Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 446/1804/15-ц
провадження № 61-15595св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Великоколоднівська сільська рада Камʼянка-Бузького району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 лютого 2020 року у складі судді Бакай І. А. та постанову Львівського апеляційного суду
від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М.,
Мельничук О. Я., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, Великоколоднівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області (далі - Великоколоднівська сільська рада) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним заповіту, усунення від права на спадкування, виділ частки у спільному майні подружжя, визнання права власності на спадкове майно.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - її батько ОСОБА_5 .
На момент смерті її батьки були власниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який свого часу належав до колгоспного двору, а тому після 15 квітня 1991 року (набрання чинності Законом України "Про власність") її батько та мати у рівних частинах, тобто по 1/2, стали співвласниками зазначеного домоволодіння.
За життя її батько ОСОБА_2 склав три заповіти: перший від 13 березня 2002 року - на користь свого онука ОСОБА_5 (сина позивачки), якому заповів усе належне йому на дату смерті майно; другий від 20 лютого
2003 року - на користь свого сина ОСОБА_6 (брата позивачки), якому заповів лише земельну ділянку площею 0,2274 га, що розташована в селі Велике Колодно Кам`янка-Бузького району Львівської області в урочищі "Біля цвинтару; третій від 17 вересня 2009 року - на користь свого сина ОСОБА_2 (брата позивачки, відповідача), якому заповів йому усе належне йому на дату смерті майно.
Висновком від 26 червня 2015 року № 1657 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами кримінального провадження
№ 12013150220000917 від 28 листопада 2013 року встановлено, що підпис від імені її батька ОСОБА_5 на оригіналі заповіту, складеного від його імені 17 вересня 2009 року, виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису, тому такий заповіт має бути визнаний недійсним.
Оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 1254 ЦК України визнання недійсним нового заповіту, складеного заповідачем, не відновлює чинності попереднього звіту, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 ЦК України, право на спадкування після померлого батька ОСОБА_5, як спадкоємцями першої черги за законом, належить їй (позивачці) та їх з відповідачем брату ОСОБА_6, який відмовився від права на спадщину на її користь. Що стосується іншого спадкоємця за законом - відповідача ОСОБА_2, то за спробу позбавити її та брата ОСОБА_6 спадщини, а також ухилення від надання допомоги матері ОСОБА_4 під час її хвороби та після неї, його (відповідача) належить усунути від права на частку у спадщині, що відкрилася після смерті матері та батька.
Посилаючись на наведене, та у зв`язку з тим, що вона пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4, оскільки не хотіла травмувати батька, будучи впевненою, що у будь-якому випадку після його смерті все майно після смерті батьків успадкує за заповітом
від 13 березня 2002 року її син, позивачка просила: визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті її матері
ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; прийняти відмову від спадщини її брата ОСОБА_6 на належну йому частку, як спадкоємцю першої черги за законом на спадщину, що відкрилася після смерті їх матері та батька, на її користь; визнати недійсним заповіт від 17 вересня 2009 року, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 ; усунути
від права на спадкування спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 її брата ОСОБА_2 ; визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на майно покійної матері ОСОБА_4, а саме на: 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 1,2182 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великоколоднівської сільської ради; визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на майно покійного батька ОСОБА_5, а саме на: 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею
0,5547 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Великоколоднівської сільської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 51 803,19 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела недійсності заповіту від 17 вересня 2009 року, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 . З урахуванням наданих сторонами протилежних за своїм змістом висновків судових почеркознавчих експертиз, а саме: висновку експерта від 11 лютого 2015 року № 6/51, проведеного Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС України у Львівській області у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013150220000917; висновку від 26 червня 2017 року № 1657, проведеного Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013150220000917, яким підтверджено, що підпис на оригіналі заповіту від 17 вересня 2009 року, складеного від імені ОСОБА_5, виконаний не ним, а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів, та висновку від 22 березня 2017 року № 128-130/17-32/5411/17-32, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у ході досудового розслідування кримінального провадження
№ 12013150220000917, висновку почеркознавчої експертизи від 06 квітня
2018 року № 2483, проведеної на замовлення ОСОБА_2 ТОВ "Київська незалежна судово-експерта установа", якими навпаки встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5, зображення якого міститься в графі "Підпис" заповіту від 17 вересня 2019 року, виконані самим ОСОБА_5, судом призначено повторну комісійну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса. Згідно з висновком від 11 вересня 2019 року № 9200 повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи, оспорюваний заповіт був підписаний померлим ОСОБА_5, висновки експертного дослідження у наведеній частині є чіткими та однозначними, тому посилання позивача на недійсність заповіту від 17 вересня 2009 року, складеного ОСОБА_5, не знайшли свого підтвердження. Зважаючи на викладене, суд вважав необґрунтованими, у тому числі і вимоги позивачки про позбавлення ОСОБА_2 права на частку у спадковому майні з підстав вчинення ним спроб позбавити її та їх брата ОСОБА_6 спадщини, шляхом підроблення заповіту від імені батька, оскільки зазначене на знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду. Також ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що відповідач ухилявся від надання допомоги матері, як самостійної підстави для позбавлення його частки у спадщині, що відкрилася після її смерті.
