ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 804/1267/16
адміністративне провадження № К/9901/31415/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя - Коршун А.О., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №804/1267/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" (далі - ТОВ "Корпорація "Агро-Союз") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі -Дніпропетровська ОДПІ) від 01.10.2015 № 0003042201 та № 0003032201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016.
В обґрунтування своїх вимог Дніпропетровська ОДПІ посилається на те що враховуючи податкову інформацію щодо постачальника позивача та надані позивачем первинні документи, які не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, позивачем не підтверджено факт здійснення спірної господарської операції та відсутні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи прийняте у справі судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ "Нормал Плюс" за період з 01.07.2015 по 31.07.2015.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.09.2015 № 100/22-01/31761141, в якому відображено висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у липні 2015 року на суму 500112,00 грн.
В обґрунтування такого висновку відповідач посилається на те, що аналізом податкової звітності у ТОВ "Нормал Плюс" встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій з огляду на відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів; згідно баз даних у ТОВ "Нормал Плюс" не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних отримані податкові накладні за період з 01.05.2015 по 31.07.2015, що свідчить про приховування наданих послуг; по ланцюгу постачання на адресу ТОВ "Нормал Плюс" реалізовано одяг та взуття, тоді як для ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" надавало послуги з технічного обслуговування, що підтверджує той факт, що ТОВ "Нормал Плюс" здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з надання податкової вигоди третім особам.
На підставі названого акту перевірки відповідачем 01.10.2015 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0003042201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 278662,50 грн., в тому числі за 222930,00 грн. за основним платежем та 55723,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 0003032201, згідно з яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 277191,00 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" укладено з ТОВ "Нормал Плюс" договір про надання послуг № 110 від 01.07.2015. Предметом даного договору є виконання наступних видів робіт: ремонт каналізаційно-насосної станції, ремонт та технічне обслуговування автоматичних шлагбаумів та воріт території, технічне обслуговування водоналивних катків, технічне обслуговування системи вентиляції.
На виконання умов даного договору ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" надано податкові накладні та акти виконаних робіт у яких відображено придбання у ТОВ "Нормал Плюс" окрім вище перелічених послуг, передбачених договором, придбання послуг з технічного обслуговування тракторів УТО-Х840 і New Holand (акт виконаних робіт від 28.07.2015 № 21) на загальну суму 3000672,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 500112,00 грн., який включено до складу податкового кредиту липня 2015 року у розмірі 500112,00 грн.
Протоколом № 1 від 01.07.2015 до договору № 110 від 01.07.2015 погоджена договірна ціна за виконання робіт по ремонту каналізаційно-насосної станції, ремонту та технічному обслуговуванню автоматичних шлагбаумів та воріт території, технічному обслуговуванню водоналивних катків, технічному обслуговуванню системи вентиляції в розмірі 3000672,00 грн.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання послуг у спірного контрагента.
Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції підтримав доводи податкового органу про фіктивний характер господарських операцій з придбання послуг у спірного постачальника, оскільки подані первинні документи не розкривають зміст господарської операції (наданих послуг) - неможливо встановити які саме послуги надавалися виконавцем та які використовувались у власній господарській діяльності позивача. Також судом враховано, що з огляду на податкову інформацію у постачальника позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси, а основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, що не має відношення до послуг з технічного обслуговування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що сторонами виконано вищезазначеним договором виконання послуг було виконано свої зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується первинними документами, які характерні для такого виду господарських відносин. На думку суду відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не спростовують реальності спірних операцій, оскільки у господарській діяльності надання послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу, і звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів (договори оренди, найму та ін.). Недекларування податкових зобов`язань, а також в частині взаємовідносин ТОВ "Нормал Плюс" зі своїми контрагентами (з якими у позивача відсутні будь-які правовідносини), як на підставу для невизнання права платника на податковий кредит за реальності виконання операцій та дотримання умов, встановлених законом для формування податкового кредиту, за висновком суду не можуть обумовлювати законність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Посилання відповідача на кримінальне провадження №12015040000000581 від 12.06.2015 також не взято до уваги, оскільки вказане кримінальне провадження не стосується ТОВ "Нормал Плюс" чи його посадових осіб.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та висновкам судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
Підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.
Судом першої інстанції, зокрема, встановлено, що видом діяльності ТОВ "Нормал Плюс" є неспеціалізована оптова торгівля, а кількість працюючих у липні 2015 року на ТОВ "Нормал Плюс" становить 5 осіб. Так згідно Звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до фіскальних органів Форми Д№4 (місячна) ТОВ "Нормал Плюс", штатна чисельність працівників 5, за договорами цивільно-правового характеру 0, чоловіків 4, жінок 1.
Також, судом звернута увага на той факт, що в ході аналізу баз даних ОДПІ було встановлено, що ТОВ "Нормал Плюс" знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, що не має ні якого відношення до послуг з технічного обслуговування. Податкова декларації з ПДВ за липень 2015 року підприємством не була подана.
Вищевказане ставить під сумнів виконання даним підприємством на адресу ТОВ "Агро-Союз-Термінал" послуг по ремонту каналізаційно-насосної станції, ремонту та технічному обслуговуванню автоматичних шлагбаумів та воріт території, технічному обслуговуванню водоналивних катків, технічному обслуговуванню системи вентиляції, послуг технічного обслуговування тракторів УТО-Х840 і New Holand на суму 3 000 672,00 грн. за один день 28.07.2016р.
Крім того, судом першої інстанції враховано, що Протоколом № 1 від 01.07.2015 до договору № 110 від 01.07.2015 не погоджено надання послуг технічного обслуговування тракторів УТО-Х840 і New Holand та критично ставиться до листів товариств, які датовані в один і той же день 02.07.2015 щодо внесення змін до п.1.1 договору доповненням послугою технічного обслуговування тракторів УТО-Х840 і New Holand, в той час як одна сторона договору знаходиться у м. Києві, а інша у смт. Ювілейне Дніпропетровської області.
У наданих до перевірки актах виконаних робіт відсутні такі обов`язкові дані, а саме: розрахунок працезатрат; не визначено кількісні та вартісні показники наданих послуг; не вказано, на чому ґрунтується вартість отриманих послуг. Крім того, акти виконаних робіт містять лише загальну інформацію щодо виконання робіт та жодної конкретизації.
До того ж, акти виконаних робіт, а саме: послуги ремонту каналізаційно-насосної станції, послуги ремонту і технічного обслуговування автоматичних воріт території та ін., всі вони датовані однією датою - 28.07.2015, в той час як виконавець послуг знаходиться у м. Києві, а замовник у смт. Ювілейне Дніпропетровської області.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, в даному випадку, за спірною операцією з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовленої операції, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга Дніпропетровської ОДПІ підлягає задоволенню, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 залишенню в силі.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -