ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 722/1829/20
провадження № 51-1356км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Єременка М. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури Кіліміченка Сергія Олеговича та прокурора у кримінальному провадженні Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області Бандуряк Юлії Володимирівни на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Призначене ОСОБА_1 за цим вироком покарання ухвалено виконувати самостійно.
ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 1 статті 162 КК, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційними скаргами заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури Кілімченка С.О. та прокурора у кримінальному провадженні Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області Бандуряк Ю.В. на вирок місцевого суду.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах прокурори Кілімченко С.О. та Бандуряк Ю.В. не погоджуються із ухвалою апеляційного суду, просять її скасувати з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, стверджують, що Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) не встановлено інших процесуальних фільтрів на оскарження вироків, постановлених у кримінальних провадженнях щодо проступків, ніж тих, що визначені у частині 1 статті 394 КПК.
Відтак, враховуючи, що підставою оскарження судового рішення, постановленого стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, слугувало неправильне застосовування у кримінальному провадженні закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд безпідставно застосовував приписи частини 4 статті 399 КПК та помилково відмовив у відкритті провадження стороні обвинувачення.
Заперечень на касаційні скарги прокурорів від учасників кримінального провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Єременко М. В. підтримав касаційні скарги прокурорів з підстав, зазначених в них.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивноз`ясованих обставин; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд ухвалою від 29 січня 2021 року відмовив у відкритті провадження за апеляційними скаргами прокурорів на вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2020 року, постановлений у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 28, частиною 1 статті 162 КК.
Обґрунтовуючи прийняте рішення на підставі частини 4 статті 399 КПК, апеляційний суд зазначив, що, виходячи із системного тлумачення приписів частини 5 статті 382, частин 3, 4 статті 394 КПК, прокурор наділений правом на оскарження вироків у апеляційному порядку лише з підстав порушення вимог частини 3 статті 369 КПК та призначення особі менш суворого покарання, ніж узгоджене сторонами угоди, зауваживши, що незастосування до обвинуваченого положень статей 71, 78 КК не може слугувати підставою для апеляційного провадження у даній категорії справ.
Однак з наведеними висновками суду колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 5 статті 382 КПК вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Статтею 394 КПК регламентовано питання особливостей апеляційного оскарження окремих категорій судових рішень. Зокрема, вироків, ухвалених за результатами спрощеного провадження у порядку статей 381, 382 КПК за обвинуваченням у вчиненні кримінальних проступків (частина 1 цієї статті), інших судових рішень суду першої інстанції, постановлених у порядку частини 3 статті 349 КПК (частина 2 цієї статті), а також вироків на підставі угод про примирення між потерпілим, підозрюваним (обвинуваченим) та про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) (частини 3, 4 цієї статті), із визначенням підстав, з яких зазначені судові рішення можуть бути переглянуті судом апеляційної інстанції.
Наведені у цій статті процесуальні фільтри є відокремленими один від одного як структурно так і змістовно та не можуть одночасно стосуватися питання оскарження різних за своєю правовою природою і суттю категорій судових рішень.
Так, законодавець виключив можливість оскарження вироків, постановлених у порядку статей 381, 382 КПК, у апеляційному порядку з підстав відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Зі змісту поданих на адресу апеляційного суду скарг, аналогічних за своїм змістом, (аркуші справи 148 - 150, 152-155, том справи 1) вбачається, що скаржники не погоджувалися із вироком місцевого суду з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та наполягали на застосовуванні до ОСОБА_1 приписів частини 3 статті 78 КК, яка передбачає визначення остаточного покарання за правилами статей 71, 72 цього Кодексу, у разі вчинення особою злочину під час іспитового строку.
Таким чином, наведені вище стороною обвинувачення вимоги викладені з дотриманням приписів частини 1 статті 394 КПК, що свідчить про безпідставність прийнятого ним рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційними скаргами заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури Кілімченка С.О. та прокурора у кримінальному провадженні Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області Бандуряк Ю.В. на вирок місцевого суду.
При цьому посилання апеляційного суду на приписи частин 3, 4 статті 394 КПК у даному кримінальному провадженні є неприпустимим, оскільки вказані положення стосуються виключно питання оскарження вироків, ухвалених на підстав угод про примирення та визнання винуватості.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 438 КПК є підставою для його скасування.
Враховуючи викладене касаційні скарги сторони обвинувачення підлягають задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати викладене та ухвалити обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд