ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 810/5949/15
адміністративне провадження № К/9901/28252/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника позивача Яценко О.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі судді Василенко Г.Ю. від 09 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А. від 14 червня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Деол Трейд" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Приватне підприємство "Деол Трейд" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року: №0000323901/8568, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1465824,60 грн., з яких 977216,40 грн. за основним платежем та 488608,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000313901/8567, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 614870,58 грн., з яких 409913,72 грн. за основним платежем та 204956,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суди встановили, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 10 червня 2015 року №159/28-06-39-01/37278249, у якому податковий орган вказав на порушення позивачем, окрім іншого, вимог підпунктів 14.1.181, 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.4 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 977216,40 грн. та ПДВ в сумі 409913,70 грн., у тому числі за серпень 2014 року - 145452,75 грн., за листопад 2014 року - 154459,81 грн., за грудень 2014 року - 110001,16 грн.
У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Атан-Крим", ПП "Автопетроліум" та ПП "АО Райзинг" без належного документального підтвердження таких господарських відносин. Наведене обґрунтовується відсутністю документів, які б свідчили про використання Підприємством паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), отриманих від ТОВ "Атан-Крим" та від ПП "Автопетроліум", у власній господарській діяльності, адже до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та сертифікатів відповідності на продукцію; неможливістю ідентифікації осіб, що здійснювали від імені ПП "АО Райзинг" охорону та супровід вантажів при їх транспортуванні залізницею; отриманою податковою інформацією, відповідно до якої у ПП "АО Райзинг" немає необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято (винесено) оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, з якими Підприємство не погодилось і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Застосувавши положення підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, статті 200 ПК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), суди дійшли висновку, що операції по поставці ТОВ "Атан-Крим" та ПП "Автопетроліум" нафтопродуктів (ПММ) та наданню ПП "АО Райзинг" послуг по супроводу та охороні нафтопродуктів при їх транспортуванні залізницею є реальними, їх проведення та використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Підприємства, яка передбачає торгівлю пальним, підтверджується матеріалами справи, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту за результатами таких відносин; придбані нафтопродукти позивачем реалізовано на АЗС ПП "ОККО- Нафтопродукт" за договором комісії. Зазначили, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Посилається на обставини, викладені у акті перевірки Підприємства, у відповідності до яких товарність розглядуваних господарських операцій із ТОВ "Атан-Крим", ПП "Автопетроліум" та ПП "АО Райзинг" не підтверджена відповідними доказами; також вказує на залишення судами поза увагою наміру позивача на досягнення податкового компромісу по податковим зобов`язанням з податку на прибуток та ПДВ за результатами аналізу господарських відносин із ПП "АО Райзинг" у 2013, 2014 роках.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні, у яке представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, а тому, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
У письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду, Підприємство проти доводів та вимог касаційної скарги заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними; аналогічна позиція була висловлена представником позивача при наданні письмових пояснень у судовому засіданні.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Підприємство зареєстровано як юридична особа та платник ПДВ; основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним.
У період діяльності, який перевірявся, позивачем як покупцем укладено договори на поставку нафтопродуктів із такими суб`єктами господарювання (постачальниками), а саме: з ТОВ "Атан-Крим" від 27 червня 2012 року №254-Сев/НМТ, за умовами якого останнє зобов`язувався передати в установлені терміни ПММ (бензин автомобільний марок А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, дизельне паливо, пічне паливо, мазут, автомобільні та/або промислові масла і змазки) у власність покупця, а покупець - прийняти такі матеріали та оплатити за них визначену даним договором грошову вартість; з ПП "Автопетроліум" від 01 листопада 2013 року №170/АП-13, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити (передати) нафтопродукти та газ скраплений, вказаний в рахунках-фактурах та видаткових накладних, а покупець (позивач) - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.
Також між позивачем (замовник) та ПП "АО Райзинг" (виконавець) було укладено договір про надання послуг супроводу та охорони вантажів від 31 грудня 2010 року №1/1-2-10/610, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання забезпечувати надання послуг супроводу та охорони вантажів замовника, що перевозяться залізничним транспортом, а замовник - приймати надані послуги та своєчасно їх оплачувати.
За висновком судів операції по придбанню позивачем у ТОВ "Атан-Крим", ПП "Автопетроліум" та ПП "АО Райзинг" товарно-матеріальних цінностей та послуг, за якими сформовані відповідні суми податкових вигод (витрати та податковий кредит), підтверджуються всіма необхідними документами (видатковими та товарно-транспортним накладними, актами виконаних послуг, прийому/здачі вантажу на/з охорони, паспортами якості та сертифікатами відповідності, платіжними дорученнями тощо).
Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. У виписаних контрагентами податкових накладних присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.
У ході розгляду справи з`ясовано, що доставка товару здійснювалася залученим стороннім автоперевізником ПП "Автотранском" на підставі укладеного із позивачем договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 листопада 2010 року №3/2-3-10/53.
З`ясовано, що придбані нафтопродукти використані позивачем у власній господарській діяльності та реалізовані на АЗС ПП "ОККО-Нафтопродукт" за договором комісії, що підтверджується звітом комісіонера, складеним на виконання відповідних зобов`язань.
На підставі зазначених обставин та наведених доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкових вигод.
Слід погодитися з висновком й про те, що сама лише інформація, отримана за результатами податкового контролю ПП "АО Райзинг", у даному випадку, не є такою, що свідчить про безтоварність господарських операцій, адже з інших даних вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.
Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем порушення Підприємством відповідних вимог ПК України при формуванні валових витрат та податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентами й, як наслідок, підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Не є прийнятними й посилання у касаційній скарзі на намір позивача скористатися процедурою досягнення податкового компромісу по податковим зобов`язанням за результатами господарських відносин із ПП "АО Райзинг", адже такі обставини не свідчать про нездійснення спірних операцій й, до того ж, питання дотримання процедури податкового компромісу не є предметом розгляду у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги контролюючого органу відсутні.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355 КАС України, Суд