Оскільки позивачкою не доведено наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, тоді як посилання ОСОБА_1 на сам факт небажання травмувати батька оформленням права на спадщину після смерті матері, не свідчать про поважність причин пропуску нею строку на прийняття спадщини, суд виходив з відсутності правових підстав для встановлення позивачці додаткового строку для її прийняття, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 234/9890/16-ц.
Суд вважав наявними підстави для відшкодування ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, згідно з наданим відповідачем попереднім розрахунком таких витрат, а саме: вивчення матеріалів позовної заяви, опрацювання та підготовка правової позиції у цивільній справі - 7000,00 грн, представництво у суді - 32 000,00 грн; кошти на дорогу з м. Києва до м. Львова та у зворотному напрямку - 6 659,19 грн, оплата за проведення експертизи 8 000,00 грн; видача технічного запису засідань - 144,00 грн, за винятком оплати за судодень 01 липня 2019 року, оскільки на цю дату судове засідання не призначалося, оплати за переїзд м. Київ - м. Львів та у зворотному напрямку
25 березня 2018 року та 26 березня 2018 року, оскільки судові засідання проводилося в режимі відеоконференції, а також 19 лютого 2017 року, оскільки в цей день судове засідання не проводилося; та оплати відрядних за 15 квітня 2016 року та 03 липня 2017 року за відсутності доказів на підтвердження таких витрат, а всього понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі
51 803,19 грн. Зауважив про відсутність підстав для відшкодування відповідачеві гонорару адвоката за ухвалення судового рішення на користь клієнта у розмірі 20 000,00 грн з посиланням на те, що такі зобов`язання ОСОБА_2 не можна віднести до витрат, пов`язаних із розглядом справи за надані представником послуги юридичного характеру.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 лютого 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд надав належну оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи про порушення норм процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якій заявник просила скасувати рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 лютого 2020 року і постанову Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України,витребувано матеріали справи.
Касаційна скаргапредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що в судове засідання у суді апеляційної інстанції було призначено на 22 вересня 2020 року, про розгляд справи зазначеним судом саме 24 вересня 2020 року, позивачка та її представник не були належним чином повідомлені а тому були позбавлені можливості взяти участь у розгляді справи, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для обов`язкового скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Вирішуючи питання про відшкодування ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, застосував статтю 137, частину восьму статті 141 ЦПК України без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Зокрема, Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2019 року у справі
№ 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобовʼязаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним з ринковими цінами адвокатських послуг. У постанові від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18 Верховний Суд виклав висновок, що належними доказами оплати витрат на професійну правничу допомогу є виставлення рахунку за надану правничу допомогу та його оплата. Натомість, судами попередніх інстанцій проігноровано, що відповідач ОСОБА_2 не долучив до матеріалів справи докази понесення ним витрат на оплату адвокатських послуг, а також не довів, що заявлена ним сума судових витрат була фактичною та неминучою для розгляду справи. Зауважила, що з огляду на незначну складність справи, яка фактично була розглянута судом першої інстанції в одному судовому засіданні, заявлений відповідачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вирішуючи питання про відшкодування відповідачеві судових витрат, суд першої інстанції не взяв до уваги майновий і фінансовий стан ОСОБА_1, яка є пенсіонеркою за віком та не має іншого джерела доходів, крім пенсії.
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_2 - ОСОБА_8, який не може бути урахований при вирішенні касаційної скарги по суті, зважаючи на відсутність доказів направлення його копії усім учасникам справи, а саме відповідачу Великоколоднівській сільській раді в особі правонаступника - Жовтанецької сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області.
У січні 2021 року до Верховного Суду також надійшов відзив на касаційну скаргу
від Жовтанецької сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, як правонаступника Великоколоднівської сільської ради, який колегія суддів не бере до уваги при вирішенні касаційної скарги у зв`язку з не наданням доказів про направлення його копії на адресу інших учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, спадкоємцями якої за законом на момент відкриття спадщини були: її чоловік ОСОБА_5, дочка ОСОБА_1, сини ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . За життя він склав три заповіти: перший - від 13 березня 2002 року на користь онука (сина позивачки) ОСОБА_5, яким заповідав усе належне йому на дату смерті майно; другий заповіт - від 20 лютого 2003 року на користь сина (брата позивачки та відповідача) ОСОБА_6, яким він заповідав йому земельну ділянку площею 0,2274 га, що розташована в селі Велике Колодно Кам`янка-Бузького району Львівська область в урочищі "Біля цвинтару"; третій заповіт -
від 17 вересня 2009 року на користь сина (відповідача) ОСОБА_2, яким він заповідав йому усе належне йому на дату смерті майно.
Ураховуючи, що заповіт від 17 вересня 2009 року, складений ОСОБА_5 повністю відмінний від попередніх, складених спадкодавцем, заповітів щодо визначення спадкоємця, такий новий заповіт скасовує попередні заповіти.
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів із заявою про підроблення заповіту від 17 вересня 2009 року, складеного від імені ОСОБА_5 .
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надала висновки почеркознавчих експертиз, а саме:
- висновок експерта від 11 лютого 2015 року № 6/51, складаний Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС у Львівській області у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження
№ 1201315020000917, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_5 у заповіті, складеному 17 вересня 2009 року та зареєстрованому в реєстрі за
№ 97, та вільні зразки підпису ОСОБА_5 1-ї групи - виконані різними особами;
- висновок від 26 червня 2017 року № 1657, складений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 1201315020000917, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_5, розташований після слова: "Підпис" на оригіналі заповіту, укладеного від імені ОСОБА_5, 17 вересня
2009 року, посвідченого секретарем Великоколоднівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, зареєстрованого у реєстрі за № 97 - виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів.
На спростування заявлених позивачем вимог, ОСОБА_2 надав:
- висновок від 22 березня 2017року № 128-130/17-32/5411/17-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №1201315020000917, згідно з яким рукописні записи "Заповіт мною прочитано вголос і власноручно підписано ОСОБА_5" в заповіті від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 від 17 вересня 2009 виконані ОСОБА_5 . Підписи від імені ОСОБА_5 в двох примірниках заповіту від його імені на ім`я ОСОБА_2 від 17 вересня 2009 року у графах "Підпис", в книзі нотаріальних дій по Великоколоднівській сільській раді на арк. 169 у графі "Розписка про одержання нотаріально оформленого документа" у рядку № 97 виконані ОСОБА_5 ;
- висновок почеркознавчої експертиза від 06 квітня 2018 року № 2483, проведеної ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" за заявою представника відповідача ОСОБА_8, згідно з яким рукописні записи: "Заповіт мною прочитано в голос і власноручно підписано" та: " ОСОБА_5", зображення яких містяться в елекрофотокопії заповіту
від 17 вересня 2009 року, складеного від імені ОСОБА_5, посвідченого секретарем Великоколоднівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за № 97, виконані самим ОСОБА_5 . Підпис від імені ОСОБА_5, зображення якого міститься в графі: "Підпис" електрофотокопії заповіту від 17 вересня 2009 року, складеного від імені ОСОБА_5, посвідченого секретарем Великоколоднівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за № 97, виконані самим ОСОБА_5 .
З урахуванням наданих суду протилежних висновків експертиз, ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівськолї області від 27 березня
2019 року у справі призначено повторну комісійну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса.
Згідно з висновком експертівХарківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса від 11 вересня 2019 року
№ 9200 за результатами проведення повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_5 у двох примірниках заповіту від 17 вересня 2009 року, розташовані у рядку "Підпис", - виконані ОСОБА_5 .