Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 761/42036/18-ц
провадження № 61-13417св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року у складі судді Макаренко І. О.
та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., про визнання протиправними дій
та скасування державної реєстрації права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником квартири
АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок
є 1-під`їздним, 3-поверховим, з атиковим поверхом (горищем, мансардою).
ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 є власником квартири
№ 12 у цьому ж будинку.
У ході комісійного обстеження технічного стану будинку АДРЕСА_3, було встановлено, що у частині горищного простору будинку, над приміщеннями квартири № 12, що належить відповідачу, розпочаті роботи по зміні конструктивної схеми кроквяної системи будинку та роботи по влаштуванню приміщень мансарди.
Дозвільна документація на влаштування мансардного приміщення
у власника квартири № 12 відсутня. Внаслідок таких дій відповідача
по штукатурному шару стін зі сторони лівого бічного фасаду будинку утворилися тріщини, причиною виникнення яких може бути вплив від втручання в несучі конструкції при проведенні ремонтних робіт
в приміщеннях будинку.
Позивач зазначала, що відповідач придбала квартиру № 12, розташовану
у будинку на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2003 року. Загальна площа зазначеної квартири на той час становила - 66,8 кв. м, житлова - 39,6 кв. м, проте при державній реєстрації було безпідставно зазначено, що квартира № 12, належна відповідачу мала загальну площу - 188,1 кв. м, житлову площу - 39,6 кв. м.
Збільшення загальної площі квартири відбулося за рахунок неправомірного приєднання розташованих над квартирою відповідача нежитлових приміщень горища (мансарди).
Разом із тим зазначала, що вказані приміщення є нежитловими, ніколи
не входили до складу квартири № 12 та не перебували у власності відповідача.
Відповідач, на думку ОСОБА_1, незаконно здійснив реконструкцію квартири АДРЕСА_4, самовільно, без проектної документації та згоди мешканців будинку, внаслідок чого відбулося документальне та юридичне оформлення права власності відповідача на квартиру із включенням до неї нежитлових приміщень, що не належали відповідачу.
Позивач вважала, що порушення її прав також полягає у тому, що внаслідок незаконних дій відповідача, які полягають у проведенні реконструкції приміщень будинку без необхідної дозвільної документації та їх подальшій експлуатації, може порушуватися цілісність несучих конструкцій будинку,
що створює небезпеку для його мешканців.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
скасувати запис про право власності № 17873162 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію права власності від 07 грудня 2016 року № 32777009 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1108964680000;
визнати протиправними дії ОСОБА_2, що полягають у реконструкції квартири та об`єднанні її з нежитловим приміщенням аттикового (горищного, мансардного) поверху, розташованими над нею, а також у недопущенні третіх осіб до зазначених нежитлових приміщень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано запис про право власності № 17873162 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію права власності від 07 грудня 2016 року № 32777009 щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1108964680000.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок реконструкції квартири, належної відповідачу, останньою незаконно збільшено площу квартири за рахунок самовільного та протиправного приєднання до неї частини нежитлового приміщення горища, яке належить до спільного майна співвласників будинку. Зазначена реконструкція здійснена відповідачем без необхідної проектної та дозвільної документації, що загрожує цілісності будинку та унеможливлює його безпечну експлуатацію.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин й дійшов правильного висновку про те, що неправомірними діями відповідача порушуються права та інтереси позивача, оскільки відповідач не маючи законного права на нежитлові приміщення будинку здійснив реконструкцію своєї квартири збільшивши загальну площу належної їй квартири за рахунок самовільного та правомірного приєднання до неї частини нежитлового приміщення горища, яке належить до спільного майна співвласників будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц
та постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі
№ 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а,
від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 02 травня 2018 року
у справі № 914/904/17, від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16,
від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 22 травня 2018 року
у справі № 904/8186/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій у повній мірі не було досліджено зібраних у справі доказів і не надано їм належної об`єктивної та всесторонньої оцінки. Судами, на думку ОСОБА_2, було встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів, унаслідок чого зроблено висновки, що в значній мірі порушують її законні права та інтереси.
ОСОБА_2 зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би прямо або опосередковано міг би підтверджувати порушення прав позивача, у тому числі, що спірне приміщення належить
до спільної сумісної власності. Суди попередніх інстанцій у своїх висновках посилалися лише на колективні звернення, походження яких, на її думку,
є сумнівним.
Вважає, що проведена перевірка Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві виконавчого органу Київської міської ради, на яку посилається позивач, не може вважатись об`єктивною, оскільки проведена без дослідження всієї технічної та будівельної документації будинку, поверхових планів будинку, проекту реконструкції квартири, з яких вбачається, що будинок
АДРЕСА_3, не має горище, а має відповідно до технічної та будівельної документації виключно мансардний поверх. Підтвердженням чого є лист комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 03 березня
2018 року № 062/14-2605 (И-2018), який був долучений до справи та був повністю проігнорований судом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано матеріали цивільної справи № 761/42036/18-ц
із Шевченківського районного суду м. Києва.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу № 761/42036/18-ц призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року № 5-4987
та реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації від 14 листопада 2003 року.
ОСОБА_2 є власником квартири
АДРЕСА_4, загальною площею
198,5 кв. м, житловою - 87,8 кв. м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
від 30 грудня 2017 року № 109675735.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2003 року серія та номер: 15-5166, посвідченого Першою київською державною нотаріальною конторою, загальна площа квартири ОСОБА_2 становить - 66,8 кв. м, житлова - 39,6 кв. м.
Право власності на квартиру
АДРЕСА_4 було зареєстровано
за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 грудня 2016 року згідно з рішенням № 32777009, прийнятим державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., при державній реєстрації було зареєстровано загальну площу квартири - 188,1 кв. м, житлову площу -
39,6 кв. м.
Державна реєстрація права власності була здійснена на підставі зазначеного договору купівлі-продажу квартири від 16 жовтня 2003 року, інших юридичних підстав для реєстрації права власності не зазначено.
За результатами позапланової перевірки Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою:
АДРЕСА_5, встановлено порушення
ОСОБА_2 вимог законодавства з питань містобудівної
та архітектурної діяльності. Через виявлення недостовірних даних, наведених останньою, наказом Департаменту від 01 серпня 2017 року
№ 247 скасовані декларація про початок виконання будівельних робіт
від 13 квітня 2017 року № КВ 082171030403 та декларація про готовність
до експлуатації об`єкта: "Реконструкція квартири
АДРЕСА_4" від 18 травня 2017 року № КВ 142171382486. Перевіркою також встановлено, що квартиру № 12 реконструйовано шляхом влаштування отвору в стелі квартири та об`єднання простору квартири з простором горища. Документи, які засвідчують право власності на нежитлові приміщення горища (піддахового простору) ОСОБА_2 не надано.
ОСОБА_2 виконала будівельні роботи (реконструкцію) у належній
їй квартирі № 12 та в частині нежитлового приміщення (горища, мансардного поверху) над квартирою № 12 . Ці роботи полягали в переобладнанні квартири № 12 в дворівневу за рахунок приєднання до неї нежитлового приміщення будинку, належного на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир у будинку.
Згідно листа комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 29 травня 2019 року № 062/14-7920 (И-2019) у відповідності до матеріалів інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, приміщення які знаходяться на мансардному поверсі належать
до квартир № 11 та № 14, а не до квартири № 12 .
Відповідно до поверхового плану комунального підприємства "Київське бюро технічної інвентаризації" станом на 30 березня 2005 року приміщення мансардного поверху над квартирою № 12 не входить до складу останньої, отвір у стелі між ними відсутній.
Згідно із листом комунального підприємства "Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
від 15 травня 2019 року № 2266/3 керуюча компанія не надавала погодження на переведення спірних приміщень мансардного поверху із нежитлових
у житлові.
У колективному зверненні співвласників будинку
АДРЕСА_3, зазначено, що спірне приміщення мансардного поверху належить до спільного майна будинку та є об`єктом спільної сумісної власності, а також те, що ОСОБА_2 обмежує доступ до нього (а. с. 145).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 826/15342/18 за позовом Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до ОСОБА_2, особа, яка приєдналась до апеляційної скарги - ОСОБА_1, зобов`язано ОСОБА_2 відновити цілісність конструкції перекриття між квартирою та горищним простором шляхом замурування отвору у стелі квартири, який об`єднує простір квартири,
що розташована за адресою: АДРЕСА_5, з простором горища будинку.
Під час розгляду зазначеної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 не володіє на законних підставах нежитловими приміщеннями горища по АДРЕСА_3, у зв`язку із чим не могла бути замовником будівництва, реконструкції, та не могла затверджувати проектну документацію, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно від 26 березня 2018 року, державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірне майно - квартиру, загальною
площею - 198,5 кв. м, житловою - 87,8 кв. м. - здійснена 07 грудня 2016 року, при цьому, підставою виникнення права власності вказано договір купівлі-продажу від 16 жовтня 2003 року (відповідно до якого площа придбаної квартири № 12 складає 66,8 кв. м, у тому числі житлова - 39,6 кв. м)
та декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 18 травня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені
з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.