ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/25118/15
адміністративне провадження № К/9901/31950/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
секретар судового засідання Драга Р.В.,
за участю:
представника позивача Годованець Л.Ю.,
представника відповідача Сороколіт І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/25118/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 (головуючий суддя Аліменко В.О., судді: Карпушова О.В., Кучма А.Ю.),
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Євро-реконструкція" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №826/25118/15 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №826/25118/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/25118/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 касаційний розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.07.2021.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки господарським операціям, які відображені позивачем у документах.
Позивачем не було надано до перевірки оригінали видаткових накладних, залізничних накладних, платіжних доручень та посвідчень про якість вугілля. Крім того, в ході перевірки було встановлено придбання вугілля у юридичних осіб, які є учасниками ланцюгів формування сумнівних податкових кредитів, у яких відсутні ліцензії на вуглевидобування, трудові і матеріальні ресурси для видобутку вугілля. Податковий орган вважає, що господарські операції між контрагентами не були реально вчиненими, а лише оформлені документами.
Позивач проти касаційної скарги заперечив. Як вказує Товариство, господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. Крім того, Товариство посилається на те, що на позивача не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів. У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. На думку суду, первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача, як це зазначено в акті перевірки.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги частково, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.10.2015 по 15.10.2015 ДПІ проведена документальна виїзна перевірка ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду в декларації з ПДВ за червень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 22.10.2015 №444/26-55-22-10/37739041 відповідно до якого перевіркою встановлено завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 Декларації) за червень 2015 року у сумі 9ʼ 075ʼ 293,00грн.
05.11.2015 на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №71126552210, яким було зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2015 року на 9ʼ 075ʼ 293,00грн.
ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з позовом до суду.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, вважає їх передчасними. Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування апеляційним судом усіх обставин справи, з огляду на наступне.
Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" укладено договір постачання вугільної продукції №255/14-УД від 30.12.2014.
Підставою для зменшення позивачу суми від`ємного значення податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з придбання товарів/послуг у ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО".
У свою чергу, позивач заперечує наявність вказаних податковим органом обставин та обґрунтовує свою позицію тим, що у товариства наявні відповідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій контрагентами.
Апеляційний суд вважав, що фактичне здійснення господарських операцій позивачем з вказаним контрагентом підтверджується наданими як до перевірки, так і суду копіями первинних бухгалтерських документів, які оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, копіями договорів, копіями товарно-транспортних накладних, копіями видаткових накладних, копіями прибуткових ордерів, копіями банківських виписок, копіями залізничних накладних, копіями податкових накладних та іншими первинними документами. Якість, номенклатура товару підтверджена відповідними сертифікатами якості та паспортами та товар. Оскільки придбаний позивачем товар використано у технологічному процесі з вироблення власної продукції, суд вважали доведеною безпосередню пов`язаність між придбанням позивачем товарів з господарською діяльністю позивача.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що судом критично надається оцінка посиланням відповідача на те, що неможливо встановити факт реального придбання вугілля в його постачальників для подальшої її поставки позивачеві, встановлено обрив ланцюга постачання товару на адресу позивача та обрив ланцюга постачання матеріалів на адресу позивача, з огляду на те, що вказані вище обставини не можуть бути підставами для притягнення позивача як покупця відповідного товару до відповідальності за порушення податкового законодавства.
У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій обґрунтовані, серед іншого, посиланням на те, що у ході перевірки позивача було встановлено отримання по ланцюгу постачання від ТОВ "ТК" "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО", вугілля, добуте на території, що знаходиться на непідконтрольній Уряду України території. За викладеного, походження товару встановити неможливо. Відповідач також покликався на неможливість проведення зустрічної звірки суб`єктів господарювання контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію щодо неможливості проведення перевірки платників податків контрагентів позивача, обрив ланцюга господарської операції. З наданих позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ТОВ "ТК "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" рахунків - фактур, неможливо встановити осіб, які відповідні документи склали, у залізничних накладних відсутні відмітки в графах "Календарний штемпель прибуття вантажу" та "Календарний штемпель видачі вантажу", з яких неможливо встановити дату прибуття вантажу, який за твердження позивача ним було отримано від ТОВ "Торгівельна компанія "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО", факт прибуття відповідного вантажу та його видачі позивачу.
Крім того, податковий орган наголошував, що Слідче управління фінансових розслідувань Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області сумісно с СБУ в Запорізькій області здійснює досудове слідство у кримінальному провадженні від 08.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України.
У ході досудового слідства встановлено, ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), TOB "Імпульс-2008" (код за СДРПОУ 35751643) та TOB "Оптграндторг" (код за СДРПОУ 39701795) постачало вугілля на адресу ТОВ "ТК "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" (код 39509110).
TOB "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" одержала по ланцюгу постачання від ТОВ "ТК "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" вугілля, добуте на території, контрольованій так званими ДНР та ЛHP.
ТОВ "ТК "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" задекларувало податкові зобов`язання по взаємовідносинам з TOB "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" за травень та червень 2015 року. З метою мінімізації податків в бюджет в тих же періодах ТОВ "ТК "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО" задекларувало схемний податковий кредит. У результаті сума сплаченого ПДВ до бюджету - 0 грн.
TOB "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" скористалось технічним податковим кредитом від ТОВ "ТК "ДОНВУГЛЕЕНЕРГО", і в свою чергу задекларувало від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту за червень 2015 року. Сума сплаченого ПДВ до бюджету - 0 грн.
Керуючись вищенаведеними правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків операцій позивача апеляційний суд посилався на подані платником первинні документи, які складені за наслідками розглядуваних операції. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.
При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.
Верховний Суд наголошує, що суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.
Разом з тим, вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (чинного з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності. Апеляційним судом не перевірено, чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Зокрема, не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим контрагентом.
Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів. Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Судом апеляційної інстанції в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи залишено поза увагою, обставини, що входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваними операціями з придбання товарів/послуг. Таким чином, у справі не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частин першої-другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини третьої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 52, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -