ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2644/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін
касаційну скаргу акціонерного товариства "Сумиобленерго"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.01.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021
за скаргою державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гладищенка Владислава Андрійовича та зобов`язання його вчинити дії щодо виконавчого провадження №63272374,
за позовом акціонерного товариства "Сумиобленерго"
до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення 453 117,60 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог та судових рішень
1.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/2644/20 стягнуто з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП "Укрінтеренерго", відповідач, боржник, заявник) на користь публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" (далі - АТ "Сумиобленерго", позивач) основний борг у розмірі 4 633,83 грн, пеню у розмірі 468,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 69,51 грн, 3 % річних у розмірі 45,03 грн та судовий збір у розмірі 78,26 грн.
1.2. 15.09.2020 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
1.3. 20.10.2020 головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінським Б.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63272374.
1.4. 23.10.2020 боржник звернувся до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з листом № 44/11-1093, в якому просив зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №63272374 та винести відповідну постанову на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ "Про виконавче провадження", Закон №1404-VІІІ). Вказаний лист Подільським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано 29.10.2020, однак, як зазначає відповідач, таку заяву державним виконавцем залишено без задоволення, а виконавче провадження №63272374 не зупинено.
1.5. 25.11.2020 до господарського суду міста Києва від ДП "Укрінтеренерго" надійшла скарга на дії головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій ДП "Укрінтеренерго" просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б. А. з невиконання дій по зупиненню виконавчого провадження № 63272374 відповідно до положень частини другої статті 34 Закону №1404-VІІІ;
- зобов`язати головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Полінського Б.А. зупинити вчинення виконавчих дій з виконання наказу суду від 15.09.2020 №910/2644/20 та винести постанову про зупинення виконавчого провадження №63272374, відкритого постановою від 20.10.2020.
1.6. На обґрунтування скарги ДП "Укрінтеренерго" послалося на те, що повідомило державного виконавця про наявність підстав, передбачених у пункті 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ, для зупинення виконавчих дій із виконання наказу господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/2644/20, а саме стосовно включення цього державного підприємства (боржника) до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, проте державний виконавець у строк, визначений у частині другій статті 34 зазначеного Закону, не вчинив дій щодо зупинення виконавчого провадження №63272374; постанову про зупинення цього виконавчого провадження всупереч вимогам закону державний виконавець не виніс.
1.7. Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2021 (суддя Головіна К.Е.), яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 (колегія суддів: Руденко М.А. - головуючий, Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.) відмовлено у задоволенні скарги ДП "Укрінтеренерго" на дії головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
1.8. Ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за результатами розгляду скарги судами встановлено наявність законних підстав для зупинення виконавчого провадження. Суди виходили з того, що положеннями пункту 12 частини першої статті 34 Закону Закон №1404-VІІІ унормовано неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення особи боржника - державного підприємства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, та необхідність зупинення виконавчих дій за наявності таких обставин.
1.9. Водночас, враховуючи те, що скаржником не надано суду доказів повідомлення про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження саме державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гладищенка В.А., в межах зведеного виконавчого провадження №61493465 та, відповідно - не надано доказів незаконності дій, які полягають у бездіяльності державного виконавця щодо не зупинення виконавчого провадження №ВП 63272374.
2. Стислий виклад вимог касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції АТ "Сумиобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: ухвалу господарського суду міста Києва від 18.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 зі справи скасувати та змінити оскаржувані судові рішення, шляхом виключення з їх мотивувальної частини обґрунтування щодо наявності законних підстав для зупинення виконавчого провадження, передбаченого пунктом 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ.
3. Аргументи учасників справи
3.1. Аргументи касаційної скарги
3.1.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, АТ "Сумиобленерго" посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано приписи статті 34 Закону №1404-VІІІ, а оскаржені у справі судові рішення суперечать нормам матеріального і процесуального права.
3.1.2. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що зміст наказів Фонду державного майна України від 03.12.2019 №1255 і від 28.12.2019 №1574 свідчить, що єдиний майновий комплекс ДП "Укрінтеренерго" було включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, які підлягають приватизації в 2019-2020 роках. Водночас, у подальшому, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 10.08.2020 №1320 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" єдиний майновий комплекс ДП "Укрінтеренерго" було виключено з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках". Відповідно до даного наказу, до переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2020 році, внесено лише нежитлове приміщення - частина будинку загальною площею 495,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, що знаходиться на балансі ДП "Укрінтеренерго".
3.1.3. Водночас, підставою для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ може бути включення до переліку об`єктів малої та великої приватизації лише державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств, а не будь-яких інших об`єктів, які на праві власності належать боржникові.
3.1.4. Оскільки з 10.08.2020 до переліку об`єктів малої приватизації було внесено лише частину майна ДП "Укрінтеренерго" (нежитлові будівлі та споруди і нежитлове приміщення)", що підлягає приватизації в 2020 році, а не державне підприємство, підстави для зупинення виконавчого провадження №63272374 відсутні.
3.2. Аргументи викладені у відзиві
3.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Укрінтеренерго" вказує на те, що правомірною є позиція судів попередніх інстанцій щодо можливості застосування у даних правовідносинах дії пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ, а доводи заявника необґрунтованими та просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими відмовлено у задоволенні скарги ДП "Укрінтеренерго" на дії Відділу ДВС.
4.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.4. Зміст касаційної скарги свідчить, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції АТ "Сумиобленерго" оскаржується лише в частині встановлення судами попередніх інстанцій наявності підстав для зупинення виконавчого провадження №63272374 з примусового виконання наказу на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ, при цьому в іншій частині, а саме - в частині наявності інших підстав для відмови у задоволенні скарги - як ухвала суду першої інстанції так і постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються, а відтак, згідно з приписами статті 300 ГПК України в цій частині оскаржувані судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
4.5. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в ухваленні оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
4.6. Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- положеннями пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII закріплено загальне правило щодо зупинення усіх виконавчих дій без прив`язки щодо окремих видів стягнення, а законодавцем чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення особи боржника державного підприємства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, та необхідність зупинення виконання таких дій на період відповідного включення;
- ДП "Укрінтеренерго" включено до переліку об`єктів малої приватизації, які підлягають приватизації, що підтверджується наказом Фонду державного майна України від 20.11.2019 №1140, яким ДП "Укрінтеренерго", як єдиний майновий комплекс, включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році згідно з додатком 2 до наказу Фонду державного майна №1255 від 03.12.2019 про прийняття рішення про приватизацію об`єкта;
- наказом Фонду державного майна України №1320 від 10.08.2020 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" єдиний майновий комплекс відповідача виключено з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках". Водночас, цим же наказом до переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2020 році, внесено нежитлове приміщення - частина будинку загальною площею 495,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, що знаходиться на балансі відповідача;
- отже, починаючи з 2019 року та станом на 23.10.2020 боржник - ДП "Укрінтеренерго" знаходився у переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
4.7. Згідно із частиною першою статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.8. Відповідно до статті 1291 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
4.9. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон №1404-VІІІ.
4.10. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
4.11. При цьому, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
4.12. Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
4.13. Згідно з положеннями статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
4.14. Пунктом 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
4.15. Отже, положеннями статті 34 Закону №1404-VІІІ унормовано обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
4.16. Поряд з тим, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 03.12.2019 Фонд державного майна України видав наказ №1255, за змістом якого прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Укрінтеренерго". Суди встановили, що наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" продовжено приватизацію об`єктів малої приватизації, що підлягали приватизації в 2018 - 2019 роках, у тому числі відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 №1637 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році", зокрема, єдиного майнового комплексу ДП "Укрінтеренерго". У подальшому, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 10.08.2020 №1320 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" єдиний майновий комплекс ДП "Укрінтеренерго" було виключено з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках". Зазначеним наказом до переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2020 році, внесено нежитлове приміщення - частина будинку загальною площею 495,8 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, що знаходиться на балансі ДП "Укрінтеренерго".
4.17. Зміст оскаржуваних судових рішень у справі свідчить, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що починаючи з 2019 року та станом на 23.10.2020 боржник - ДП "Укрінтеренерго" знаходився у переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації та із загального переліку, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1320 від 10.08.2020 (Перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2020 році) не вибувало, а тому, з огляду на зазначене, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність правових підстав для застосування положень пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ.
4.18. Так, судами попередніх інстанцій відхилене посилання позивача, що підставою для зупинення вчинення виконавчих дій згідно з пунктом 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ є включення до переліку об`єктів малої та великої приватизації лише державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств, а не будь-яких інших об`єктів, які на праві власності належать боржнику.
4.19. Зміст оскаржуваних судових рішень у справі свідчить, що суди виходили із того, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу включає в себе усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.
4.20. В розумінні положень частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів малої приватизації належить, зокрема, окреме майно, а відтак, прийняття рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації окремого майна -нежитлового приміщення (частини будинку загальною площею 495,8 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34), що знаходиться на балансі відповідача, згідно з приписами пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
4.21. Верховний Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
4.22. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, регулюються Законом України від 18.01.2018 №2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна".
4.23. Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.
4.24. Частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об`єктів малої приватизації належать: 1) єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації; 2) окреме майно. Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації; 3) об`єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об`єкти; 4) об`єкти соціально-культурного призначення. До об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств; 5) пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації; 6) інші об`єкти, що не належать до об`єктів великої приватизації.
4.25. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" класифікація об`єктів приватизації - це поділ об`єктів приватизації за відповідними критеріями для визначення способу приватизації.
4.26. Частиною першою статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" визначено, що до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
4.27. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації (частина третя статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").
4.28. Зміст положень статті 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" свідчить, що до об`єктів малої приватизації належить, зокрема, окреме майно (рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення).
4.29. Згідно з положеннями частини шостої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" саме органи приватизації припиняють приватизацію об`єкта приватизації у таких випадках: включення об`єкта приватизації до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; виключення об`єкта великої приватизації з переліку об`єктів, що підлягають приватизації; ухвалення місцевою радою рішення щодо скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об`єкта комунальної власності.
4.30. При цьому, судами встановлено, що зміст положень наказу Фонду державного майна України №1320 від 10.08.2020 свідчить, що єдиний майновий комплекс ДП "Укрінтеренерго" було виключено з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках". Зазначеним наказом до переліку окремого майна, що підлягає приватизації в 2020 році, внесено лише нежитлове приміщення - частина будинку загальною площею 495,8 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, що знаходиться на балансі ДП "Укрінтеренерго".
4.31. Водночас, як уже зазначалося, предметом розгляду цього судового спору є оскарження дій/бездіяльності державного виконавця щодо примусового виконання рішення у справі, саме норми Закону №1404-VIII є спеціальними відносно інших норм права, зокрема і Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
4.32. Колегія суддів зазначає, що законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ покладено як принцип обов`язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
4.33. Правова конструкція зазначеного пункту вказує, що законодавець розповсюдив дію цього пункту лише у разі включення державного підприємства, як єдиного майнового комплексу. Будь-яких інших положень зазначена норма не містить, зокрема і обов`язковості зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення окремого майна державного підприємства (рухомого та нерухомого майна державних або комунальних підприємств, у тому числі будівель, споруд, нежитлових приміщень).
4.34. Отже, визначальним для застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ в контексті спірних правовідносин, є саме включення об`єкта права державної власності, зокрема, ДП "Укрінтеренерго" як єдиного майнового комплексу, до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
4.35. Зміст положень статті 1 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" свідчить, що єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу включає в себе в сукупності усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.
4.36. Водночас наказом Фонду державного майна України №1320 від 10.08.2020 єдиний майновий комплекс ДП "Укрінтеренерго" було виключено з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018-2019 роках".
4.37. Відтак, судами попередніх інстанцій помилково зроблені висновки, що на вказані правовідносини з 10.08.2020 розповсюджується дія пункту 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ. Будь-яких доказів, того, що станом на 23.10.2020 ДП "Укрінтеренерго", як єдиний майновий комплекс було включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році матеріали справи не містять.
4.38. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо відмови у задоволенні скарги. Проте помилково застосували до спірних правовідносин пункт 12 частини першої статті 34 Закону №1404-VІІІ. А відтак ці положення підлягають виключенню з мотивувальних частин оскаржуваних рішень.
4.39. За наведених у цій постанові обставин Верховний Суд вважає, що аргументи та доводи касаційної скарги приймаються Верховим Судом, проте не спростовують правомірних висновків щодо відмови у задоволенні скарги ДП "Укрінтеренерго".