Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 200/11374/18
провадження № 61-17508св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєва Світлана Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року у складі судді Женеску Е. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвої С. В. про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 07 березня 2007 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКІБ "Укрсоцбанк") укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №095/03-16010-ДК, та забезпечувальний іпотечний договір
№095/03-16010-IP, за умовами якого вона передала в іпотеку банку квартиру
АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 04 червня
2018 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвою С. В. вчинено запис про державну реєстрацію про право власності на зазначену квартиру за
ПАТ "Укрсоцбанк", рішення про державну реєстрацію права власності
(з відкриттям розділу) прийнято 06 червня 2018 року.
Вважала, що перехід права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, у власність ПАТ "Укрсоцбанк" відбувся з порушенням Закону України "Про іпотеку", оскільки в договорі іпотеки відсутнє відповідне іпотечне застереження, а у матеріалах реєстраційної справи відсутнє рішення про державну реєстрацію.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 04 вересня 2012 року у справі № 402/12 з неї вже було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 298 796,88 грн, у зв`язку з чим сума боргу, вказана у вимозі банку у розмірі 52 067,26 дол. США не відповідає дійсності. Крім того, відповідач не надав доказів надіслання їй зазначеної вимоги.
Посилаючись на наведене, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила: визнати незаконним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1, (номер об`єкта в РПВН: 11614487) за ПАТ "Укрсоцбанк", вчинений на підставі рішення державного реєстратора Медвєдєвої С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 41463213 від 06 червня
2018 року 13:30:30 год.) на підставі іпотечного договору від 07 березня
2007 року № 095/03-16010-ІР, укладеного між АКІБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня
2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений на підставі рішення державного реєстратора Медвєдєвої С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41463213 від 06 червня 2018 року о 13:30:30 год. на підставі іпотечного договору, серія та номер: 095/03-16010-ІР, виданого 07 березня 2007 року, видавник:
АКІБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, згідно з яким право власності на квартиру
АДРЕСА_1, (номер об`єкта в РПВН: 11614487) зареєстровано за
ПАТ "Укрсоцбанк". Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним реєстратором порушено вимоги чинного законодавства при реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк", оскільки запис про право власності вчинено 04 червня 2018 року, у той час як підстава для його вчинення - рішення про державну реєстрацію права власності прийнято лише 06 червня 2018 року. Встановлено, що рішення державного реєстратора відсутнє у матеріалах реєстраційної справи, а тому з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного запису незаконним та його скасування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", залишено без задоволення, рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив порушення державним реєстратором черговості проведення реєстраційних дій, зокрема вчинення оспорюваного запису про державну реєстрацію до прийняття рішення про таку реєстрацію. Зазначене порушення вимог чинного законодавства при здійсненні реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк", а також відсутність в матеріалах реєстраційної справи рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк", є підставою для визнання оспорюваного запису незаконним та скасування його, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Альфа-Банк", у якій заявник просив скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від
18 вересня 2018 року у справі № 823/235/16 та від 30 січня 2019 року у справі
№ 755/10947/17, зокрема щодо неможливості державного реєстратора виступати відповідачем у спорах про скасування рішення про державну реєстрацію та запису в реєстрі права власності на нерухоме майно, оскільки він не є учасником цивільних правовідносин, у нього відсутня процесуальна заінтересованість у вирішенні спору та реалізації прийнятого рішення. Установивши неналежність суб`єктного складу відповідачів у справі, суди попередніх інстанцій повинні були відмовити у задоволенні позову до державного реєстратора Медвєдєвої С. В., оскільки вона є неналежним відповідачем.
Заявник також зазначав, що в порушення норм процесуального права, суди не встановили та не зазначили в оскаржуваних судових рішеннях, які норми чинного законодавства порушив державний реєстратор при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії, чи про невідповідність наданих документів, необхідних для здійснення державної реєстрації права власності за іпотекодержателем вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6, зазначено, що "суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тій обставині, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій. При цьому судами належним чином не встановлено і в рішенні суду не зазначено, відсутність яких саме документів, визначених наведеними вище нормами законодавства, не давало підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії, і не навели належного обґрунтування, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування", що стало підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зазначеній справі суди попередніх інстанцій лише формально посилалися на порушення спеціального Закону, без зазначення конкретних норм матеріального права, які були порушені державним реєстратором, що є неприпустимим.
Державний реєстратор не мала правових підстав для відмови у вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії, а відсутність рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну квартиру у матеріалах реєстраційної справи не свідчить про його незаконність, оскільки стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" не містить вимоги про необхідність долучення до реєстраційної справи рішення державного реєстратора на паперовому носії. Натомість таке рішення зберігається в електронній формі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Заявник також вказував на порушення судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема на непропорційне втручання у права АТ "Альфа-Банк" на мирне володіння своїм майном.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк", витребувано справу з місцевого суду.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 02 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 07 березня 2007 року між
АКІБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 095/03-16010-ДК, за умовами якого позивачці надано кредит в межах максимального ліміту заборгованості до
30 000,00 дол. США зі сплатою 13 процентів річних, на строк до 06 березня
2017 року.
07 березня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за зазначеним договором, між АКІБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №095/03-16010-IP, за умовами пункту 1.1. якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме квартиру
АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 5.6.3 договору іпотеки іпотекодавець за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, серед яких, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
02 листопада 2017 року ПАТ "Уксоцбанк" направив ОСОБА_1 повідомлення за вих. № 104554, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, який станом на 04 жовтня 2017 року складає 52 067,26 дол. США. Повідомлено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ПАТ "Укрсоцбанк" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Зазначене повідомлення вручено позивачці 08 листопада 2017 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 04 червня 2018 року о 15:22:45 год. державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області внесено запис про право власності № 26486295, за яким спірна квартира зареєстрована за ПАТ "Укрсоцбанк". Підстава виникнення: іпотечний договір від 07 березня 2007 року № 095/03-16010-ІР, укладений між АКІБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 . Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвої С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41463213 від 06 червня 2018 року о 13:30:30 год.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За приписами частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню, і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 5.6.3 договору іпотеки від 07 березня 2007 року №095/03-16010-IP сторони передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (зараз і надалі у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк") визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 4 частини першої статті 3 цього Закону).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Частиною першою статті 26 зазначеного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що строк, визначений у днях, обраховується з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав (частина дев`ята статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Суди попередніх інстанцій установили, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно спірного майна була подана ПАТ "Укрсоцбанк"
04 червня 2018 року о 15:22:45 год., рішення про державну реєстрацію права власності, яке згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було прийнято 06 червня 2018 року о 13:30:30 год.
Ураховуючи зазначений вище порядок здійснення реєстраційних дій, їх строк, а також встановлене частиною дев`ятою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" правило визначення дати та часу державної реєстрації прав на нерухоме майно - з дати та часу подання відповідної заяви про державну реєстрацію, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про порушення державним реєстратором порядку внесення оспорюваного запису.
Верховний Суд ураховує, що у матеріалах реєстраційної справи, наданої на виконання ухвали суду першої інстанції від 30 листопада 2018 року про витребування доказів, відсутнє рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк" від
06 червня 2018 року, однак зазначене саме по собі не може бути підставою для визнання оспорюваного запису, вчиненого на підставі такого рішення, незаконним та його скасування.
Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, про об`єкт та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта.
Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно постійно.
З урахуванням наведеного, відсутність паперової форми рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" від 06 червня 2018 року, за умови наявності таких відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з присвоєнням зазначеному рішенню окремого індексного номера із зазначенням часу його прийняття/реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (13:30:30 год) не свідчить про те, що державний реєстратор такого рішення не приймала.
Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" від 06 червня 2018 року, що є підставою для визнання опорюваного запису про державну реєстрацію незаконним та скасування його, є передчасними.
Відповідно до пункту 3 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав та облік безхазяйного нерухомого майна проводяться з прийняттям рішень державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), які формуються за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній формі з накладенням власного електронного цифрового підпису.
Рішення державного реєстратора у день його прийняття за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розміщується на веб-порталі Мін`юсту для доступу до нього заявника з метою перегляду, завантаження та його друку.
Моментом отримання заявником рішення державного реєстратора для цілей цього Порядку вважається дата розміщення такого рішення на веб-порталі Мін`юсту для доступу до нього заявника.
Рішення державного реєстратора за бажанням заявника, а також за зверненням посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, може бути надано у паперовій формі шляхом його друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора.
Рішення державного реєстратора у паперовій або електронній формі мають однакову юридичну силу та містять обов`язкове посилання на Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Суди попередніх інстанцій не перевірили наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" від 06 червня 2018 року, яке формується за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній формі з накладенням власного електронного цифрового підпису, а тому дійшли передчасного висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного запису про державну реєстрацію права власності. Суди також належним чином не встановили і в оскаржуваних рішеннях не зазначили відсутність яких саме документів, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком не давало підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії, та не навели обґрунтування, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк".