Постанова
Іменем України
29 червня 2021 року
м. Київ
справа № 487/2593/20
провадження № 61-15082св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Коломієць В. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову
У травні 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив: скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухомо майно № 12432457 від 07 грудня 2015 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0878 га, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; визнати недійсними та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, видане 30 березня 2015 року Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_1 на житловий будинок літ. А-2 загальною площею 371 кв. м, житловою площею 154,5 кв. м, гараж літ. Б по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 878 кв. м вартістю 621 228, 90 грн по АДРЕСА_1 у придатному для використанні стані, шляхом знесення житлового будинку під літ. А-2 загальною площею 371 кв. м, житловою площею 154,5 кв. м, гаражу під літ. Б.
Одночасно з позовом заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив:
накласти арешт на земельну ділянку площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, розташовану по АДРЕСА_1 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками);
заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо гаражу та житлового будинку загальною площею 371 кв. м по АДРЕСА_1, розташованих на земельній ділянці площею 878 кв. м, кадастровим номер 4810136300:12:001:0013;
заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, розташованій по АДРЕСА_1 ;
заборонити ОСОБА_1 вчиняти зі спірною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор зазначав, що вказана земельна розташована в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману та відповідно до статей 59, 83, 84 ЗК України в її межах забороняється будівництво індивідуальних житлових будинків. Більше того, відповідач з огляду на зовнішні, об`єктивні, явні і видимі, характерні для прибережної захисної смуги природні ознаки (у безпосередній близькості від урізу води) спірної земельної ділянки знала або, виявивши розумну обачність, могла знати про те, що ділянка вибула з володіння власника з порушенням вимог закону, що свідчить про недобросовісність набувача. На теперішній час ОСОБА_1 як власник земельної ділянки може розпорядитесь нею на власний розсуд - відчужувати іншим особам, здійснювати на ній будівництво об`єктів нерухомості, тому невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2020 року в задоволенні заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є власником спірної земельної ділянки, тому відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2020 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про забезпечення позову.
Накладено арешт на земельну ділянку площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, що розташована по АДРЕСА_1, та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками).
Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційній дії щодо гаражу та житлового будинку загальною площею 371 кв. м по АДРЕСА_1, що розташовані на земельній ділянці площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013.
Заборонено Управлінню державного архітектурно-будівельному контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, що розташована по АДРЕСА_1 .
Заборонено ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою площею 878 кв. м, кадастровий номер 4810136300:12:001:0013, що розташована по АДРЕСА_1, дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори та інші правочини щодо неї, а також проводити на цій земельній ділянці будь-які будівельні роботи.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір щодо земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, є реальним, власницею спірного майна є відповідач ОСОБА_1 . Невжиття вказаних прокурором заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року та ухвалити нове рішення про повернення заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Зокрема вказувала, що суд неповно зʼясував обставини, які мають значення для справи.
Касаційна скарга також мотивована тим, що заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими вимогами. Прокурор у заяві про забезпечення позову не зазначив пропозицію щодо зустрічного забезпечення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Заводського районного суду м. Миколаєва
25 лютого 2021 року справа № 487/2593/20 надійшла до Верховного Суду.
Прокуратура Миколаївської області направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.