ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18120/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явились,
відповідача - Уколова О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (головуючий - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (суддя Борисенко І.І.)
у справі №910/18120/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.06.2021 №29.3-02/1612 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з запланованою відпусткою судді Кролевець О.А. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/18120/19, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Губенко Н.М.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (далі - ТОВ "Лекс Грант") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк) про визнання недійсним договору поруки від 08.11.2016 №4Э11100И/П, укладеного між позивачем та відповідачем.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки №4Э11100И/П від 08.11.2016 укладений позивачем під впливом обману з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
1.3. Позивач вказував, що відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно з метою виконання трансформації (реструктуризації) свого кредитного портфеля, ініційованої Національним банком України (далі - НБУ), ввів в оману ТОВ "Лекс Грант" про існування у банка договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями іншої особи (ТОВ "Компанія "Енергоальянс") у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав позивача до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору №4Л16111Г від 08.11.2016 та договорів поруки, у тому числі спірного договору поруки №4Э11100И/П від 08.11.2016.
1.4. Позивач зазначав, що укладення вказаних правочинів було спрямовано ним на отримання прибутку від реалізації активів третіх осіб "старих боржників" або набуття права власності на них.
1.5. За твердженням позивача, він як поручитель виконав зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергоальянс" (далі - ТОВ "Компанія "Енергоальянс") з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитами, проте відповідач, в порушення умов спірного договору поруки, не передав йому документи, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання "старих" боржників, та які б дали змогу позивачу звернути стягнення на ці активи.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
2.1. 08.11.2016 між ТОВ "Лекс Грант" (позичальник) та АТ КБ "Приватбанк" (банк) укладено кредитний договір №4Л16111Г (далі - кредитний договір №4Л16111Г), згідно з яким позивач отримав кошти у розмірі 4158939266,73 грн для фінансування поточної діяльності.
2.2. Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору №4Л16111Г термін повернення кредиту - 08.10.2025.
2.3. Відповідно до пунктів 2.2.1 - 2.2.3 кредитного договору №4Л16111Г позичальник зобов`язався використовувати кредит на цілі, зазначені у пункті 1.1 цього договору; сплатити відсотки за користування кредитом; повернути кредит у строки/терміни, встановлені цим договором.
2.4. Пунктом 6.1 кредитного договору №4Л16111Г визначено, що цей договір в частині пункту 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.
2.5. У силу пункту 7.9 кредитного договору №4Л16111Г, цей договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПриватБанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладеної сторонами.
2.6. 08.11.2016 між ТОВ "Лекс Грант" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (кредитор) укладено договір поруки №4Э11100И/П (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Компанія "Енергоальянс" (далі - боржник) своїх зобов`язань за кредитними договорами від 17.03.2011 №4Э11100И, від 24.09.2013 №4Э13583И, від 10.10.2013 №4Э13658И (далі - кредитний договір/кредитні договори) (пункт 1 договору поруки).
2.7. Пунктом 2 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.
2.8. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору (пункт 4 договору поруки).
2.9. Відповідно до пункту 5 договору поруки у випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.
2.10. Згідно з пунктом 6 договору поруки поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж п`яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору.
2.11. У силу пункту 7 договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "ПриватБанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
2.12. За змістом пункту 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договором(ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
2.13. Пунктом 10 Договору поруки передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж п`яти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.11.2020 у справі №910/18120/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лекс Грант" відмовив повністю.
3.2. Судові рішення мотивовано тим, що:
- кредитний договір укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача, а укладення оспорюваного договору поруки відбулось не внаслідок отримання кредиту позивачем, а внаслідок вільного волевиявлення сторін;
- доказів укладення кредитного договору для погашення заборгованості інших юридичних осіб, що є боржниками Банку матеріали справи не містять;
- жодних посилань на те, що кредитний договір та оскаржуваний договір поруки укладаються з метою отримання прибутку позивачем у вигляді продажу/отримання ним у власність майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у наданих до матеріалів справи документах не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок про це в самих договорах. Не містять відповідні договори і даних щодо такого майна та щодо "так званої трансформації кредитного портфелю банку", про яку йдеться в позовній заяві;
- позивачем не доведено, що представниками Банку повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину;
- позивачем не доведено наявність обставин, які свідчили б про введення його в оману відповідачем, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману, а відтак вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки, на підставі статей 215, 230 ЦК України, задоволенню не підлягають.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
4.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 та рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/18120/19, ТОВ "Лекс Грант" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
4.2. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про застосування судами попередніх інстанції статей 236, 238 ГПК України без урахування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/18007/19;
4.3. Скаржник також вказує на необґрунтоване відхилення судом його клопотання про витребування доказів у справі, що також визначає підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.
4.4. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5. Позиція Верховного Суду.
5.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.
5.3 Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про застосування судами попередніх інстанцій положень статей 236, 238 ГПК України без урахування висновку щодо їх застосування, викладеному в постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/18007/19, з огляду на таке.
5.4. Пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.5. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.6. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
5.7. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
5.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15ц).
5.9. Так, у справі №910/18007/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація" звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 №4М14109Д/П, посилаючись на укладення останнього внаслідок обману позивача відповідачем. Скасовуючи судові рішення у справі №910/18007/19 та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що позивач звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів - належним чином посвідченої копії рішення правління Національного банку України від 05.10.2016 №323/БТ, яке, на думку позивача, має суттєве значення для вирішення справи, оскільки містить відомості про її обставини і яке позивач не міг отримати самостійно, оскільки воно містить банківську таємницю (стаття 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Однак, у рішенні місцевого господарського суду відсутні будь-які відомості щодо розгляду такого клопотання. Про наведене позивачем зазначалося і в апеляційній скарзі у справі, проте апеляційним господарським судом зазначене клопотання також не розглянуто по суті. На думку Верховного Суду у справі №910/18007/19, необґрунтоване залишення без будь-якого належного процесуального реагування конкретного і доречного клопотання учасника справи про витребування доказу, який він з об`єктивних причин не міг одержати самостійно (по суті, ігнорування такого клопотання судом), свідчить про порушення останнім наведених положень статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення. При цьому, Верховний Суд зазначив, що відповідні порушення не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції в силу імперативного припису частини другої статті 300 ГПК України.
5.10. На відміну від справи №910/18007/19, у справі, яка переглядається Судом, судом першої інстанції було надано оцінку клопотанню позивача про витребування доказів у справі. З рішення суду першої інстанції вбачається, що 06.02.2020 позивач подав клопотання про витребування додаткових доказів та поновлення процесуального строку на подачу доказів. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем зазначене клопотання подане з пропуском встановленого строку. Підстави для поновлення процесуального строку позивачем належним чином не обґрунтовані, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку. Окрім цього, суд вказав, що позивачем не зазначено та не обґрунтовано, які обставини будуть підтверджені даним клопотанням в судовому розгляді по суті справи, а тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів. Суд апеляційної інстанцій, переглядаючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що місцевим господарським судом було вірно застосовано, зокрема норми процесуального права. В свою чергу, до суду апеляційної інстанції позивач не звертався із клопотанням про витребування доказів.
5.11. Отже, висновки судів щодо застосування процесуальних положень у справі №910/18007/19 та справі, що розглядається Судом, прийнято за різних встановлених судами обставин при розгляді клопотання про витребування доказів, що свідчить про неподібність правовідносин у цих справах.
5.12. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
5.13. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.14. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лекс Грант" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.
5.15. Щодо вимог касаційної скарги про необґрунтоване відхилення судом клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, Суд зазначає наступне.
5.16. Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5.17. Водночас, частини перша, третя і четверта статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5.18. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
5.19. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
5.20. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
5.21. При цьому, колегія суддів зазначає, що усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
5.22. Отже, суди за результатами оцінки всіх необхідних для вирішення спору у справі доказів в сукупності дійшли до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено існування на момент вчинення оспорюваного договору поруки факту введення позивача в оману з боку відповідача щодо обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину, що свідчить про відсутність умов для визнання недійсним оспорюваного правочину, в силу приписів статті 230 ЦК України.
5.23. При цьому, Суд зауважує, що за встановлених судами обставин справи, мета отримання кредиту ТОВ "Лекс Грант" за кредитним договором - фінансування поточної діяльності, а тому, касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги про необхідність витребування рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 №323/БТ, оскільки у судів не було необхідності витребувати такий доказ для правильного вирішення спору у справі.
5.24. В свою чергу, незгода позивача з рішенням суду щодо відмови у задоволенні цього клопотання, не свідчить про прийняття судами рішень з порушенням норм процесуального права та не є підставою для їх скасування з цих причин.
5.25. Колегія суддів також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, сформований у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Такий висновок також підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19.
5.27. З урахуванням вищезазначеного, Суд констатує, що наявні в матеріалах справи докази, які були оцінені судами згідно зі статтею 86 ГПК України, були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України. Отже, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до статті 310 ГПК України відсутні.