ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/621/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Шейхет М. (самопредставництво), Шнир Я. Б. (адвокат) в режимі відеоконференції,
відповідача 1 - не зʼявилися,
відповідача 2 - Мохнюк М. В. (адвокат) в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-комерційного приватного підприємства "Агропромтехцентр"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (колегія суддів: Олексюк Г. Є. - головуючий, Гудак А. В., Петухов М. Г.) у справі
за позовом Представництва Американського обʼєднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу
до 1) Ковельської районної державної адміністрації; 2) Виробничо-комерційного приватного підприємства "Агропромтехцентр"
про зобовʼязання до вчинення дій та скасування реєстрації права власності і записів про проведену державну реєстрацію права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (далі - Представництво) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Ковельської районної державної адміністрації (далі - Ковельська РДА) та Виробничо-комерційного приватного підприємства "Агропромтехцентр" (далі - ВКПП "Агропромтехцентр"), в якому просило суд:
- зобов`язати ВКПП "Агропромтехцентр" повернути Ковельській РДА земельну ділянку з кадастровим номером 0722182800:06:002:0657 (далі - спірна земельна ділянка);
- зобов`язати Ковельську РДА надати ВКПП "Агропромтехцентр" належне відшкодування у спосіб надання інших приміщень для виробництва;
- зобов`язати Ковельську РДА привести спірну земельну ділянку до попереднього стану в спосіб знесення будівель та споруд, що на ній розміщені;
- скасувати реєстрацію права власності та записів про проведену державну реєстрацію права власності за ВКПП "Агропромтехцентр" на наступні об`єкти нерухомого майна: приміщення для виготовлення піддонів (Г-1), індексний № 20675970, реєстраційний № 342676407221, приміщення сушки (В-1), індексний № 20672791, реєстраційний № 342617307221, приміщення розпиловки (Б-1), індексний № 20700611, реєстраційний № 343109607221, приміщення зборки (А-1), індексний № 20705177, реєстраційний № 343187407221, виробниче приміщення по виготовленню дерево-пакувального матеріалу, індексний № 21185451, реєстраційний № 351737907221 (далі - нерухоме майно).
1.2. Позовні вимоги мотивовані положеннями статей 8, 9, 11, 54 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, статей 13, 16, 21, 203, 215, 216, 261, 298, 317, 376 Цивільного кодексу України, статтею 31 Закону України "Про поховання та похоронну справу", статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 2, 18, 26, 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 6, 10 ЗУ "Про національні меншини в Україні", статей 17, 21 Закону України "Про свободу совісті та релігійних організації". Позивач зазначав, що на спірній земельній ділянці виявлено сліди давніх поховань "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань". При цьому зазначав, що судовими рішеннями у справах № 813/3160/16, № 903/32/15, № 903/615/18 встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на місцях давніх поховань, що не дозволяє її використовувати за іншим призначенням. Натомість спірна земельна ділянка була передана в оренду фізичній особі-підприємцю (далі - ФОП) Семенюку П.Т., який отримав дозвіл на виконання будівельних робіт та здійснив будівництво на спірній земельній ділянці виробничого приміщення по виготовленню деревинно-пакувального матеріалу, а у 2014 році отримав право власності на нерухоме майно (зазначене приміщення). Позивач зауважував, що у подальшому ФОП Семенюк П. Т. передав нерухоме майно, як внесок у статутний капітал, ВКПП "Агропромтехцентр", про що було здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2016. Позивач вважав, що ФОП Семенюк П. Т. не мав прав на забудову спірної земельної ділянки, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки був визнаний недійсним в судовому порядку. Відтак, за твердженням Представництва, ФОП Семенюк П.Т. здійснив самочинне будівництво, тому відповідач не міг набути права власності на новозбудоване нерухоме майно на спірній земельній ділянці. Наведене, на думку позивача, є підставою для скасування записів про державну реєстрацію прав за відповідачем-2 на нерухоме майно. Крім того, позивач зазначив, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню в державну власність - Ковельській РДА, а будівлі та споруди, збудовані на ній, підлягають знесенню, як спосіб приведення земельної ділянки до попереднього стану. У звʼязку із цим, на думку позивача, у держави існує обов`язок виплати адекватної (рівної) компенсації чи іншого належного відшкодування добросовісному набувачеві.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області 10.12.2020 Представництву в задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судове рішення в частині вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 повернути Ковельській РДА спірну земельну ділянку мотивовано тим, що вимога заявлена в інтересах відповідача-1 - Ковельської РДА. Позивач не навів у позовній заяві жодної правової підстави, які б надавали йому право здійснювати представництво в суді інтересів Ковельської РДА, як власника спірної земельної ділянки. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Ковельську РДА надати ВКПП "Агропромтехцентр" належне відшкодування у спосіб надання інших приміщень для виробництва, суд першої інстанції зазначив про те, що таке формулювання позовної вимоги не має ознак конкретності, а відтак не вважатиметься ефективним способом захисту порушених прав. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Ковельську РДА привести земельну ділянку до попереднього стану в спосіб знесення будівель та споруд, що на ній розміщені, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, наявність чинного та не припиненого в судовому порядку права власності відповідача-2 на спірні об`єкти нерухомого майна виключає самовільне зайняття ним спірної земельної ділянки. Натомість звільнення спірної земельної ділянки особою, яка займає її правомірно виключає її повернення та приведення її у придатний для використання стан будь-яким способом. Щодо вимоги позивача про скасування реєстрації права власності та записів про проведену державну реєстрацію права власності за ВКПП "Агропромтехцентр" на об`єкти нерухомого майна, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач-2 не може бути відповідачем щодо даної позовної вимоги, оскільки відповідач-2 державну реєстрацію права власності за особою не проводив (не здійснював). Тобто вимоги пред`явленні до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині. Окрім того, суд зауважив, що такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 рішення Господарського суду Волинської області 10.12.2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання ВКПП "Агропромтехцентр" повернути Ковельській РДА спірну земельну ділянку. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Представництва задоволено. Зобов`язано ВКПП "Агропромтехцентр" повернути Ковельській РДА спірну земельну ділянку. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішеннями у справах № 813/3160/16, № 903/615/18 встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на місцях давніх поховань "Єврейський цвинтар", тому позивач щодо спірної земельної ділянки має певний майновий інтерес. За позовом Представництва, яке не було стороною договору, рішенням суду у справі № 903/615/18 було визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки від 20.07.2017, укладений між відповідачами у цій справі. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підлягають застосуванню правові наслідки недійсності правочину у вигляді повернення спірної земельної ділянки, яка була предметом зазначеного договору орендодавцю - Ковельській РДА. Щодо решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, ВКПП "Агропромтехцентр" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати частково постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 в частині задоволення позову Представництва та залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020 у відповідній частині.
3.2. Як на підставу касаційного оскарження, ВКПП "Агропромтехцентр" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статей 376, 328, 12 Цивільного кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду під час ухвалення постанови, викладених у постановах касаційного суду від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 (щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній обʼєктів нерухомості).
3.3. Представництво звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постановити рішення, яким рішення Господарського суду Волинської області від 10.12.2020 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі № 903/621/20 в частині відмови в задоволенні позову скасувати, в цій частині постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
3.4. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми частин 2, 4 статті 376 Цивільного кодексу України, абзац 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", без урахування висновку щодо їх застосування у правовідносинах, які є подібними, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 914/2006/17; положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 та від 16.02.2021 у справі № 914/2006/17. Окрім того, Представництво зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частин 2, 4 статті 376 Цивільного кодексу України, абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
3.5. ВКПП "Агропромтехцентр" у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги Представництва відмовити у повному обсязі. ВКПП "Агропромтехцентр" зазначає, що позовні вимоги Представництва не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав, які, на думку Представництва, будуть поновленні у разі задоволення позову.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі № 903/32/15 встановлено обставини щодо набуття спірної земельної ділянки громадянином Семенюком Павлом Трохимовичем.
Зокрема, у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 у справі № 903/32/15 встановлено:
- згідно з договором купівлі-продажу від 23.01.2004 громадянин Семенюк Павло Трохимович купив будівлю гаража, яка колись належала колгоспу ім. Ватутіна, що підтверджується витягом Комунального підприємства Волинське обласне бюро технічної інвентаризації (далі - Волинське обласне БТІ) від 30.01.2004 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
- у 2004 році Семенюк П. Т. звернувся до Ковельської РДА про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,28 га для розміщення та обслуговування деревообробної дільниці.
- 08.04.2004 Ковельською РДА надано дозвіл № 187 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,28 га.
- Розпорядженням голови Ковельської РДА від 10.12.2007 № 692 ФОП Семенюку П.Т. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення деревообробної дільниці та надано земельну ділянку площею 0,8068 га для розміщення та обслуговування деревообробної дільниці в оренду терміном на 25 років.
- У 2008 році гараж реконструйовано в деревообробну дільницю. Волинське обласне БТІ 01.03.2010 видало Семенюку П.Т. витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі рішення Тойкутської сільської ради від 20.12.2008 № 12/22.
- 16.07.2008 між Ковельською РДА та ФОП Семенюком П.Т. було укладено договір оренди спірної земельної ділянки (кадастровий №0722182800:06:002:0657) та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 040808100001.
4.2. Суд апеляційної інстанції встановив, що у 2016 році Представництво звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА) (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Тойкутської сільської ради, Ковельського району, Волинської області, Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, управління культури Волинської обласної державної адміністрації) про визнання бездіяльності Волинської ОДА щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 року № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині пунктів 2, 3, 4, а саме, щодо місць давніх поховань -"Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території Тойкутської сільської ради Ковельського району, Волинської області; зобов`язання Волинську ОДА виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р в частині пунктів 2, 3, 4, а саме, щодо місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території Тойкутської сільської ради Ковельського району, Волинської області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі № 813/3160/16, яка набрала законної сили 25.04.2017, адміністративний позов Представництва задоволено повністю. Постановлено визнати протиправною бездіяльність Волинської ОДА щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", в частині пунктів 2, 3, 4, щодо місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань", що знаходиться на території Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області, зобов`язано Волинську ОДА виконати вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р, в частині пунктів 2, 3, 4, щодо місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар. Місце масових розстрілів і поховань".
Під час розгляду справи № 813/3160/16 судом встановлено, що Державне підприємство "НДЦ "Охоронна археологічна служба України" повідомило листом від 01.08.2014 № 189/1-07 начальника Управління культури Волинської ОДА, що працівниками Державного підприємства "Волинські старожитності" 01.08.2014 було засвідчено факт вандалізму та нищення на пам`ятці місцевого значення "Єврейський цвинтар. Братські могили" у с. Тойкут Ковельського району. Приблизно 14 - 21 липня 2014 року на ділянці Семенюка П.Т. проводилися земляні роботи - прокладання траншеї під електричний кабель (глибиною 1,2 м). Від безпосередніх виконавців цих робіт стало відомо, що були виявленні людські рештки, які були прикопані назад у траншею. У присутності представника ДП "Волинські старожитності" викопано ще три кістки людей. Також встановлено, що на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини управління культури Волинської ОДА від 27.01.2015, оформленому протоколом № 1, розглядались пропозиції щодо занесення нововиявлених об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Ковельського району, до Переліку об`єктів культурної спадщини, як пам`яток історії місцевого значення, зокрема щодо об`єкта "Пам`ятний комплекс розстріляним євреям у с. Тойкут". Питання не було вирішено позитивно, Консультативна рада рекомендувала Ковельській РДА об`єднати території двох споруд каплички-огела та пам`ятного знака на місці розстрілу єврейського населення с. Несухоїже спільною загорожею та чітко визначити територію, яку має охоплювати нововиявлена пам`ятка, виконати схему із зазначеними розмірами, провести благоустрій території. 24.11.2015 Консультативною радою було розглянуто додаткові матеріали, надані Представництвом стосовно включення до переліку щойно виявлених пам`яток історії ймовірного єврейського кладовища у с. Тойкут Ковельського району Волинської області (протокол № 6). Консультативна рада визнала додаткові матеріали (копії роздруківок німецької аерофотозйомки 1944 року на 2-х аркушах) такими, що не підтверджують достовірної інформації щодо розташування кладовища на означених Представництвом ділянках, та вирішила повернутись до розгляду цього питання після проведення додаткових консультацій із спеціалістами: картографами, істориками. Під час проведених досліджень наявність слідів давніх поховань знайшла підтвердження, у зв`язку із чим позивач звертався до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження об`єкта культурної спадщини.
4.3. Розпорядженням Ковельської РДА від 14.07.2017 № 221 надано ВКПП "Агропромтехцентр" в оренду спірну земельну ділянку для обслуговування виробничих приміщень деревообробної дільниці (комерційне використання), що знаходиться за межами населених пунктів на території Тойкутської сільської ради.
4.4. 20.07.2017 між Ковельською РДА (орендодавець) та ВКПП "Агропромтехцентр" (орендар) укладено договір оренди спірної земельної ділянки, згідно з яким орендодавець надає, а орендар (приймає у строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення - комерційне використання, кадастровий номер 0722182800:06:002:0657, яка розташована за межами населених пунктів на території Тойкутської сільської ради, Ковельського району, Волинської області.
Відповідно до пункту 2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8608га, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування виробничих приміщень деревообробної дільниці (комерційне використання).
Пунктом 8 договору оренди передбачено, що договір укладений 49 років до 19.07.2066.
4.5. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Ковельської РДА 18.08.2017 було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки (номер запису про інше речове право 21973105).
4.6. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі № 903/32/15 , яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 апеляційну скаргу Представництва на ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.06.2017 (про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) задоволено. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 29.06.2017 у справі № 903/32/15 (про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) скасовано. Заяву Представництва про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 17.03.2015 у справі № 903/32/15 задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 17.03.2015 у справі № 903/32/15 скасовано. Прийнято нове рішення у справі № 903/32/15, яким позов задоволено, визнано недійсним розпорядження голови Ковельської РДА від 10.12.2007 № 692, визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 16.07.2008 між Ковельською РДА та ФОП Семенюком П.Т., зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 040808100001.
4.7. Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.01.2019 у справі № 903/615/18, яке залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019, позов Представництва до Ковельської РДА, ВКПП "Агропромтехцентр" про визнання недійсним розпорядження від 14.07.2017 № 221, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.07.2017, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою та запису про реєстрацію права користування земельною ділянкою задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження голови Ковельської РДА від 14.07.2017 № 221, визнано недійсним договір оренди спірної земельної ділянки від 20.07.2017, укладений між Ковельською РДА та ВКПП "Агропромтехцентр" та зареєстрований в державному реєстрі речових прав 18.08.2017 за № 21973105, скасовано державну реєстрацію права користування спірною земельною ділянкою, реєстраційний номер 21973105 від 18.08.2017 за ВКПП "Агропромтехцентр", скасовано запис про проведену 18.08.2017 державну реєстрацію права користування спірною земельною ділянкою, реєстраційний номер 21973105 від 18.08.2017 за ВКПП "Агропромтехцентр".
4.8. Судові рішення у справі № 903/615/18 мотивовані тим, що оспорюване розпорядження голови Ковельської РДА щодо надання земельної ділянки в оренду для ВКПП "Агропромтехцентр" було прийняте в порушення вимог Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р, Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Міжурядової угоди від 04.03.1994 (оскільки земельні ділянки де знаходяться місця можливого масового поховання, не можуть передаватися у користування з огляду на їх особливий статус та необхідність встановлення, дослідження та охороною цих земель). Оскільки розпорядження голови Ковельської РДА від 14.07.2017 № 221, яким надано в оренду спірну земельну ділянку та на підставі якого був укладений договір було скасовано, тому суд дійшов висновку у справі № 903/615/18 про визнання недійсним договору оренди землі, що укладались в подальшому між Ковельською РДА та ВКПП "Агропромтехцентр".
4.9. Спір у цій справі виник у звʼязку з наявністю/відсутністю підстав для зобовʼязання ВКПП "Агропромтехцентр" повернути Ковельській РДА спірну земельну ділянку, зобовʼязання Ковельську РДА привести спірну земельну ділянку у попередній стан та відшкодувати ВКПП "Агропромтехцентр" у звʼязку із знесенням нерухомого майна збитки, скасування реєстрації права власності та записів про проведену державну реєстрацію за ВКПП "Агропромтехцентр" на нерухоме майно.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ВКПП "Агропромтехцентр", відкрите з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю, а касаційна скарга Представництва підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
5.2. Предметом позову у справі є вимоги про зобов`язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 спірну земельну ділянку; зобов`язання відповідача-1 надати відповідачу-2 належне відшкодування у спосіб надання інших приміщень для виробництва; зобов`язання відповідача-1 привести спірну земельну ділянку до попереднього стану в спосіб знесення будівель та споруд, що на ній розміщені; скасування реєстрацію права власності та записів про проведену державну реєстрацію права власності за відповідачем-2 на об`єкти нерухомого майна.
Підставою позову стали встановлені у справах № 813/3160/16, № 903/32/15 та № 903/615/18 фактичні обставини того, що спірна земельна ділянка розташована на місцях давніх поховань, що унеможливлює подальше перебування на ній будівель та споруд виробничого призначення, оскільки землі поховань можуть використовуватися з метою забезпечення схоронності місць поховань; договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між Ковельською РДА та гр. Семенюком П. Т., між Ковельською РДА та ВКПП "Агропромтехцентр" визнані недійсними у судовому порядку, проте реституція проведена не була. Оскільки договори оренди щодо спірної земельної ділянки у подальшому були визнані судами недійсними, забудова спірної земельної ділянки була здійснена самочинно, тому реєстрація речових прав була здійснена безпідставно і підлягають скасуванню записи про право власності на нерухоме майно за відповідачем-2. Крім того, позивач мотивував позов тим, що для цілей збереження обʼєкту культурної спадщини, необхідно визначити його долі, шляхом встановлення статусу такого обʼєкта як обʼєкта культурної спадщини.
5.3. Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено загальні наслідки недійсності правочину: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, яке існувало до укладання правочину. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, тобто має місце двостороння реституція.
5.4. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 75 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що у справах № 813/3160/16, № 903/615/18 встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на місцях давніх поховань, тобто позивач має щодо спірної земельної ділянки майновий інтерес. Тому позовна вимога про повернення Ковельській РДА спірної земельної ділянки у даному випадку відповідно до положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України заявлена Представництвом як заінтересованою особою з метою застосування судом наслідків недійсності правочину (договору оренди спірної земельної ділянки), який у справі № 903/615/18 за позовом Представництва визнаний недійсним. Отже позовні вимоги в частині зобовʼязання ВКПП "Агропромтехцентр" повернути Ковельській РДА спірну земельну ділянку суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими.
5.5. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
Колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, відповідно до якої неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Ковельської РДА надати ВКПП "Агропромтехцентр" належне відшкодування у спосіб надання інших приміщень для виробництва, оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами факти існування приміщень, які могли би бути адекватною сатисфакцією позбавлення відповідача права власності на об`єкти нерухомого майна, їх місцезнаходження, не визначив їх ринкову вартість. Крім того, суд зауважив, що таке формулювання позивачем позовної вимоги не має ознак конкретності, а відтак не вважатиметься ефективним способом захисту і така вимога спрямована на представництво інтересів у суді відповідача-2 без будь-яких правових підстав такого судового представництва у позивача.
5.6. Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Отже матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема шляхом зобовʼязання привести спірну земельну ділянку до попереднього стану в спосіб знесення будівель та споруд, що на ній розміщені, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Тобто правовими підставами для застосування наведеного способу захисту є сукупність підтверджених фактичних обставин речового права щодо земельної ділянки та порушення (невизнання або оспорювання) цього речового права відповідачем.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач у цій справі не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, позаяк не може ставити вимоги про зобов`язання Ковельської РДА привести спірну земельну ділянку до попереднього стану в спосіб знесення будівель та споруд, що на ній розміщені.
5.7. З огляду на положення пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020, тобто на час розгляду справи судом першої інстанції), суд встановив, що вимоги позивача про скасування реєстрації права власності та записів про проведену державну реєстрацію права власності за ВКПП "Агропромтехцентр" на об`єкти нерухомого майна не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту порушених прав та або інтересів.