ПОСТАНОВА
Іменем України
15 червня 2021 року
м. Київ
справа №161/20684/18
провадження №51-3072км19
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Бущенка А.П., Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Вараниці В.М.,
в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції захисника - адвоката Носкова О.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката Носкова Олександра Миколайовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Заприп`ять Ратнівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і призначено йому покарання:
за ч. 1 ст. 185 КК - у виді арешту на строк 2 місяці;
за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
за ч. 2 ст. 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
за ч. 1 ст. 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
за ч. 2 ст. 190 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
2. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
3. Крім того, вказаним вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_2 та на його користь із ОСОБА_1 стягнуто 2000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і 1749,10 грн - матеріальної шкоди. Вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.
4. Також за вказаним вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
5. Згідно з вироком суду ОСОБА_1 23 вересня 2018 року близько 23:00, перебуваючи на території автовокзалу № 1, що на вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку Волинської області, шляхом вільного доступу, таємно викрав золотий ланцюжок вагою 8,11 г вартістю 7000 грн, золотий хрестик вагою 3 г вартістю 1500 грн, мобільний телефон марки "Samsung Galaxy J320" вартістю 3000 грн, у якому була сім-карта мобільного оператора "Київстар" вартістю 20 грн, кошти в сумі 800 грн та банківські картки ПАТ КБ "Приватбанк", належні ОСОБА_4, заподіявши останньому матеріальну шкоду в розмірі 12 320 грн.
6. 24 вересня 2018 року приблизно о 01:30 ОСОБА_1, перебуваючи на проспекті Соборності в м. Луцьку, попередньо змінивши пін-код, шляхом зняття готівки через банкомат ПАТ КБ "Приватбанк", а також шляхом переказу через додаток "Приват24" повторно, таємно викрав із картки ПАТ КБ "Приватбанк", що належить ОСОБА_4, грошові кошти в сумі 13 700 грн.
7. 29 вересня 2018 року близько 02:00 ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні нічного клубу "Наталка", що на вул. Потебні, 62 у м. Луцьку, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав із сумки ОСОБА_5 мобільний телефон марки "Nomi Evo M2 i5012" вартістю 1289,70 грн, у якому була карта пам`яті об`ємом 8 Гб вартістю 100 грн, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 1389,70 грн.
8. 29 вересня 2018 року приблизно о 03:30 ОСОБА_1 поблизу приміщення нічного клубу "Стара Підкова", що на вул. Данила Галицького, 1-А у м. Луцьку, застосовуючи насильство, небезпечне для здоров`я, здійснив напад на ОСОБА_2, внаслідок якого заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, заволодів його гаманцем чорного кольору, в якому були кошти в сумі 600 грн, дві банківські карти ПАТ КБ "Приватбанк", картка "SEB BANK" та картка з паролями до останньої, а також документи.
9. 29 вересня 2018 року о 03:48 ОСОБА_1 на вул. Крилова, 1 у м. Луцьку шляхом зняття готівки через банкомат ПАТ КБ "Приватбанк", попередньо змінивши
пін-код, повторно, таємно викрав із картки цього банку грошові кошти в сумі 2600 грн, що належать ОСОБА_2
10. 03 жовтня 2018 року близько 01:00 ОСОБА_1, перебуваючи поблизу нічного клубу "Стара Підкова", повторно, шляхом обману незаконно заволодів мобільним телефоном ОСОБА_6 марки "Huawei nova lite 2017" вартістю 4800 грн із сім-картою оператора "ВФ Україна" вартістю 20 грн, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 4820 грн.
11. 29 жовтня 2018 року приблизно о 20:50 ОСОБА_1 у приміщенні квартири на АДРЕСА_3 відкрито викрав майно ОСОБА_7, а саме мобільний телефон "Sony Xperia E 5663" вартістю 2755 грн, який був у металевому чохлі марки "Love mei" вартістю 867,03 грн, та фотоапарат
"Зеніт-Е" разом із чохлом загальною вартістю 683,33 грн. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 4305,36 грн.
12. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисника Романовського В.О. в інтересах ОСОБА_3 залишено без задоволення, апеляційну скаргу захисника Носкова В.М. задоволено, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання, визначеного судом першої інстанції у виді позбавлення волі на 4 роки, та на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
13. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 липня 2020 року ухвалу Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
14. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
15. Вирішено строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту звернення вироку суду до виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 30 жовтня 2018 року по 15 жовтня 2019 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
16. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_1 змінити і призначити покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК.
17. Свої доводи захисник мотивує тим, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та його особі внаслідок суворості.
18. При цьому висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Позиції учасників судового провадження
19. Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги.
20. Прокурор заперечив проти касаційної скарги сторони захисту. Вказав на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 та просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
21. У касаційній скарзі захисник вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
22. Свої доводи захисник мотивує тим, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає, що при призначенні покарання можливо застосувати положення ст. 75 КК та звільнити засудженого від відбування покарання з визначенням йому іспитового строку та з покладенням обов`язків, установлених ст. 76 КК.
23. У касаційній скарзі захисник зазначає, що при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 судом першої інстанцій у повній мірі не враховано, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, має постійне зареєстроване місце проживання, де до затримання та після звільнення з-під варти проживає разом з матір`ю та молодшими братами, характеризується виключно з позитивної сторони, виконує всю роботу по домашньому господарству, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків, працює.
24. Крім того, на думку захисника, в ухвалі Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року не звернуто уваги на те, що ОСОБА_1 з 29 вересня 2020 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_8, а також на те, що засуджений є єдиним годувальником у сім`ї, оскільки дружина була змушена звільнитися з роботи у зв`язку з важкою вагітністю.
25. Однак, посилаючись на позитивну характеристику ОСОБА_1, міцні соціальні зв`язки, ту обставину, що матір засудженого хворіє на певне захворювання, а у дружини тяжкий перебіг вагітності, захисник не навів відповідного мотивування, яким чином зазначене може свідчити про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від сусупільства за обставин, установлених у цьому кримінальному провадженні.
26. Також захисник у касаційній скарзі вказує, що потерпілі просили суд обвинуваченого ОСОБА_1 суворо не карати. Проте колегія суддів звертає увагу на те, що думка потерпілої особи щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК може бути врахована судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, під час призначення покарання за вчинене кримінальне правопорушення в мінімальних межах, визначених у санкції статті, однак не є вирішальною під час прийняття судом відповідного рішення (див., наприклад, рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі №664/2526/19).
27. Крім того, у касаційній скарзі захисник зазначає, що потерпілим повністю відшкодовано заподіяну шкоду. При цьому захисник залишає поза увагою позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду в цій кримінальній справі, згідно з якою шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, було відшкодовано потерпілим частково за рахунок вилучення працівниками правоохоронного органу у винуватого викраденого ним майна та його повернення потерпілим, частково самим засудженим, а заподіяну потерпілому ОСОБА_2 шкоду в повному обсязі було відшкодовано лише на стадії апеляційного перегляду, що за відсутності об`єктивних перешкод для негайного відшкодування завданих потерпілим збитків свідчить про бажання уникнути більш суворої кримінальної відповідальності за вчинене під тиском тягаря можливого відбування покарання за вироком місцевого суду (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 161/20684/18, провадження № 51-3072км19).
28. Більше того, питання щодо можливості застосування ст. 75 КК при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
29. Так, у вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступень тяжкості вчинених злочинів, серед яких є злочини тяжкі та середньої тяжкості, а також особу ОСОБА_1, зокрема його позитивну характеристику, відсутність попередніх судимостей і те, що він не зайнятий суспільно корисною працею. Також суд зважив на відсутність обставин, які за ст. 67 КК обтяжують покарання. Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття, визнання вини, добровільне часткове відшкодування завданих збитків.
30. Вказаними обставинами обумовлено призначення покарання в мінімальних межах, передбачених відповідними санкціями ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК та призначення остаточного покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
31. Підстави для застосування статей 69, 75 КК при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, на думку суду першої інстанції, були відсутні, оскільки було враховано дані про особу обвинуваченого (не зайнятий суспільно корисною працею) та обставини справи (обвинуваченим вчинено сім умисних корисливих злочинів, п`ять з яких відносяться до категорії середньої тяжкості, два є тяжкими, а один - поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого). У зв`язку із цим суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства.
32. Рішення Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК апеляційний суд вмотивував тим, що ОСОБА_1, який з 30 жовтня 2018 року утримується під вартою і скарг на поведінку якого із СІЗО не надходило, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку з приводу алкоголізму чи наркоманії не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, де мешкав із хворою матір`ю, що підтверджено доказами, наявними у справі, щиро розкаюється у вчиненому, добровільно частково відшкодував завдану злочинами шкоду, у зв`язку з чим у потерпілих відсутні будь-які претензії до обвинуваченого, про що зазначає в поданій на адресу апеляційного суду заяві і потерпілий
ОСОБА_9, а при апеляційному розгляді провадження обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив своє щире каяття, жалкує про вчинене та просить вибачення у потерпілих, зазначивши, що, утримуючись під вартою, дійсно переусвідомив свою поведінку і життєві цінності.
33. Проте Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у рішенні від 29 липня 2020 року у справі №161/20684/18 (провадження №51-3072км19) з такими висновками суду апеляційної інстанції не погодився та дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду не містить переконливого обґрунтування того, що виправлення засудженого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, а рішення про його звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням вважає необґрунтованим, таким, що призвело до неправильного застосування ст. 75 КК.
34. Відповідно до ч.2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
35. Вказані вимоги закону були дотримані судом апеляційної інстанції.
36. Так, під час нового апеляційного розгляду, із дотриманням вимог суду касаційної інстанції, ураховуючи ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, мету застосування покарання, колегія суддів апеляційного суду погодилась із висновком суду першої інстанції про неможливість застосування положень ст.75 КК.
37. Так, на переконання апеляційного суду, наявність постійного місця проживання та родини, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, відшкодування завданої шкоди потерпілим - це обставини, які враховуються при призначенні покарання, однак такі не свідчать про істотне зниження ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.
38. Таким чином, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року та ухвала Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в частині призначеного покарання достатньо вмотивовані та відповідають вимогам ст. 420 КПК.
39. На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
40. Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга захисника - адвоката Носкова О.М, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів