Постанова
іменем України
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 727/8838/15-к
провадження № 51-1971км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Стороженка С.О.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисника
Алієва Г.З.,
прокурора
Чабанюк Т.В.,
в режимі відеоконференції:
захисника
Шеремети І.С.,
потерпілої
ОСОБА_3,
представників потерпілих
Саламановича О.Г., Явіца В.Й.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, його захисника Ілащука І.М. та захисника Алієва Г.З. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17 січня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Чернівців,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених пунктами 6, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця м. Чернівців,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених пунктами 6, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 КК.
Оскаржені судові рішення
1. Шевченківський районний суд м. Чернівців вироком від 12 жовтня 2018 року засудив до покарання:
ОСОБА_1 - за пунктами 6, 12, 13 частини 2 статті 115 КК - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла,
за частиною 4 статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, крім житла,
за частиною 1 статті 263 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі частини 1 статті 70 КК призначено йому остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.
ОСОБА_2 - за пунктами 6, 12, 13 частини 2 статті 115 КК - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла,
за частиною 4 статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, крім житла.
На підставі частини 1 статті 70 КК призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.
2. Суд визнав доведеним, що 6 серпня 2015 року, в невстановлений слідством час та місці, ОСОБА_1 заволодів пістолетом, виготовленим саморобним способом, та не менш ніж 2 патронами калібру 5,6 мм і умисно носив їх при собі без передбаченого законом дозволу.
3. Цього ж дня приблизно об 11:00 на території лісосмуги 23-го кварталу Ревнянського лісництва Чернівецького держлісгоспу засуджені, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з метою заволодіння чужим майном дерев`яними палицями завдали потерпілому ОСОБА_4 численних ударів по різних частинах тіла, внаслідок чого той помер на місці події, і заволоділи його мобільним телефоном вартістю 300 грн, намагалися спалити труп, згодом прикрили тіло камінням і гіллям та залишили місце злочину.
4. У ніч з 6 на 7 серпня 2015 року приблизно о 23:55 у квартирі на АДРЕСА_1 засуджені за попередньою змовою з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_5, під час якого завдали потерпілій не менш ніж 8 ударів в обличчя та різні частини тіла і не менш ніж 56 ударів кухонним ножем у голову, шию, тулуб та кінцівки. Від спричинених тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці події, після чого засуджені заволоділи її телефоном вартістю 308,23 грн.
5. Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 17 січня 2019 року залишив вирок без змін.
Доводи касаційних скарг
6. В аналогічних за змістом касаційних скаргах сторона захисту, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати зазначені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
7. Сторона захисту вважає, що винуватості засуджених не доведено поза розумним сумнівом,оскільки суд першої інстанції поклав в основу вироку недопустимі докази, зокрема:
- показання засуджених, що зафіксовані в протоколах слідчих експериментів за епізодом убивства ОСОБА_4 ;
- показання свідків, не допитаних у судовому засіданні;
- показання свідків із чужих слів;
- протокол огляду місця події від 7 серпня 2015 року, оскільки огляд відбувався без добровільної згоди володільця та без ухвали слідчого судді;
- висновки експертів, що ґрунтуються на недопустимих доказах;
- протоколи отримання в підозрюваних біологічних зразків та похідні від них висновки експертиз, оскільки ці процесуальні дії були здійснені без участі захисників;
- протоколи огляду речей, оскільки слідчі дії проведені без участі понятих;
- ряд інших процесуальних документів, складених без дотримання вимог процесуального закону.
8. Також вони вважають, що суд не перевірив усіх висунутих стороною захисту версій щодо причетності до вчинення злочинів інших осіб, а апеляційний суд на порушення вимог статті 419 КПК не надав належної оцінки зазначеним вище порушенням.
Позиції учасників судового провадження
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
10. У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційних вимог сторони захисту.
11. Засуджені та їхні захисники підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
12. Потерпіла ОСОБА_3 та представники потерпілих вважали, що в задоволенні касаційних скарг необхідно відмовити.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах та доповненнях до них, Суд дійшов висновку, що в задоволенні касаційних скарг належить відмовити.
14. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
15. Суд касаційної інстанції є судом права, тому оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Однак за наявності відповідних доводів сторони у справі Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Щодо протоколів слідчих експериментів
16. Сторона захисту вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на протоколах слідчих експериментів, які є недопустимими доказами.
17. Відповідно до статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому КПК. Порядок, на який є посилання у цій нормі, визначається правилами допустимості доказів, передбаченими главою 4 § 1 КПК.
18. Суд уже вирішував питання допустимості результатів слідчих експериментів і визнав можливим їх використання за певних умов. Зокрема, якщо:
- до особи не застосовувався протиправний тиск;
- слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи;
- особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;
- права особи на захист і правову допомогу були забезпечені;
- слідчу дію проведено за участю понятих;
- під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис;
- особі було детально і ґрунтовно роз`яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії[1].
19. У цій справі захисник Алієв Г.З. стверджує, що протокол слідчого експерименту з ОСОБА_1 не було оцінено з урахуванням його заяви про застосування до нього фізичної сили працівниками поліції, відомості про що було внесено до ЄРДР.
20. Суд зазначає, що коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана жорстокому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень на порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це положення вимагає проведення ефективного офіційного розслідування[2].
21. У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 146-148), в якій він стверджує, що при затриманні працівники міліції його жорстоко побили, а у відділку до нього застосовували фізичну силу для того, щоб він зізнався в убивствах та крадіжках.
22. Однак вказана заява не містить належного опису обставин, за яких відбувалося стверджуване ним порушення. Також у заяві відсутня достатня інформація, яку можна було би перевірити, і посилання на можливі докази катувань. Незважаючи на це, Шевченківський районний суд м. Чернівців ухвалою від 29 січня 2018 року зобов`язав прокуратуру Чернігівської області здійснити перевірку обставин, викладених у заяві.
23. Під час касаційного розгляду прокурор надав Суду постанову Державного бюро розслідувань від 1 лютого 2021 року про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 на дії працівників правоохоронних органів, у якій міститься опис проведеного розслідування та зроблено висновок про відсутність у діях працівників правоохоронних органів злочинів, передбачених частиною 2 статті 365 та частиною 1 статті 367 КК.
24. Суд вважає, що у цій справі не міститься інформації, яка б давала підстави вважати заяву ОСОБА_1 небезпідставною. Також стороною захисту не зазначені інші обставини, які давали б підстави для визнання цих доказів недопустимими відповідно до критеріїв, зазначених вище.
25. Крім того, захист скаржиться на те, що до матеріалів кримінального провадження долучено не оригінальні записи вказаних слідчих дій, а їх копії на дисках, що, на думку сторони захисту, зумовлює їх недопустимість.
26. Суд зазначає, що сторона захисту не оспорює достовірності відображення слідчих дій на вказаних записах, тому сам факт долучення до матеріалів провадження копій цих записів, зафіксованих на оптичних дисках, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
27. Відповідно до статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
28. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
29. Долучені до матеріалів провадження DVD-R диски з відеозаписами слідчих експериментів були виготовлені у зв`язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді у виді файлів. Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документа[3].
30. З приводу інших зауважень сторони захисту до протоколів слідчих експериментів колегія суддів вважає, що захист у своїх скаргах не обґрунтував, яким чином зазначені ним недоліки при проведенні й оформленні протоколів цих слідчих дій позначилися на дотриманні процесуальних прав засуджених та достовірності результатів вказаних слідчих дій.
31. Отже, колегія суддів відхиляє усі доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколів слідчих експериментів за участю засуджених.