Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2-58/11
провадження № 61-18117св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Галини Іванівни,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОУЛ",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року у складі судді
Перекопського М. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Стражник Г. І. (далі - Павлоградський МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро), державний виконавець), заінтересовані особи: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "СОУЛ" (далі - ТОВ "ФК "СОУЛ").
На обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2011 року у справі № 2-58/11 з нього та ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 152 248,28 доларів США, що еквівалентно 1 213 296,99 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 36 069,26 доларів США, що еквівалентно 287 443,15 грн, проценти за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі
1 351,46 доларів США, що еквівалентно 10 770,06 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі
35 138,70 грн, вирішено питання розподілу судових витрат. На підставі зазначеного судового рішення 12 грудня 2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області видані виконавчі листи
№ 2-58/11 та 18 квітня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого Павлоградський МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро), відкриті виконавчі провадження
№ № 37754227, 37751899, 37755018.
Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 16 серпня 2019 року
№ 17-РБ, ПАТ "ВТБ Банк" відступило новому кредитору ТОВ "ФК "СОУЛ" усі права вимоги за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК та за іпотечним договором від 04 жовтня 2007 року № 06.19/07-ДІ.
16 серпня 2019 року між ним та ТОВ "ФК "СОУЛ" укладено додаткову угоду
№ 2-ФК до кредитного договору від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК, за умовами якої сторони погодили, що на момент укладення угоди загальна заборгованість позичальника перед кредитодавцем за кредитним договором
від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК становить 4 896 388,65 грн, та домовилися про сплату позичальником кредитодавцю на погашення кредитної заборгованості грошових коштів у розмірі 1 062 347,39 грн, що з урахуванням грошових коштів сплачених позичальником згідно з попереднім договором у розмірі 1 062 347,39 грн, вважатиметься належним виконанням позичальником зобовʼязань, та матиме наслідком прощення йому кредитодавцем решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 819 673,63 грн.
Пунктом 8 додаткової угоди, сторони передбачили, що у разі настання зазначених вище обставин і фактів, зобов`язання позичальника перед кредитодавцем вважаються припиненими, з одночасним припиненням усіх зобов`язань, укладених на забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором; сторони погодилися про відсутність жодних взаємних матеріальних та інших претензій один до одного.
16 серпня 2019 року ТОВ "ФК "СОУЛ" надало йому повідомлення (вих. № 1608) про те, що він виконав у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК за генеральною угодою від 03 жовтня
2007 року № 06.19-1/07-СК, а також про відсутність будь-яких претензій фінансового характеру до нього щодо виконання ним зобов`язань за кредитним договором; відсутність заперечень проти зняття заборони на відчуження, вилучення запису про іпотеку нерухомого майна (нежитлові приміщення обʼєкта незавершеного будівництва: будівля торгівельного комплексу літ. "А" площею 590,4 кв. м, котельня літ. "Б", огорожа - № 1, 2, 3, 4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ), яке належить йому, та проти здійснення державної реєстрації про припинення обтяжень та заборон речових прав на вказане нерухоме майно.
17 грудня 2019 року він звернувся до державного виконавця Павлоградського МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро) із заявою про закінчення виконавчих проваджень №№ 37754227, 37751899, 37755018, за яким він є боржником, до якої долучив повідомлення про відступлення прав вимог за зобов`язаннями на користь ТОВ "ФК "СОУЛ" та повідомлення ТОВ "ФК "СОУЛ" про виконання ним у повному обсязі зобов`язань перед новим кредитором.
Однак, державний виконавець відмовився винести постанови про закінчення виконавчих проваджень №№37754227, 37751899, 37755018, посилаючись на те, що ним не сплачено у повному обсязі суму виконавчого збору (10 процентів
від розміру заборгованості), постанови про стягнення яких винесено 05 березня 2014 року та надіслано сторонам виконавчого провадження.
Посилаючись на те, що він виконав у повному обсязі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2011 року у справі № 2-58/11, погасивши заборгованість перед новим кредитором (ТОВ "ФК "СОУЛ"), однак державний виконавець в порушення Закону України "Про виконавче провадження" не вирішив питання про закінчення виконавчих проваджень, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Павлоградського МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро) Стражник Г. І. щодо не закриття виконавчих проваджень, не скасування всіх заходів примусового виконання судового рішення у виконавчих провадженнях №№ 37754227, 37751899, 37755018, та стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанції
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 27 травня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що боржник ОСОБА_3 не сплатив виконавчий збір за примусове виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2011 року у справі № 2-58/11 у рамках виконавчих проваджень №№ 37754227, 37751899, 37755018, а тому такі постанови державного виконавця підлягають примусовому виконанню. Суд також зауважив, що сам по собі договір про відступлення прав вимоги за зобов`язанням не може слугувати самостійною підставою для заміни сторони виконавчого провадження, така заміна можлива лише за рішенням суду, тоді як матеріали справи та виконавчого провадження не містять судового рішення про заміну стягувача у виконавчих провадженнях №№ 37754227, 37751899, 37755018 з підстав укладеного договору про відступлення прав вимоги.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не урахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11 березня 2020 року у справі
№ 2540/3203/18 про те, що обовʼязковими умовами стягнення виконавчого збору є сукупність таких фактів: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, оскільки за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішень, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Натомість у справі, що розглядалася судами, до погашення боржником заборгованості перед стягувачем привели не заходи примусового виконання, вчинені державним виконавцем, а досягнута між боржником та новим кредитором (ТОВ "ФК "СОУЛ") згода про прощення боргу на умовах укладеної між ними додаткової угод від 16 серпня 2019 року № 2-ФК до кредитного договору
від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК. Суди також не взяли до уваги, що станом на серпень 2019 року у нього відсутня заборгованість, а нарахування виконавчого збору відбувалося з вересня 2019 року.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд безпідставно вказав на відсутність підстав задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця, посилаючись на відсутність доказів заміни сторони у виконавчих провадженнях №№ 37754227, 37751899, 37755018, а саме стягувача ПАТ "ВТБ Банк" на ТОВ "ФК "СОУЛ", оскільки він надав ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2020 року, якою задоволено його заяву про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2-58/11, замінено стягувача ПАТ "ВТБ Банк" у виконавчих провадженнях №№37754227, 37751899, 37755018 на ТОВ "ФК "СОУЛ".
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 2, 3 частини першої цієї статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК, а саме: за тілом кредиту у розмірі 152 248,28 доларів США, що еквівалентно 1 213 296,99 грн, зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 36 069,26 доларів США, що еквівалентно 287 443,15 грн, проценти за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1 351,46 доларів США, що еквівалентно
10 770,06 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 35 138,70 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
12 грудня 2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області видані виконавчі листи № 2-58/11 та 18 квітня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого Павлоградський МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро), відкриті виконавчі провадження № № 37754227, 37751899, 37755018.
У рамках зазначених виконавчих проваджень, державним виконавцем винесено постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору: у виконавчому провадженні № 37754227 - 3 518,87 грн; у виконавчому провадженні № 37751899 - 121 329,70 грн; у виконавчому провадженні № 37755018 - 28 744,32 грн, всього за постановами про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 належало до стягнення 153 592,89 грн.
Згідно з договором від 16 серпня 2019 року № 17-РБ про відступлення (купівлю-продаж) прав за вимоги, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" (банк) та ТОВ "ФК "СОУЛ" (новий кредитор), до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК та договорами укладеними на його забезпечення.
17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Павлоградського МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро) із заявою про закінчення виконавчих проваджень №№ 37754227, 37751899, 37755018, до якої долучив повідомлення про відступлення ПАТ "ВТБ Банк" на користь ТОВ "ФК "СОУЛ" прав вимоги за зобов`язанням (кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № 06.19./07-СК та зобов`язаннями, укладеним на його забезпечення), а також повідомлення ТОВ "ФК "СОУЛ" про виконання ним у повному обсязі зобов`язань перед новим кредитором у звʼязку з чим новий кредитор не має претензій до нього.
За наслідками розгляду зазначеної заяви ОСОБА_1, 09 січня 2020 року державний виконавець Павлоградського МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро) Стражник Г. І. направила боржнику повідомлення про те, що виконавчі провадження №№ 37754227, 37751899, 37755018 на загальну суму 1 535 878,84 грн перебувають на виконанні у зв`язку з тим, що по ним не сплачені у повному обсязі суми виконавчого збору
(10 процентів від розміру заборгованості). Вказала, що постанови про відкриття зазначених виконавчих проваджень були винесені 05 березня 2014 року та надіслано сторонам виконавчого провадження. З метою отримання залишку нестягнутих сум виконавчого збору, державним виконавцем надіслано до Павлоградського об`єднаного УПФУ у Дніпропетровській області вимогу про продовження стягнення з доходу боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Після повної сплати всіх сум по зазначеним виконавчим провадженням, арешт і всі інші заходи примусового виконання рішення будуть скасовані.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.
ОСОБА_1, як сторона виконавчого провадження, у порядку статті 447 ЦПК України, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Павлоградського МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального УМЮ (м. Дніпро) Стражник Г. І., посилаючись на те, що незважаючи на виконання ним рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 04 листопада 2011 року у справі № 2-58/11, відсутність до нього претензій з боку нового кредитора ТОВ "ФК "СОУЛ", що підтверджено наданим ним повідомленням, державний виконавець, у порушення положень Закону України "Про виконавче провадження", не винесла постанови про закінчення виконавчих проваджень №№37754227, 37751899, 37755018, відкритих на примусове виконання виконавчих листів № 2-58/11 щодо боржника ОСОБА_1, та не вирішила питання про зняття арешту з належного йому майна.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України
від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), що розроблена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 8 розділу ІІІ "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції, визначено що, якщо на момент виникнення підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", для закінчення виконавчого провадження, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.У такому випадку, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
У справі, яка переглядається, державний виконавець Стражник Г. І., отримавши повідомленням нового кредитора ТОВ "ФК "СОУЛ" про повне виконання
ОСОБА_1 своїх зобов`язань та відсутність у кредитора претензій до нього, шляхом направлення вимоги до Павлоградського обʼєднання УПФУ у Дніпропетровській області, вжила заходи щодо припинення стягнення у виконавчих провадженнях №№37754227, 37751899, 37755018 сум заборгованості на користь стягувача, вказавши, що подальші стягнення з доходу боржника будуть спрямовані на погашення витрат виконавчого провадження.
З правомірністю зазначених дій державного виконавця, як із оцінкою, що була надана таким, судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд погодитися не може, оскільки у випадку встановлення наявності, визначених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для закінчення виконавчих проваджень, державному виконавцю належало вирішити питання про закінчення таких виконавчих проваджень, а постанову про стягнення з боржника виконавчого збору зареєструвати в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та виділити в самостійне виконавче провадження.
Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги заявника (боржника), що за фактичних обставин справи, державний виконавець Стражник Г. І. допустила бездіяльність у частині щодо не вирішення в установленому законом порядку заяви боржника про закінчення виконавчих проваджень №№ 37754227, 37751899, 37755018 з посиланням на наявність у нього заборгованості за витратами виконавчого провадження.
Щодо посилань ОСОБА_5 у доводах касаційної скарги на незгоду з правомірністю рішень державного виконавця щодо стягнення з нього виконавчого збору, то зазначені доводи не можуть бути предметом оцінки суду касаційної інстанції, оскільки, по-перше, предметом у цій справі не були постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, а по-друге, у разі звернення до суду щодо неправомірних дій і рішень державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, спір має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.
Суди правильно зауважили, що ОСОБА_5 не оскаржував постанов державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору, останні є чинними та не виконані боржником, однак дійшли помилкового висновку, що за наявності несплачених боржником витрат виконавчого провадження, у разі фактичного виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про закінчення виконавчого провадження, відкритого на примусове виконання судового рішення.
Верховний Суд зауважує, що за змістом частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, суд одночасно зобов`язує виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника). Однак, ураховуючи, що станом на дату вирішення касаційної скарги ОСОБА_1, як вбачається з відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, які є загальнодоступними, державний виконавець Стражник Г. І. уже винесла постанови про закінчення виконавчих проваджень №№ 37754227, 37751899, 37755018 з підстав, визначених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсутні передбачені законом підстави для зобов`язання державного виконавця усунути неправомірну бездіяльність шляхом поновлення порушених прав заявника.
За змістом частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження"арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем).
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у державного виконавця підстав для зняття арешту з належного заявнику майна, оскільки на дату вирішення заяви ОСОБА_5 про закінчення виконавчих проваджень, боржник не сплатив витрати виконавчого провадження.
Щодо висновків судів про відсутність на дату звернення ОСОБА_5 до державного виконавця, судового рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме: стягувача ПАТ "ВТБ Банк" на ТОВ "ФК "СОУЛ", як додаткового аргументу на підтвердження неможливості вирішення державним виконавцем питання про закінчення виконавчих проваджень. Верховний Суд зауважує, що державний виконавець визначив підставою відмови у задоволенні заяви боржника про закінчення виконавчих проваджень №№ 37754227, 37751899, 37755018 лише наявність несплаченого виконавчого збору, і не вказував на відсутність рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження, а тому судам належало надавати оцінку дій/бездіяльності державного виконавця у межах наведених ним підстав відмови. До того ж, отримавши від ОСОБА_5 відомості про заміну стягувача - ПАТ "ВТБ Банк" її правонаступником - ТОВ "ФК "СОУЛ", на підставі укладеного між ними договору від 16 серпня 2019 року № 17-РБ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, державний виконавець Стражник Г. І. не була позбавлена можливості самостійно у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, звернутися до суду з поданням про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником.