Постанова суду № 1522/18529/12 від 30.06.2021 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нежилого приміщення та усунення перешкод у користуванні нежилим...

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 1522/18529/12

провадження № 61-2359св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - Одеська міська рада,

особа, яка подала апеляційну скаргу та касаційну скарги, - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., у справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Одеська міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нежилого приміщення та усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2012 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - департамент) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Одеська міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нежилого приміщення та усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням.

В обґрунтування позову департамент посилався на те, що нежиле

підвальне приміщення, загальною площею 49,8 кв. м, розташоване

на АДРЕСА_1, є комунальною власністю Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 25 листопада 1991 року "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області" та рішення Сталінського виконкому районної ради депутатів трудящих від 07 серпня 1948 року № 1511, управління яким здійснює Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Разом із тим, рішенням Приморського районного суду м. Одеси

від 25 вересня 2006 року у справі № 2-8877/06 за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення, позов задоволено.

Після ухвалення зазначеного судового рішення спірне майно неодноразово було предметом договорів купівлі-продажу. Так, згідно з договором купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. м.

10 вересня 2007 року укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купила вищезазначене нежитлове підвальне приміщення.

У подальшому 28 листопада 2007 року укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 купив вищевказане нежитлове підвальне приміщення.

Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня

2007 року заочне рішення від 25 вересня 2006 року у справі № 2-8877/06 за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - КП "ОМБТІ та РОН", про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення було скасовано і призначено справу на новий розгляд у загальному порядку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2007 року у справі № 2-8870/07 позовну заяву залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що рішення суду, на підставі якого майно вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Одеси, було скасовано, Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив нежитлове підвальне приміщення площею

72,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 спірне нежитлове підвальне приміщення та усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 зі спірного нежитлового підвального приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року,

з урахуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11 березня

2014 року про виправлення описки, позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого

ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив нежитлове підвальне приміщення,загальною площею 72,5 кв. м, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 .

Витребувано у ОСОБА_1 нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. м, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Усунуто перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 із нежитлового підвального приміщення, загальною площею 72,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та передано на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, проте вибуло з її власності без волевиявлення.

У зв`язку із зазначеним, оскільки майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, що є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року - без змін.

Не погоджуючись із рішенням Приморського районного суду м. Одеси

від 25 березня 2013 року, ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" як особа, що не брала участі у справі, оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" залишено

без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 25 березня 2013 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що договір купівлі-продажу спірного нежилого підвального приміщення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено 25 грудня 2006 року, тобто до набуття ОСОБА_1 прав на нього, тому банк не є учасником спірних правовідносин і рішенням щодо визнання договору недійсним його права не вирішувалися.

Щодо можливості витребування майна на користь позивача з огляду на існування відносин іпотеки та кредитних зобов`язань, то витребування майна, яке перебуває в іпотеці, впливає на права апелянта, разом із тим ПАТ "Державний ощадний банк України" не набув права власності на приміщення, у зобов`язальних правовідносинах перебуває з ОСОБА_1, а не з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, а тому банк у справі міг мати статус лише третьої особи.

Оскільки незалучення третьої особи не впливає на правильний по суті висновок суду першої інстанції та не позбавляє банк права на відновлення прав у спосіб пред`явлення вимог до ОСОБА_1, апеляційний суд вважав за необхідне залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року АТ "Державний ощадний банк України" засобами поштового зв`язку надіслало на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня

2013 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня

2020 року, у якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року поновлено

АТ "Державний ощадний банк України" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справа з суду першої інстанції.

У травні 2021 року справу № 1522/18529/12 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншогодоказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження АТ "Державний ощадний банк України" посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України в частині відхилення клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, судом апеляційної інстанції не розглянуто клопотання про застосування позовної давності, про яке було заявлено АТ "Державний ощадний банк України" при зверненні з апеляційною скаргою. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради могло бути відомо про порушення його прав з 2007 року, проте із цим позовом позивач звернувся лише у 2012 році, тобто поза межами позовної давності.

Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження отримання свідоцтва про право власності позивачем на оспорюваний об`єкт загальною площею 72,5 кв. м, що надавало право звернення до суду із віндикаційним позовом.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України", у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, визначилися із характером спірних правовідносин та, встановивши факт вибуття спірного майна на підставі рішення суду, що було скасовано, обґрунтовано вважали наявними правові підстави для задоволення позову.

Банк не є учасником спірних правовідносин та міг набути статус у справі лише третьої особи, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що незалучення банку у справу в якості третьої сторони не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що житловий будинок на

АДРЕСА_1 (у цілому) відносився до державного житлового фонду і є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

23 червня 2006 року між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради і ОСОБА_3, суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, укладено договір оренди нежилого приміщення площею 49,8 кв. м

на АДРЕСА_1 на строк до 20 червня 2007 року.

Рішенням Одеської міської ради № 58-Х від 27 червня 2006 року визначено, що єдиним уповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежилих будівель (споруд, приміщень), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, є Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2006 року за ОСОБА_3 визнано право власності на самочинно реконструйоване нежиле підвальне приміщення площею 72,5 кв. м

на АДРЕСА_1 (а. с. 27-29, т. 1).

При цьому внаслідок самочинної реконструкції спірного нежилого підвального приміщення площею 49,8 кв. м, розмір нежилого підвального приміщення збільшився до 72,5 кв. м (матеріали цивільної справи

№ 2-8877/06, 2-8870/07 Приморського районного суду м. Одеси, а. с. 39-42, 46-48, 51, 52).

За договором купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 спірне нежиле підвальне приміщення (а. с. 19-20, т. 1).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року за заявою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради заочне рішення суду від 25 вересня 2006 року скасовано із призначенням справи до розгляду у загальному порядку (а. с. 25, т. 1), а ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2007 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду (матеріали цивільної справи № 2-887706, 2-887007 Приморського районного суду м. Одеси, а. с. 53, 54, 56) (а. с. 26, т. 1).

10 вересня 2007 року після скасування заочного рішення суду від 25 вересня 2006 року, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на спірне нежиле підвальне приміщення, зазначене приміщення ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу продав ОСОБА_4 (а. с. 21-22, т. 1).

У подальшому 28 листопада 2007 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу продала нежиле підвальне приміщення ОСОБА_1, яке на час вирішення спору знаходилося у власності ОСОБА_1 (а. с. 23-24, т. 1).

У січні 2012 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Одеська міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нежилого приміщення та усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням.