Постанова
Іменем України
30 червень 2021 року
м. Київ
справа № 701/399/19
провадження № 61-10578св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Селянське фермерське господарство "Насіння",
відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року в складі судді Калієвського І. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Єльцова В. О., Карпенко В. О., у справі за позовом Селянського фермерського господарства "Насіння" до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання протиправними дії, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Селянське фермерське господарство "Насіння" (далі - СФГ "Насіння) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними дії, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що СФГ "Насіння" є орендарем (користувачем) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1/2 від 3,6351 га, у тому числі ріллі 1/2 від 3,6351 га, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220, яка знаходиться в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області (далі - земельна ділянка). Відповідне право належить позивачу згідно договору оренди землі від 09 листопада 2012 року № 140, укладеним з ОСОБА_2, зареєстрованим у Відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062. Відповідно до пункту 8 вказаного договору, договір укладено на 15 років, тобто до 2027 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 22 вересня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1194 державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г., спадкоємцем є ОСОБА_1
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 було направлено позивачу лист, відповідно до якого позивача було повідомлено про прийняття спадщини відповідачем, а саме спірної земельної ділянки, та прохання передати земельну ділянку у власне користування на підставі пункту 40 вищевказаного договору оренди землі № 140.
18 січня 2017 року за вих. № 1 позивачем направлена відповідь відповідачу про те, що відповідно до пункту 40 договору, "перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи-орендаря не є підставою для розірвання договору".
19 грудня 2017 року ОСОБА_1 було направлено позивачу лист, відповідно до якого було повідомлено, що спірна земельна ділянка 3,6351 га, на яку був укладений договір оренди № 140, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062 з його батьком ОСОБА_2 не існує, оскільки проведено поділ даної земельної ділянки і утворилася нова земельна ділянка площею 1,8175 га, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489, власником якої являється відповідач ОСОБА_1 .
Позивач зазначив, що відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає, зокрема, нотаріальну посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).
ОСОБА_1 не звертався до СФГ "Насіння" з проханням надати згоду на поділ земельної ділянки, яку він отримав у спадщину від свого батька.
Про те, що земельна ділянка обтяжена правами третьої особи (перебуває в оренді/користуванні позивача) відповідачеві було відомо, що підтверджується листуванням (перепискою між громадянином ОСОБА_1 та СФГ "Насіння"), також це підтверджується відміткою у договорі оренди землі № 140, а також заявою самого ОСОБА_1 до відділу у Маньківському районі Головного Управління Держгеокадастру Черкаської області від 31 січня 2018 року та відповіддю на дану заяву за вих. № 98/108-18.
Посилаючись на те, що СФГ "Насіння" не надавало нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на поділ земельної ділянки, яка перебуває у їхньому користуванні відповідно до договору оренди землі № 140, позивач просив суд:
визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,81755 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489;
зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області відновити державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,6351 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220;
стягнути з ОСОБА_1 на користь СФГ "Насіння" судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.
В судовому засіданні у суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення судових витрат, та просив стягнути з Головного управління Дергеокадастру у Черкаській області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,81755 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відновити державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,6351 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківського селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220.
Стягнено з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь СФГ "Насіння" судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не може мати наслідком позбавлення права позивача як орендаря на користування земельною ділянкою. СФГ "Насіння" не надавало згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні. ОСОБА_1 здійснюючи поділ успадкованої земельної ділянки всупереч встановленої законодавством процедури (а саме відсутності нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки користувача земельної ділянки), порушив права орендаря (користувача), оскільки останній користується нею відповідно до умов договору оренди, який було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Додатковим рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року заяву адвоката Іванова А. А. про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено.
Ухвалено додаткове рішення, яким стягнено з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь СФГ "Насіння" судові витрати у виді витрат на правничу допомогу, понесені СФГ "Насіння" у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 14 000,00 грн.
Постановою Черкаський апеляційний суд від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року залишено без задоволення.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції в даному випадку правильно врахував положення статті 56 Закону України "Про землеустрій" та застосував їх під час вирішення спору. Оскільки позивач не надавав згоди на поділ земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, відповідно до договору оренди, то здійснюючи поділ успадкованої земельної ділянки всупереч встановленої законодавством процедури, ОСОБА_1 порушив права орендаря (користувача) земельної ділянки.
Постановою Черкаський апеляційний суд від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року задоволено.
Додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2019 року скасовано.
Відмовлено СФГ "Насіння" у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
У липні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції розглянуто позовну заяву СФГ "Насіння", де предметом спору являється протиправна державна реєстрація земельної ділянки площею 1,81755 га, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489 до фізичної особи ОСОБА_1, який не має повноважень вчиняти такі дії. Вказана вимога про скасування державної реєстрації не може бути заявлена до ОСОБА_1 у даній справі, оскільки він не є уповноваженою особою щодо вчинення відповідних дій. Якщо спір про право відсутній і оскаржуються владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, то такій спір підлягає розгляду адміністративними судами.
Суди не врахували доказ наданий ОСОБА_1, а саме Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 22 вересня 2016 року № 45172483, виданий державним нотаріусом Шевченко Н. Г. про відсутність відомостей про реєстрацію обтяжень, іпотек, заборон та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02 липня 2016 року № НВ-7103874362016, виданий Відділом Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області, відповідно до якого відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.
Судами не досліджено обставини за яких державна реєстрація обтяжень не була проведена, чи звертався позивач до державного реєстратора з відповідною заявою, якщо так, коли саме, і що слугувало підставою відмови у проведенні державної реєстрації обтяжень та чи обумовлена відмова у реєстрації обтяження протиправними діями позивача. Тому висновки судів про те, що спірна земельна ділянка обтяжена правами третьої особи є помилковими.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Маньківського районного суду Черкаської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2020 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що СФГ "Насіння" є орендарем (користувачем) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1/2 від 3,6351 га, у тому числі ріллі 1/2 від 3,6351 га, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220, в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, що підтверджується договором оренди землі від 09 листопада 2012 року № 140, укладеним з ОСОБА_2, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062. Строк дії договору до 2027 року (т. 1 а. с. 13-16)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 22 вересня 2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 2-1194 державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г., спадкоємцем 1/2 частки спірної земельної ділянки площею 3,6351га - є ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 18).
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 направив лист, відповідно до якого позивача було повідомлено про прийняття ним спадщини, а саме земельної ділянки, яка перебуває у користуванні СФГ "Насіння" та прохання передати земельну ділянку площею 1,81755 га у власне користування на підставі пункту 40 договору оренди землі (т. 1 а. с. 21).
18 січня 2017 року СФГ "Насіння" направлено відповідь, якою роз`яснено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для розірвання договору (т. 1 а. с. 23).
19 грудня 2017 року ОСОБА_1 направив позивачу лист, відповідно до якого було повідомлено, що земельна ділянка 3,6351 га, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220, на яку був укладений договір оренди № 140, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062 з його батьком ОСОБА_2 не існує, оскільки проведено поділ даної земельної ділянки і утворилася нова земельна ділянка площею 1,8175 га, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489, власником якої являється відповідач (т. 1 а. с. 25).
31 січня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із заявою до відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру Черкаської області з проханням скасувати запис від 09 листопада 2012 року № 712310004004062 у Відділі Держкомзему у Маньківському районі реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 7123155100:026002:0220, яку він успадкував (т. 1 а. с. 29).
01 лютого 2018 року листом відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру Черкаської області від 01 лютого 2018 року № 98/108-18 ОСОБА_1 було повідомлено, що відділ не має на даний час повноважень щодо скасування запису про реєстрацію земельної ділянки та запропоновано останньому звернутися до державного реєстратора при Маньківській районній державній адміністрації (т. 1 а. с. 30).
Судами встановлено, що на замовлення відповідача - ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_3 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_4, кадастровий номер 71231551000:02:002:0220 (т. 1 а. с. 57-78).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 листопада 2018 року встановлено, що власником 1/2 земельної ділянки кадастровий номер 71231551000:02:002:0220 є ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 82).
ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до СФГ "Насіння" про визнання договору оренди недійсним. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір оренди землі № 140 (без зазначення дати та року), укладений між ОСОБА_2 та СФГ "Насіння", як орендаря з іншої сторони недійсним.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року рішення Маньківського району суду від 18 лютого 2019 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним відмовлено (т. 1 а. с.131-134).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.