Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 751/968/18
провадження № 61-18497св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Геза Ігор Анатолійович, Центральний відділ державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 квітня 2019 року у складі судді Овсієнко Ю. К. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Гези І. А., Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (далі - Центральний ВДВС м. Чернігова ГТУЮ у Чернігівській області), про визнання договорів дарування недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 49865431 йому стало відомо, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 11/20 частини будинку та 0,0636 га земельної ділянки на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на які державним виконавцем накладено опис й арешт, а в подальшому винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Позивач зазначав, що після винесення постановипро арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження нерухоме майно 06 липня 2016 року було подароване ОСОБА_2 своїй донці - ОСОБА_3 . Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Геза І. А.
Позивач вважав, що договори дарування є фіктивними та мають бути визнані недійсними з наслідками недійсності правочину.
Позивач просив суд:
визнати недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Геза І. А., а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:037:5069 площею 0,0636 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06 липня 2016 посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Геза І. А., а саме: 11/20 житлового будинку, у тому числі: кімната літ. "2-3" площею 6,8 кв. м, кімната літ. "2-4" площею 24,1 кв. м, кухня літ. "2-1", коридор літ. "2-2", санвузол літ. "2-7", шафа літ. "2-8", кладова літ. "2-9", веренда літ. "2-10", гараж з оглядовою ямою літ. "В", "в", сараї літ. "В1", літ. "В2", навіс "В-2", вбиральня літ. "Д" та розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати номер запису про право власності № 15324742 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:037:5069 площею 0,0636 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також, скасувати номер запису про право власності № 15323715 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 11/20 житлового будинку, у тому числі: кімната літ. "2-3" площею 6,8 кв. м, кімната літ. "2-4" площею 24,1 кв. м, кухня літ. "2-1", коридор літ. "2-2", санвузол літ. "2-7", шафа літ. "2-8", кладова літ. "2-9", веренда літ. "2-10", гараж з оглядовою ямою літ. "В", "в", сараї літ. "В1", літ. "В2", навіс "В-2", вбиральня літ. "Д", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
поновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:037:5069 площею 0,0636 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку та на 11/20 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги для визнання недійсними договорів дарування, які здійснені сторонами з метою позбавлення стягувача задовольнити свої вимоги за рахунок виявленого майна боржника в ході виконавчого провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та старшого державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігова ГТУЮ у Чернігівській області Качури В. В. залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідача ОСОБА_4 було належним чином повідомлено про наявність заборгованості, відкриття виконавчого провадження та заміну стягувача; суд апеляційної інстанції помилково посилався на недійсність договорів відступлення права вимоги як на підставу для відмови у позові, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У листопаді 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому адвокат Олійник С. А. в інтересах ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2015 року у справі № 751/6697/15-ц задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 06/2314/к-07 в сумі 15 962,98 дол. США, а також 3 436,14 грн судових витрат. На підставі вказаного рішення видано виконавчі листи (а. с. 105-106 т. 1).
20 січня 2016 року державним виконавцем Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а. с. 12 т. 1).
Постановою державного виконавця Центрального ВДВС Чернігівського міського управління юстиції від 16 лютого 2016 року накладено арешт на все рухоме майно та 11/20 частину будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 1 302 кв. м, що належить боржнику ОСОБА_2 . Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить останньому (а. с. 17 т. 1).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2017 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ "Універсал Банк" на правонаступника - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів № 2/751/1307/15, виданих Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Універсал Банк" 15 962,98 дол. США заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2007 року № 06/2314/к-07 (а. с. 8-10 т. 1).
На підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2017 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Качурою В. В. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено сторону стягувача виконавчого провадження з ПАТ "Універсал Банк" на правонаступника ОСОБА_1 (а. с. 18 т. 1).
Згідно з договором дарування частини житлового будинку від 06 липня 2016 року, зареєстрованим в реєстрі за № 372, та договором дарування земельної ділянки від 06 липня 2016 року, зареєстрованому в реєстрі за № 373, що посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Гезою І. А. (а. с. 40-41, 62-63 т. 1) ОСОБА_2 подарував свої дочці (а. с. 60 т. 1) ОСОБА_3 11/20 частин житлового будинку та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.
Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Такі висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.
Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19 (905/1646/17) звернув увагу на те, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків цієї особи (недопущення їх у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину. Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами.
Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Зокрема, дії спрямовані на відчуження майна, особою, яка достеменно обізнана про необхідність виконання грошового зобов`язання, заниження нею вартості майна при відчуженні, а також невжиття протягом тривалого часу до відчуження майна заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед кредитором, свідчать про недобросовісність цієї особи при укладенні договору відчуження майна та про зловживання своїми правами.
При цьому фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, а така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року, за наслідками розгляду цивільної справи № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), у якому Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.
Частиною першою статті 4, статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено принцип диспозитивності, згідно з яким учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з вказаних положень судовому захисту підлягає саме порушене право, то відсутність доказів щодо наявності порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Встановивши, що відповідач ОСОБА_2 жодного разу не був повідомлений належним про час та місце судових засідань у справах про стягнення заборгованості за позовом ПАТ "Універсал Банк" та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також недоведеність обізнаності останнього про наявність відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відсутні підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 достовірно знав, що кредитний договір не обслуговується (сплачується), а, відтак, з метою уникнення негативних наслідків для себе, усвідомлюючи, що належне нерухоме майно буде реалізовано в примусовому порядку в ході виконавчого провадження, уклав оспорювані договори дарування частини житлового будинку та земельної ділянки зі своєю донькою.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність того, що спірні договори дарування не направлені на реальне настання правових наслідків, а здійснені сторонами лише для позбавлення стягувача задовольнити свої вимоги за рахунок виявленого майна боржника в ході виконавчого провадження, оскільки лише дії спрямовані на відчуження майна, особою, яка достеменно обізнана про необхідність виконання грошового зобов`язання, а також невжиття протягом тривалого часу до відчуження майна заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед кредитором, можуть свідчити про недобросовісність цієї особи при укладенні договору відчуження майна та про зловживання своїми правами.
Не знайшли свого підтвердження доводи скарги про те, що відповідача ОСОБА_4 було належним чином повідомлено про наявність заборгованості, відкриття виконавчого провадження та заміну стягувача, оскільки як встановлено із досліджених в суді першої та апеляційної інстанції матеріалів цивільних справ № 751/6697/15-ц за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення боргу та № 751/6695/15 за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_6, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_4 не отримував судових повісток, не надано суду і доказів отримання ним матеріалів виконавчого провадження.
Доводи скарги про помилкове посилання суду апеляційної інстанції на недійсність договорів відступлення права вимоги, як на підставу для відмови у позові, оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, є обґрунтованими, однак це помилкове посилання суду апеляційної інстанції, не вплинуло на результат розгляду справи по суті.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів здійснена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.