Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 140/2272/17
провадження № 51-1065 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Чагарного М. П.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
в режимі відеоконференції
захисника Головенка Є. В.,
захисника Шеремет Г. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шеремет Г. А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року, касаційну скаргу захисника Головенка Є.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020240000344, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Роги Маньківського району Черкаської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, згідно ст. 89 КК раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК.
ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Роги Маньківського району Черкаської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК і призначено йому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК і призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухвалено рахувати з дня звернення вироку до виконання.
До набрання законної сили вироком запобіжний захід обвинуваченим ухвалено не обирати.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2021 року вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року змінив.
Початок строку відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановлено рахувати з дня прибуття і постановки їх на облік у виправному центрі.
У решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1, та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 2 липня 2017 р., близько 18.00 год., рухаючись по вул. Шевченка в с. Боблів Немирівського району Вінницької області, зустріли раніше знайомого їм
ОСОБА_3 . Після чого ОСОБА_2, маючи намір на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи особливу зухвалість, з надуманих спонукань, безпідставно, з метою самоутвердження за рахунок приниження ОСОБА_3, розпочав із ним суперечку. У ході якої з хуліганських спонукань умисно штовхнув два рази руками ОСОБА_3, в область грудей, а потім наніс один удар правою рукою в область щелепи зліва. Діючи з метою самозахисту ОСОБА_3, у відповідь наніс ОСОБА_2, один удар долонею лівої руки в область щелепи з права, але останній не припинив своїх хуліганських дій, тому ОСОБА_3, наніс йому ще один удар долонею правої руки в область носа. ОСОБА_1, побачивши неправомірні дії свого брата ОСОБА_2, вирішив діяти спільно із ним, після чого підійшов до ОСОБА_3, та безпідставно наніс останньому один удар в область спини з правого боку. В результаті нанесеного удару ОСОБА_3, упав на землю обличчям донизу. В цей час ОСОБА_1, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою самоутвердження за рахунок приниження інших наніс ОСОБА_3, два удари ногами по ребрах. У подальшому останній почав підніматись на ноги та з метою самозахисту наніс ОСОБА_1, один удар кулаком в око. В цей час ОСОБА_2, наніс ОСОБА_3, один удар коліном по ребрам, в результаті чого останній упав на землю, а ОСОБА_1, наніс йому один удар долонею по голові, після чого ОСОБА_2, наніс ще один удар ногою в груди. У подальшому ОСОБА_1, та ОСОБА_2, нанесли ОСОБА_3, ще близько 10 ударів руками та ногами в голову. Після чого ОСОБА_2, схопив ОСОБА_3, за шию та почав душити, з метою самозахисту останній наніс ОСОБА_2, один удар коліном в голову. В цей час ОСОБА_1, наніс ОСОБА_3, один удар ногою в голову.
У подальшому ОСОБА_1, спільно із ОСОБА_2, нанесли ще близько п`яти ударів в голову ОСОБА_3 .
Своїми хуліганськими діями ОСОБА_1, та ОСОБА_2 завдали ОСОБА_3, легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шеремет Г. А., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону, просить судові рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_1 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Захисник вважає, що суд першої інстанції, призначаючи реальне покарання, порушив ч. 3 ст. 22 КПК, взявши на себе функцію сторони обвинувачення та призначивши покарання, яке не просила сторона обвинувачення, вийшов за межі своїх повноважень.
Суд апеляційної інстанції, на думку захисника, допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, розглянувши справу за відсутності потерпілого та його законного представника.
Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставин кримінального правопорушення, дійшовши помилкового висновку про наявність в його діях складу хуліганства. Натомість, на думку захисника, в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
Захисник зазначає, що покарання, призначене ОСОБА_1 з порушенням статей 50, 65 КК.
У касаційній скарзі захисник Головенко Є. В. посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить судові рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_2 змінити. Перекваліфікувати дії
ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 125 КК. ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, закрити.
Зазначає про недоведеність поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК.
На думку захисника, судом апеляційної інстанції не враховано практику Верховного Суду, не правильно кваліфіковано дії ОСОБА_2 .
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Чагарний М. П. вважав касаційні скарги захисників необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні.
Захисник Шеремет Г. А. підтримала подану касаційну скаргу у повному обсязі, просила судові рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_1 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Захисник Головенко Є. В. частково погодився з доводами касаційної скарги ОСОБА_4, підтримав подану ним касаційну скаргу у повному обсязі, просив змінити судові рішення щодо ОСОБА_2, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 125 КК, звільнити від кримінальної відповідальності.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу захисника Шеремет Г. А. та просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_2 підтримав касаційну скаргу захисника Головенка Є. В. та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
У касаційних скаргах захисники зазначають про незаконність рішень судів попередніх інстанцій, вважаючи, що такі рішення ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства. Зокрема, захисники вказують про відсутність у діях засуджених складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, тобто просять скасувати судові рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
За ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Висновок про доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів суд першої інстанції зробив без врахування доказів та вимог закону.
Потерпілий ОСОБА_3 у суді першої інстанції стверджував, що конфлікт між ним та обвинуваченими виник через дівчину, удари наносили один одному. Свідок ОСОБА_5 надав суду показання, що він йшов від свого товариша, бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які сварилися з ОСОБА_3, бійки між ними не бачив. Свідок ОСОБА_6 надала суду показання, що сусідка зателефонувала до мами, повідомила, що б`ють ОСОБА_7 . Коли прийшла, то вже бійка закінчилася, сказали, що впали з мотоцикла. Дані обставини підтверджують і засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які стверджували, що завдавали ударів потерпілому з мотивів особистої неприязні, через ревнощі до дівчини.
Дані про те, що засуджені грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, у матеріалах справи відсутні. Між тим, суд дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфікував як хуліганство.
Не погодившись з вироком захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги з вимогою змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 2 ст. 296 КК на ч. 1 ст. 125 КК.
За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності - і шляхом повторного дослідження доказів.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.
Під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг сторони захисту, доводи яких є аналогічними доводам касаційних скарг, зазначив, що висновки суду про винуватість засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів зібраних у кримінальному провадженні, що не відповідає матеріалам кримінального провадження. Поза увагою суду залишилось наявність особистих неприязних стосунків між засудженими та потерпілим, що було підтверджено у судовому засіданні наданими доказами. Відтак висновки апеляційного суду, що про хуліганський мотив дій обвинувачених свідчить відсутність у них до цього з потерпілим будь-яких особистих неприязних відносин, на думку колегії суддів Верховного Суду, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані законом цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст. 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к.
Не врахувавши вимоги закону та встановлені фактичні обставини в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд, навівши вищенаведену усталену судову практику, звертаючи увагу виключно на те, що в ході кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, що їм інкримінується, визнали повністю, щиро покаялися у вчиненому. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, у кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 594/599/18. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, чого не було встановлено судом у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційним судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою постановлення у справі незаконного рішення, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги захисників - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, усунути допущені порушення, та з урахуванням доводів викладених у апеляційній та касаційній скаргах ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд