ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 23/6-09-171
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (судді: Ярош А. І. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 (суддя Степанова Л. В. - головуючий, Смелянець Г. Є., Волков Р. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАНУБІУС")
до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ"
про стягнення 958 266, 94 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська стівідорна компанія" (далі - ТОВ "Дунайська стівідорна компанія") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (далі - ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ") про стягнення заборгованості у сумі 958 266,94 грн.
1.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 затверджено мирову угоду від 15.01.2010, укладену між ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" та ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" та припинено провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням ухвали суду від 24.02.2010 про виправлення описки).
1.3. 21.09.2020 до Господарського суду Одеської області Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАНУБІУС" (далі - ТОВ "ДАНУБІУС") подало заяву про заміну сторони правонаступником, в якій просило замінити ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" в мировій угоді від 15.01.2010, укладеній між ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" та ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" і в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди від 15.01.2010 (з урахуванням ухвали від 24.02.2010 про виправлення описки) на правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС".
Заяву обґрунтовано укладенням 15.09.2020 договору відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого ТОВ "ДАНУБІУС" отримало право вимоги щодо заборгованості від ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" на загальну суму 800 000,00 грн, яка виникла у боржника перед ТОВ "Дунайська стівідорна компанія".
1.4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 частково задоволено заяву ТОВ "ДАНУБІУС" від 21.09.2020 про заміну сторони правонаступником у справі № 23/6-09-171, тобто замінено позивача - ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" у справі № 23/6-09-171 на правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС", у решті вимог відмовлено.
1.5. У січні 2021 року ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" подало до суду заяву про заміну сторони правонаступником у виконавчому документі, в якій просить замінити стягувача - ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" в ухвалі Господарського суду Одеської області від 15.01.2010 (з урахуванням ухвали суду від 24.02.2010 про виправлення описки) на правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС". Привести ухвалу про затвердження мирової угоди у відповідність до вимог чинного законодавства як виконавчого документа, а саме вказати строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" з посиланням на статті 52, 334 Господарського процесуального кодексу України та статті 512- 519 Цивільного кодексу України, зазначає, що відповідно до укладеного з ТОВ "ДАНУБІУС" договору про відступлення права вимоги, зазначене товариство має право вчиняти необхідні процесуальні дії щодо заміни сторони правонаступником у справі № 23/6-09-171 у разі потреби в примусовому виконанні мирової угоди від 15.01.2010, укладеної між ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" та ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", заміни сторони у виконавчому провадженні тощо.
Заявник зазначав, що мирова угоди згідно з положеннями чинного законодавства є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Мирова угода від 15.01.2010 не була виконана ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", а ухвала про її затвердження на примусове виконання не подавалася у зв`язку із її невідповідністю вимогам виконавчого документа, а саме не вказано строк її пред`явлення для примусового виконання, грошові зобов`язання на суму 800 000,00 грн ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" не були виконані, отже існують.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "ДАНУБІУС", яке набуло прав кредитора ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", не може повторно звернутися до суду з позовом про той самий предмет та з тих самих підстав. При цьому стягувачем за ухвалою про затвердження мирової угоди залишається ТОВ "Дунайська стівідорна компанія", що є недопустимим.
1.6. ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", заперечуючи проти задоволення заяви ТОВ "Дунайська стівідорна компанія", просило відмовити в її задоволенні, наголошуючи, що позивачем у справі згідно з ухвалою суду від 05.10.2020 про заміну сторони правонаступником є ТОВ "ДАНУБІУС", а заявник не є учасником справи, отже, не наділений процесуальною дієздатністю подавати процесуальні заяви у справі.
Відповідач у справі зауважує на тому, що вимоги заявника щодо приведення ухвали про затвердження мирової угоди у відповідність до вимог чинного законодавства як виконавчого документа, а саме зазначення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з тим, що на момент ухвалення судом ухвали про затвердження мирової угоди (25.01.2010) відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" та Господарського процесуального кодексу України ухвала про затвердження мирової угоди не відносилася до виконавчого документа.
ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" також вказувало на те, що чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості вносити зміни до ухвали про затвердження мирової угоди.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, у задоволенні заяви відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Дунайська стівідорна компанія", зазначив, що оскільки ухвалою суду від 05.10.2020 було замінено позивача - ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" у справі № 23/6-09-171 на правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС", стороною у справі вже є саме ТОВ "ДАНУБІУС", а не ТОВ "Дунайська стівідорна компанія", а внесення змін до ухвали суду про затвердження мирової угоди не передбачено чинним законодавством.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та задовольнити заяву товариства про заміну стягувача в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди (з урахуванням ухвали суду від 24.02.2010 про виправлення описки) на правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС"; про приведення ухвали Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди у відповідність до вимог чинного законодавства як виконавчого документа, а саме вказати строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Скаржник як на підставу для касаційного оскарження посилається на абзац 6 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що зі змісту статті 334 Господарського процесуального кодексу України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона або інша заінтересована особа, державний або приватний виконавець. При цьому, зазначеною нормою виключний перелік заінтересованих осіб нормами процесуального законодавства не визначений.
Враховуючи те, що ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" залишилося стягувачем у виконавчому документі - в ухвалі про затвердження мирової угоди, то товариство має статус стягувача та, відповідно, є заінтересованою особою, яка має законний інтерес в процесуальній заміні у виконавчому документі стягувача на правонаступника, незважаючи на раніше здійснену судом заміну позивача правонаступником.
Отже, на переконання заявника касаційної скарги, суди порушили норми статті 334 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, скаржник зазначає, що суди не врахували висновки Верховного Суду в аналогічних спорах, викладені в ухвалі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 917/1972/16 якою на підставі статті 334 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну стягувача на його правонаступника саме в ухвалі про затвердження мирової угоди.
3.2. ТОВ "ДАНУБІУС" у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити з підстав, аналогічних тим, що викладені в касаційній скарзі, акцентуючи увагу також на тому, що без зміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості порушувати питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Отже суд повинен здійснити заміну сторони в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди від 15.01.2010 (з урахуванням ухвали від 24.02.2010 про виправлення описки) на правонаступника ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" - ТОВ "ДАНУБІУС".
3.3. ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, наголошуючи на тому, що ухвала Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди відповідає діючому на момент її ухвалення законодавству та не є виконавчим документом, тому до цієї ухвали не можуть застосовуватися норми статті 334 Господарського процесуального кодексу України та не можуть вноситися будь-які зміни, оскільки внесення змін до ухвали суду не передбачено чинним процесуальним законодавством.
Відповідач у справі зазначає, що оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди від 25.01.2010 не відповідала вимогам виконавчого документа, які ставилися на момент завершення строків погашення боргу за затвердженим графіком, то позивач мав звернутися з позовом про зобов`язання виконати мирову угоду.
Щодо посилань скаржника на практику Верховного Суду, то ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" зазначає, що у кожній справі судами досліджувалися різні час, підстави виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин, а саме час затвердження мирових угод після 15.12.2017, тобто час, коли вимоги до порядку укладення та затвердження мирової угоди були змінені і ухвала про затвердження мирової угоди стала виконавчим документом.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як вже зазначалося, згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 (з урахуванням ухвали суду від 24.02.2010 про виправлення описки) затверджено мирову угоду від 15.01.2010, укладену між ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" та ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ".
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 15.09.2020 між ТОВ "ДАНУБІУС" та ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за змістом пункту 1 якого ТОВ "ДАНУБІУС" отримало право вимоги грошового боргу у ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (боржник) за грошовими зобов`язаннями на загальну суму 800 000,00 грн, які виникли у боржника перед ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" за виконання ремонтних робіт на плавпричалі № 2 та будівництва плавучої копрової установки на плавпричалі № 2, який перебував у користуванні ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" на підставі договору оренди від 01.02.2001. Заборгованість боржника у розмірі 800 000,00 грн перед ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" є безспірною, була визнана боржником шляхом укладення 15.01.2010 мирової угоди у справі № 23/6-09-171 за позовом ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" до ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" про стягнення грошових коштів, яка була затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 (з врахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010 про виправлення описки).
За договором цесії ТОВ "ДАНУБІУС" набуло прав кредитора боржника на суму 800 000,00 грн за вказаним зобов`язанням та має право вимагати від боржника належного виконання грошових зобов`язань: а) сплатити борг у розмірі 800 000,00 грн за договором від 30.06.2014 № 1406 за виконання ремонтних робіт на плавпричалі № 2 та будівництва плавучої копрової установки на плавпричалі № 2, який перебував у користуванні ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" на підставі акта прийому-передачі від 14.05.2001, укладеного між ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" і ТОВ "Дунайська стівідорна компанія", та були виконані ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" в майнових інтересах та за погодженням з ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" на підставі договору оренди від 01.02.2001; б) сплатити інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за весь період прострочення (пункт 2 договору про відступлення права вимоги).
За змістом пунктів 4, 5 договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020 ТОВ "ДАНУБІУС" має право вчиняти необхідні процесуальні дії щодо заміни сторони правонаступником у справі № 23/6-09-171 у разі потреби примусового виконання мирової угоди від 15.01.2010, укладеної між ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" та ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", заміни сторони у виконавчому провадженні тощо. До ТОВ "ДАНУБІУС" перейшли усі інші права, які забезпечують виконання зобов`язання боржником, а також інші права, в тому числі процесуальні, але не виключно, які виникають у зв`язку з необхідністю добровільного чи примусового виконання мирової угоди від 15.01.2010.
4.4. Згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 частково задоволено заяву ТОВ "ДАНУБІУС" від 21.09.2020 про заміну сторони правонаступником у справі № 23/6-09-171, а саме замінено позивача ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" у справі № 23/6-09-171 на правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС". У задоволенні вимог про заміну ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" на ТОВ "ДАНУБІУС" в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди від 15.01.2010 (з урахування ухвали суду від 24.02.2010 про виправлення описки) відмовлено.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 оскаржено в апеляційному порядку не було.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 зазначеного Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суди попередніх інстанцій з урахуванням норм чинного законодавства дійшли висновку, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Продаж прав вимоги за кредитним договором спричинить зміну кредитора у зобов`язаннях, що узгоджується з положеннями статті 512 Цивільного кодексу України. При цьому згідно із частиною 1 статті 516 зазначеного Кодексу згода боржника не потрібна.
4.5. ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" у заяві, яка надійшла до суду 04.01.2021, просило замінити стягувача - ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди від 15.01.2010 (з урахуванням ухвали суду від 24.02.2010 про виправлення описки) на правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС" та привести ухвалу про затвердження мирової угоди у відповідність до вимог чинного законодавства як виконавчого документа, а саме вказати строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, посилаючись, зокрема, на положення статті 334 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
У виконавчому провадженні заміна сторони відбувається на підставі статті 334 Господарського процесуального кодексу України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Також відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження.
Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі "Моргуненко проти України" від 6 вересня 2007 року (заява N 43382/02) вказується таке: "Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. рішення у справі від 29.03.2006 "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. "Естіма Джордж проти Португалії" (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), N 2132/02, п. п. 24-27, 13 червня 2006 року)." (пункт 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14).
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
4.6. Суди попередніх інстанцій зазначили, що з урахуванням положень чинного законодавства передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.
Водночас, як установили суди, згідно з повідомленням ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" мирова угода від 15.01.2010 не була виконана ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", ухвала про затвердження мирової угоди на примусове виконання не подавалася у зв`язку з невідповідністю її вимогам виконавчого документа, а грошові зобов`язання на суму 800 000,00 грн за виконання ремонтних робіт ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" не були виконані і на даний час існують.
4.7. ТОВ "Дунайська стівідорна компанія", звертаючись до суду із заявою про зміну сторони правонаступником у виконавчому документі, вважає ухвалу про затвердження мирової угоди виконавчим документом, тому зазначає, що в ухвалі про затвердження мирової угоди також має бути проведена заміна стягувача, а також приведено зазначену ухвалу у відповідність до вимог чинного законодавства як виконавчого документа шляхом зазначення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
4.8. У пунктах 37- 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 зазначено, що одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено Господарським процесуальним кодексом України.
За змістом частин 1- 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов`язків сторін щодо предмета позову. Про затвердження мирової угоди між сторонами господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
За приписами частин 1- 4 статті 192 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням між сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін у вчиненні відповідних дій. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
З аналізу наведених приписів Господарського процесуального кодексу України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
4.9. За змістом частини 1 та пунктів 1, 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення ухвали від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, в якій вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частини 1, 2, 5 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, чинній станом на 25.01.2010).
У статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення ухвали від 25.01.2010) закріплені вимоги до виконавчого документа та передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання визначені у статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на 25.01.2010) згідно з пунктом 1 частини 1 якої виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили (пункти 1, 2 частини 2 статті 21 зазначеного Закону).
4.10. Ураховуючи положення законодавства, яке діяло на час прийняття судом ухвали від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди (з урахуванням ухвали суду від 24.02.2010 про виправлення описки), суди дійшли висновку, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" та як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 Господарського процесуального кодексу України та статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", які діяли на час затвердження мирової угоди) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо.
Внаслідок недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.
У разі невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Заява про затвердження такої мирової угоди розглядається в судовому засіданні за правилами частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідала вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження") і державним виконавцем з цих підстав відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.
Водночас суди установили, що матеріали справи не містять доказів про звернення стягувача - ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" до державного виконавця із заявою про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 25.01.2010 (з урахуванням ухвали від 24.02.2010 про виправлення описки), а також не містять доказів звернення з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом було б видано відповідний наказ.
Крім того, суди попередніх інстанцій акцентували увагу на тому, що внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної та затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачалося.
4.11. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" на положення статей 192, 193 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими встановлені порядок укладення та виконання мирової угоди, оскільки мирову угоду між ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" та ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" затверджено ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2010, а тому мають застосовуватися норми чинного на той час процесуального законодавства.
4.12. Суди також зазначили, що вимога замінити стягувача ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" в ухвалі Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 про затвердження мирової угоди від 15.01.2010 у справі № 23/6-09- 171 (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 24.02.2010 про виправлення описки) на правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС", вже була предметом розгляду Господарського суду Одеської області, але за зверненням ТОВ "ДАНУБІУС".
4.13. Доводи заявника касаційної скарги про неврахування судами правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 917/1972/16, не беруться до уваги з огляду на таке.
Як свідчить зміст постанови від 29.07.2020, до Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (далі - ТОВ "Техмолпром") про заміну сторони у мировій угоді у зв`язку із укладення між заявником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тривіум Пекеджинг України" (далі - ТОВ "Тривіум Пекеджинг України", нова назва - ТОВ "Арда Метал Пекеджинг Україна") договору про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Техмолпром" отримав право вимоги, належне ТОВ "Тривіум Пекеджинг України" за договором поставки товару від 09.06.2015 № 09/06-2015, що засвідчене договором поставки та мировою угодою, затвердженою Верховним Судом від 11.06.2018 у справі № 917/1972/16.
З посиланням на положення статті 334 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для заміни стягувача на його процесуального правонаступника.
Водночас у справі, що розглядається, вимогою ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" було, зокрема, зміна стягувача в ухвалі суду про затвердження мирової угоди, у задоволенні якої відмовлено у зв`язку із відсутністю законодавчої можливості вносити зміни до ухвали Господарського суду Одеської області від 25.01.2010 (з урахуванням ухвали суду від 24.02.2010 про виправлення описки).
При цьому, як вже зазначалося, суди у справі № 23/6-09-171 установили, що згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2020 задоволено заяву ТОВ "ДАНУБІУС" про заміну позивача - ТОВ "Дунайська стівідорна компанія" на його правонаступника - ТОВ "ДАНУБІУС".
4.14. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у задоволенні заяви ТОВ "Дунайська стівідорна компанія", і зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі.