Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 643/13211/16-ц
провадження № 61-4403св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, Безпалий Юрій Олександрович, територіальна громада в особі Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, ОСОБА_4, територіальної громади в особі Харківської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І., Безпалого Ю. О., територіальної громади в особі Харківської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
На обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням їх уточнень, позивачі зазначили, що вони є інвалідами по зору відповідно І та ІІ групи, є власниками квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), проживають та зареєстровані в цій квартирі. Спірна квартира є єдиним їхнім житлом.
Восени 2009 року у ОСОБА_1 пропали документи на вказану квартиру, а згодом позивачі дізнались, що квартира без їх згоди та відома, невідомою особою на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2009 року продана ОСОБА_5, який, в свою чергу, відповідно до договору купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року, через комісіонера (за договором комісії) ОСОБА_4 продав житло ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
За їх письмовою заявою до правоохоронних органів щодо шахрайських дій невідомих осіб, які заволоділи належним їм нерухомим майном 03 березня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та було відкрито кримінальне провадження за № 42014220040000011. На цей час досудове розслідування триває.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 24 лютого 2010 року між ОСОБА_5 (комісіонер ОСОБА_4) та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Крім того, позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись після спливу 6 років з моменту укладення договору купівлі-продажу, про який їм було відомо ще з 2010 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 липня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову.
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4, який одночасно є комісіонером за договором комісії, що укладений з ОСОБА_5, та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. 26 серпня 2009 року за реєстровим № 3253, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. 24 лютого 2010 року за реєстровим № 999.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки на час посвідчення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. договору купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року ОСОБА_5 (комітент) у зв`язку зі смертю втратив цивільну правоздатність та дієздатність, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були стороною вказаного договору, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним є помилковим.
Визнаючи недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з висновком експерта № 464, складеним 12 січня 2018 року судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воробйовою Н. В., підпис від імені ОСОБА_1 у рядку "Продавець" договору купівлі-продажу спірної квартири, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. 13 травня 2009 року за реєстровим № 1836, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в рядку "Підпис" заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2009 року, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Вирішуючи питання щодо застосування спливу строку позовної давності, судова колегія керувалася тим, що про смерть ОСОБА_5 позивачі дізнались в листопаді 2014 року, у зв`язку з чим звернулися до суду з цим позовом в жовтні 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції проігнорував факт існування преюдиційних судових рішень стосовно спірних правовідносин всупереч положенням статті 82 ЦПК України та правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 15 березня 2018 року у справі № 761/25113/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 591/3348/17, від 16 січня 2019 року у справі № 369/1495/16-ц, від 01 серпня 2018 року у справі № 756/11942/15-ц.
Суд апеляційної інстанції при прийнятті та дослідженні доказів не навів мотивів, з яких відкинув результати почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках наглядового провадження № 1268/09 прокуратури за зверненням ОСОБА_1, та прийняв висновок експерта, складений зі спливом майже 10 років з моменту укладення оспорюваного договору, порушивши вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України і не врахувавши правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 444/852/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції застосував статті 203, 215, 216 ЦК України без врахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 07 листопада 2012 року № 6-107цс12, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 756/1804/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 489/7829/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 201/13098/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 350/1839/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга містить посилання як на підставу оскарження судового рішення на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 608, 1027 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник зазначив щодо застосування судом апеляційної інстанції статті 261 ЦК України без врахування правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, судом покладено в обґрунтування задоволення позовних вимог висновок експерта, який є недопустимим доказом (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України), оскільки складений з порушенням частини п`ятої статті 106 ЦПК України, чим порушено вимоги статті 78 ЦПК України та всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у цивільній справі № 522/1029/18 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 була власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Одинадцятою нотаріальною конторою м. Харкова 28 жовтня 2008 року за реєстровим № 2-2032.
На підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А., власником вказаної квартири став ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
24 лютого 2010 року між ОСОБА_4 (який одночасно є комісіонером за договором комісії, укладеним з ОСОБА_5 (комітентом) та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив у власність однокімнатну спірну квартиру. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстровим № 999 (том 1 а. с. 6).
В квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, зняття з реєстраційного обліку та виселення.
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2010 року недійсним, посилаючись на те, що вона та її син ОСОБА_2 є інвалідами по зору, спірну квартиру вона нікому не продавала та договорів купівлі-продажу не укладала. Крім того, вона загубила свій паспорт та 04 березня 2009 року їй було видано інший паспорт.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Усунено перешкоди в користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири та зняття їх з реєстраційного обліку. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано, провадження у цій частині закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 помер до пред`явленого позову і правонаступники до участі у справі не залучалися.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовлено. Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено з інших правових підстав.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою, зняття з реєстраційного обліку та виселення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2018 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За правилами частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.