Постанова
Іменем України
01 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 663/2520/16-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/819/1280/20
Провадження № 51 - 1449 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230230001505 від
17 вересня 2016 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Біленьке Скадовського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 121 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Охлопкова І.О. на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від
01 жовтня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 14 грудня
2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 8 місяців.
До набрання вироком законної сили до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 23 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у гостьовій кімнаті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, під час сварки на побутовому ґрунті з ОСОБА_2, умисно, завдав останньому удари руками і ногами в область голови та тулубу, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 6-8 ребр зліва з крововиливами у м`які тканини, синців на грудній клітці у зоні переломів, які за критерієм тривалого розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, внутрішньочерепного крововиливу під тверду мозкову оболонку зліва з ознаками стискання головного мозку, крововиливу в м`яку мозкову оболонку в лівій великій півкулі, синця на обличчі зліва, садна на обличчі справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя та мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Охлопкова І.О. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Охлопков І.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Вважає оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_1 незаконними та необґрунтованими, досудове розслідування проведено неналежним суб`єктом, оскільки доручення від 17 вересня 2016 року слідчому Бараболі А.І. на проведення досудового розслідування на час виконання вимог ст. 290 КПК України не було підписано заступником начальника СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області, суди першої та апеляційної інстанції безпідставно відхили як доказ захисту протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 . Указує на відсутність допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між заподіяними ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 ударами ОСОБА_2 та тілесними ушкодженнями і смертю останнього. Зазначає, що діями ОСОБА_2 була створена реальна загроза життю і здоров`ю ОСОБА_1, який завдав ударів з метою самооборони та відвернення нападу.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Охлопкова І.О. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1, який не заперечував факт конфлікту з ОСОБА_2, в ході якого він завдавав ударів останньому рукою в обличчя та ногою в грудну клітку і живіт; на показання потерпілої ОСОБА_3 про смерть її сина після бійки з ОСОБА_1 ; на показання свідка ОСОБА_4 про конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вживання алкогольних напоїв, у ході якого ОСОБА_1 завдав ударів ОСОБА_2 руками по голові і ногами по ребрах; на показання свідка ОСОБА_3 про те, що під час спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_2 ображав ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2, який сидів на матраці, та завдав йому удар по голові, на що ОСОБА_2 хотів схопити за груди ОСОБА_1, однак останній вдарив ОСОБА_2 і той впав, потім ОСОБА_1 продовжив завдавати ОСОБА_2 удари ногами в область грудної клітки та живота і припинив побиття на його вимогу, а на наступний день ОСОБА_2 помер; на показання свідка ОСОБА_5, який безпосередньо після події оглядав
ОСОБА_2, про наявні в останнього тілесні ушкодження, ОСОБА_2 йому повідомив, що їх заподіяв ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, які містяться: в рапорті від 16 вересня
2016 року про отримання Скадовським ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області телефонного повідомлення про виявлення трупу ОСОБА_2 ; у протоколі огляду місця події від 16 вересня 2016 року, в ході якого оглянуто приміщення домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_2, та виявлено труп ОСОБА_2 з видимими тілесними ушкодженнями; у лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_2 від
17 вересня 2016 року; у протоколі слідчого експерименту від 17 вересня 2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3, в ході якого ОСОБА_1 продемонстрував механізм завдання ударів ОСОБА_2 .
Згідно з висновком судово-медичного експерта від 10 жовтня 2016 року № 113 на трупі ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, які можна поділити на дві групи:
1) внутрішньочерепний крововилив під тверду мозкову оболонку зліва з ознаками стискання головного мозку, крововилив у м`яку мозкову оболонку в лівій великій півкулі, синець на обличчі зліва, садна на обличчі справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, та мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті ОСОБА_2 ; 2) закриті переломи 6-8 ребр зліва з крововиливами у м`які тканини та синці на грудній клітці у зоні переломів, які за критерієм тривалого розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок отриманої закритої травми голови, яка супроводжувалась утворенням внутрішньочерепних крововиливів під оболонки головного мозку, що зумовило стискання головного мозку та ускладнилось його набряком.
Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи від 19 жовтня 2016 року № 6/113 тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_2 виникли від не менше двох травмуючих дій тупих предметів з обмеженою поверхнею, можливо внаслідок ударів руками і ногами у спосіб зазначений свідками ОСОБА_3, ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_1 під час їх допитів та слідчого експерименту. Виявлені тілесні ушкодження не характерні для заподіяння їх ОСОБА_2 власноруч або при його паданні з висоти власного зросту на тверду поверхню. На час настання смерті ОСОБА_2 перебував у тверезому стані, токсикологічним дослідженням не виявлений спирт у крові і сечі від трупу.
Судом першої інстанції також перевірено версію захисту про те, що ОСОБА_1 вчинив дії щодо ОСОБА_2 при перевищені меж необхідної оборони, яку судом спростовано з наведенням відповідних мотивів.
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 ч. 3 Конституції України).
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з настанням смерті особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Виходячи із фактичних обставин кримінального провадження, суд першої інстанції встановив, що в діях ОСОБА_2 суспільно небезпечного посягання не було, оскільки він жодних активних дій щодо ОСОБА_1 не вчиняв, а ОСОБА_1 без будь якої загрози зі сторони ОСОБА_2 завдав йому ударів. Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, суд дійшов обґрунтованого висновку про направленість умислу ОСОБА_1 саме на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 121 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам, у тому числі протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Що стосується доводів касаційної скарги про проведення досудового розслідування неналежним суб`єктом, то вони є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Відповідно до ст. 39 ч. 2 п. 1 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначити слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадах здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначити старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
У матеріалах кримінального провадження міститься доручення заступника начальника СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області від 17 вересня 2016 року про доручення провести досудове розслідування за
ст. 121 ч. 2 КК України слідчому Бараболі А.І. Зазначений документ відповідає вимогам кримінального процесуального закону, у тому числі, підписаний керівником органу досудового розслідування.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12016230230001505 від 17 вересня 2016 року слідчим зазначено Бараболю А.І .
У протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від
28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та захисник Охлопков І.О. після ознайомлення з усіма матеріалами будь яких доповнень та зауважень не заявляли. Під час кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій ні
ОСОБА_1, ні його захисник - Охлопков І.О. не заявляли про здійснення досудового розслідування неуповноваженою особою та не надавали доказів на підтвердження таких обставин.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Охлопкова І.О. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, у тому числі про те, що ОСОБА_1 діяв в умовах необхідної оборони, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 121 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Охлопкова І.О. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд