ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2а/1570/8347/2011
адміністративне провадження № К/9901/39720/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс агентство сервіс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 (суддя - Вовченко О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі №2а/1570/8347/2011.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" (далі - ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Ізмаїльська ОДПІ) від 12.10.2011 № 01022302 та № 01032303.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для належної перевірки доводів сторін щодо фактичної поставки позивачу від його контрагентів товару, наявності у цих постачальників об`єктивної можливості для виконання поставок.
За наслідками повторного перегляду, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Ізмаїльська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Кіровоградська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за червень, липень 2011 року за рахунок від`ємного значення березня 2008 року, лютого - грудня 2010 року, січня, лютого, травня, червня 2011 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.09.2011 № 2570/2302/31893917, в якому відображено висновки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.4, 200.7 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень, липень 2011 року на суму 1139518,00 грн. та завищений залишок від`ємного значення ПДВ за липень 2011 року (р.19 декларації), який переноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 132255,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, Ізмаїльська ОДПІ посилалась на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, в яких відображено висновок про відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, незнаходження ТОВ "Транс агентство сервіс" за місцем реєстрації, визнання ПП "Сєлінг 2008" банкрутом, неспівпадіння у ТТН пункту навантаження товару з адресою постачальника ПП "Бі Ем Транзит".
На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем 12.10.2011прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 01022302 про зменшення суми бюджетного відшкодування, на розрахунковий рахунок серпень 2010 року - липень 2011 року на загальну суму 1158942,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 73981,00 грн.,
№ 01032302 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132255,00 грн. за липень 2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, метою придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Як з`ясовано судами, відповідно до довідки з ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" є, зокрема, будування та ремонт суден (КВЕД 35.11), виготовлення інших готівкових металевих виробів (КВЕД 28.75).
Так, у період, що перевірявся, позивачем було укладено ряд договорів, а саме:
з ТОВ "Транс агентство сервіс" ОД/10/3 від 01.10.2010 на поставку металевих листів, арматури, труб, кутів;
з ПП "Сєлінг 2008" № 8 від 10.02.2010 на поставку товару широкого асортименту;
з ПП "Бі Ем Транзит" № 3 від 01.04.2011 на поставку товару широкого асортименту.
20.10.2010 між позивачем та ПП "Сєллінг 2008" укладена додаткова угода № 1, якою внесені зміни до договору від 10.02.2010 щодо визначення порядку відвантаження товару в залежності від номенклатури, зокрема зазначено, що відпуск шлаку гранульованого (абразивного порошку) здійснюється до вагонів з метою їх перевезення до м.Ізмаїла залізничним транспортом, іншого товару - до автотранспорту, наданого покупцем. При цьому місце завантаження шлаку гранульованого є ст.Нікель - Побужський, іншого товару - м. Одеса.
07.04.2011 між позивачем і ПП "Бі-Ем-Транзит" укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу від 01.04.2011, якою аналогічним способом визначений порядок відпуску товару та місце його завантаження
На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваної операції.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Спростовуючи доводи Ізмаїльської ОДПІ щодо відсутності основних фондів у "Транс агентство сервіс" з`ясовано, що у користуванні ТОВ "Транс агентство сервіс" станом на 01.10.2010 було складське приміщення по вул.Новомосковській дорозі, 23/1 в м.Одесі, що підтверджується листом останнього. Крім того, на підставі договору оренди від 01.05.2011 № 010511 ТОВ "Транс агентство сервіс" орендувало у ТОВ АКП "Облагрообладнання" відкритий майданчик, площею 200м, на території орендодавця за адресою: Одеса, Новомосковська дорога, 23/1 . Вказані обставини пояснюють зазначення у ТТН місце завантаження товару від ТОВ "Транс агентство сервіс" - м.Одеса, вул.Новомосковська, 23/1.
Крім того, листом від 01.06.2016 ТОВ "Транс агентство сервіс" підтвердило поставку позивачу металопрокату на підставі договору від 01.10.2010.
Щодо доводів про безтоварність операцій з ПП "Сєлінг 2008" та ПП "Бі-Ем-Транзит", з`ясовано, що вказані контрагенти отримали абразивний порошок від ТОВ "Олександрія-Лідер", що підтверджується договорами поставки від 01.02.2010 № 4 та від 21.03.2011 № 9 відповідно. Факт відправки абразивного порошку ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" пояснюється наявністю договору між ним та ТОВ "Александрія-Лідер" від 07.04.2008 № 20/08, згідно умов якого ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" здійснює за рахунок замовника ТОВ "Александрія-Лідер" послуги щодо зважування товару, здійснює замовлення залізничних вагонів, навантажувальні роботи та відправку вагонів
На виконання вимог касаційного суду щодо дослідження додаткових доказів суд першої інстанції здійснив допит свідків ОСОБА_1, який є директором ПП "Бі-Ем-Транзит", та до цього часу працював в ПП "Сєлінг 2008", ОСОБА_2, ОСОБА_3, які у перевіряємий період працювали комірниками у ТОВ "СП "Дунайсудносервіс", ОСОБА_4 - бухгалтером ТОВ "СП "Дунайсудносервіс", ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - водіями ТОВ "СП "Дунайсудносервіс". Зазначені свідки підтвердили факт поставки (отримання) товару від ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит" на адресу ТОВ "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс".
Судами також враховано, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Транс агентство сервіс", ПП "Сєллінг 2008", ПП "Бі Ем Транзит", але за інші податкові періоди (з 01.04.2010 по 31.03.2012, за липень 2011року) та за іншими договірними умовами були предметом розгляду в інших адміністративних справах № 815/584/13а та № 2а/1570/8733/2011. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.03.2016 (справа № 815/584/13а) позов ТОВ "СП "Дунайсудносервіс" задоволений та скасовані податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу податку на прибуток та ПДВ. При цьому, суди виходили з підтвердження реальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами та спроможності останніх здійснювати поставку товару широкого асортименту, в т.ч. металопрокату. У справі № 2а/1570/8733/2011 суди дійшли аналогічного висновку, в т.ч. щодо поставки абразивного порошку.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд