ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/1031/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С.К., Уркевич В.Ю.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 (суддя Скапровська І.М.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 (Желік М.Б. - головуючий, судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз"
про стягнення 4 727 470,45 грн,
(У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Міненко В.М., відповідача - Павліченко Л.М.)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" (далі - АТ "ОГС "Тисменицягаз") про стягнення заборгованості у сумі 4 727 470,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за договором № 13/150-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 та додатковими угодами до нього в частині своєчасного розрахунку за отриманий природний газ. Предметом позовних вимог (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) є нарахована пеня - 148 217,80 грн, 3% річних - 1 043 232,63 грн та інфляційні втрати - 3 536 019,08 грн.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Тисменицягаз" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13-150-ВТВ.
Згідно з п. 1.1 Договору, з врахуванням Додаткової угоди №2 від 31.12.2013 до Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2013-2014 природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити природний газ на умовах Договору.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акта приймання - передачі.
Додатковою угодою від 22.12.14 № 9, п. 6.1. Договору, викладено у наступній редакції: " 6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим Договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеним між Продавцем і Покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим Договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акта приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за Договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу.
Договір набув чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширив свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діяв в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (Додаткова угода від 22.12.14 № 9 до Договору).
У разі, невиконання Покупцем умов п. 6.1.Договору, він зобов`язується сплатити Продавцеві, крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2. Договору).
В силу п. п. 8.1.-8.5. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Додатковими угодами №1 від 10.07.2013, № 2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2014, № 4 від 15.05.2014, № 5 від 10.06.2014, № 6 від 05.09.2014, №7 від 10.11.2014, №8 від 08.12.2014, №10 від 05.02.2015, №11 від 10.03.2015, №12 від 03.04.2015, №13 від 12.05.2015, №14 від 03.06.2015, №15 від 10.07.2015, №16 від 12.10.2015, №17 від 28.10.2015 до Договору №13-150-ВТВ від 04.01.2013, сторонами змінено ціну та обсяги постачання природного газу.
До позовної заяви у справі № 909/1031/18 було додано, зокрема, акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 5044307,42 грн. та від 31.12.2015 на суму 4 756 603,74 грн.
У матеріалах справи також містяться спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків між сторонами та іншими учасниками розрахунків (Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департаменту фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансового управління Тисменицької РДА, ТзОВ "Івано-Франківськгаззбут") за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №204 від 21.01.2016 на суму 3 990 000,00 грн. за жовтень-листопад 2015 року та №591 від 18.02.2016 на суму 5 296 000,00 грн. за листопад-грудень 2015 року, а також платіжне доручення №1 від 27.01.2016 на суму 3990000,00 грн., призначення платежу постанова уряду від 11.01.2005 №20, протокольне рішення №204 від 21.01.2016 за природний газ 2015 року, договір від 04.01.2013 №13-150-ВТВ, та платіжне доручення №3 від 23.02.2016 на суму 5296000,00 грн. з призначенням платежу постанова уряду від 11.01.2005 №20, протокольне рішення №591 від 18.02.2016 за природний газ 2015 року, договір від 04.01.2013 №13-150-ВТВ ().
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 у справі № 909/1031/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення аргументовано тим, що Верховний Суд, залишаючи без змін рішення у справі № 909/965/16, предметом якої було стягнення заборгованості за договором № 13-150 ВТВ від 04.01.2013 та пені, 3% річних, інфляційних, в зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань по оплаті поставленого газу, погодився з рішенням першої інстанції, зокрема, в частині відмови в задоволенні стягнення пені, 3% річних і інфляційних. Відмова суду, у зазначеній справі, ґрунтувалась, зокрема, на правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.04.2019 у справі № 906/278/18 та укладених між сторонами у справі протокольних рішеннях, в зв`язку з укладенням яких у відповідача - ПАТ "Тисменицягаз", відсутня була можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків за поставлений природній газ, а відповідно і виключало можливість застосовувати до останнього, відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних. Отже, наявність у справі № 909/1031/18 також спільних протокольних рішень, укладених між сторонами у справі та обставин, які були підставою для відмови в задоволені позову в частині стягнення пені, інфляційних і 3 % річних у справі № 909/965/16, які виключали можливість застосувати до відповідача відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, в зв`язку з відсутністю можливості у останнього, впливати на порядок, строк та розмір розрахунків за поставлений природній газ, позов задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що розрахунок за природний газ за грудень та листопад 2015 року здійснювався за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 та пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що судами не взято до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, від 15.12.2020 у справі № 906/1003/19, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 17.12.2019 у справі № 909/1065/18.
Скаржник зазначає, що ним заявлено до стягнення суми 3 % річних, пені, інфляційних втрат, які нараховані на прострочену заборгованість за листопад-грудень 2015 року, яка не охоплена спільними протокольними рішеннями. Однак суди попередніх інстанцій безпідставно встановили, що розрахунок за природний газ за вказаний період здійснювався також за спільними протокольними рішеннями.
Суди визнали преюдиційними обставини, встановлені у справі № 909/965/16 про те, що згідно з платіжними дорученнями, які підтверджують сплату за спільними протокольними рішеннями, ПАТ "Тисменицягаз" за природний газ за 2013-2015 роки сплачено 32 105 420, 65 грн, з них за 2013-2014 роки - 20 884 692, 69 грн. Втім, судами не взято до уваги, що відповідно до наданих актів приймання-передачі за 2013-2015 роки позивачем поставлено природний газ на суму 42 893 545,86 грн. Зазначене підтверджує наявність у відповідача заборгованості, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень. Крім того, суди не досліджували наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Таким чином, суди не з`ясували дійсного розміру заборгованості відповідача, що була сплачена у порядку фінансування пільг та субсидій населенню за споживання теплової енергії, згідно з Порядком № 20 на підставі підписаних протокольних рішень та не перевірили чи мало місце прострочення відповідача в оплаті боргу у визначені періоди, зважаючи на часткову оплату за рахунок власних коштів. Вказане є підставою для направлення справи на новий розгляд, відповідно до приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Предметом позовних вимог є стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок за природний газ за грудень та листопад 2015 року.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.
Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.
Відповідно до зазначеного Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв`язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
Газопостачальні підприємства інформують упродовж 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.
Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов`язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.
Згідно з положеннями частин 1 - 3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".
Таке регулювання визначено у Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Порядок № 20).
За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.
Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.
Аналогічні положення викладено у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок фінансування видатків), згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.
Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.
Зазначений правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.
Підставою для стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання могла би бути наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків і яка була би несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, на яку посилається також скаржник.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, на яку посилається скаржник, звертала увагу судів на те, що виходячи із предмета та підстав позову щодо стягнення з теплопостачальної організації пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням в оплаті вартості поставки природного газу на користь гарантованого постачальника, а також з урахуванням особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідно до статей 19, 191 Закону України "Про теплопостачання", статей 11 - 13 Закону України "Про ринок природного газу", Порядків № 20, № 217, № 256, № 483, до предмета доказування у цій справі входять такі обставини: яку частину оплати за придбаний природний газ у спірний період відповідач-споживач здійснив власними коштами; який розмір вартості поставки газу погашено у спосіб проведення взаєморозрахунків між гарантованим постачальником, споживачем та іншими учасниками розрахунків з боку держави через процедуру, визначену Порядком № 20 та Порядком № 483, шляхом підписання спільних протокольних рішень; чи дотримано відповідачем порядку і строків внесення виділених йому з державного бюджету коштів, як субвенцій, на погашення вартості наданих ним послуг з теплопостачання пільговим категоріям населення відповідно до умов спільних протокольних рішень; чи допущено відповідачем порушення строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним з актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.
У постанові від 15.12.2020 у справі № 906/1003/19, Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що суди не з`ясували дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем, що була сплачена у порядку фінансування пільг та субсидій населенню за споживання теплової енергії згідно з Порядком №20 на підставі підписаного (підписаних) сторонами спору та іншими учасниками розрахунків з боку держави спільного протокольного рішення (рішень).
5.4. Таким чином, Верховним Судом, у тому числі у постановах на які посилається заявник, сформована практики стосовно можливості стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат саме за умови несвоєчасної оплати частини коштів, яка не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями та, відповідно, дослідження частини оплати за придбаний природний газ у спірний період, яка здійснена власними коштами.
Як зазначив апеляційний господарський суд під час розгляду справи № 909/1031/18, позивачем надано акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 5044307,42 грн. та від 31.12.2015 на суму 4 756 603,74 грн. Водночас у матеріалах справи також містяться спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків між сторонами та іншими учасниками розрахунків (Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департаменту фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансового управління Тисменицької РДА, ТзОВ "Івано-Франківськгаззбут") за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №204 від 21.01.2016 на суму 3 990 000,00 грн. за жовтень-листопад 2015 року та №591 від 18.02.2016 на суму 5 296 000,00 грн. за листопад-грудень 2015 року, а також платіжне доручення №1 від 27.01.2016 на суму 3 990 000,00 грн, призначення платежу постанова уряду від 11.01.2005 №20, протокольне рішення №204 від 21.01.2016 за природний газ 2015 року, договір від 04.01.2013 №13-150-ВТВ, та платіжне доручення №3 від 23.02.2016 на суму 5296000,00 грн з призначенням платежу постанова уряду від 11.01.2005 №20, протокольне рішення №591 від 18.02.2016 за природний газ 2015 року, договір від 04.01.2013 №13-150-ВТВ.
Дослідивши зазначені обставини, суд дійшов висновку, що розрахунок за природний газ за листопад та грудень 2015 року здійснювався за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
З наведеного слідує, що під час розгляду справи № 909/1031/18 судами не встановлено, що спірна заборгованість була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів, а навпаки встановлено, що така заборгованість була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
За таких обставин, хоча правовідносини у справі 909/1031/18 та у справах на які посилається заявник як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є подібними, однак колегія суддів не убачає підстав вважати, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права, щодо застосування яких викладено відповідні висновки. Верховний Суд зауважує, що зазначені випадки підлягали б застосуванню у випадку не дослідження доказів щодо обставин здійснення розрахунків за спірний період, а саме власними коштами чи за протокольними рішеннями.
Доводи заявника про наявність у відповідача заборгованості, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень побудовані лише на запереченні мотивів з яких виходив апеляційний господарський суд. У свою чергу, зміст оскаржуваної постанови спростовує твердження про те, що не було досліджено наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Саме із сукупної оцінки наявних у матеріалах справи розрахунку, актів приймання-передачі та спільних протокольних рішень суд дійшов висновку, що спірна заборгованість погашена за рахунок спільних протокольних рішень. Тобто судом надана оцінки доказам, які наявні в матеріалах справи, яким Верховний Суд, відповідно до приписів статті 300 ГПК України не може давати повторну оцінку.
Також колегія суддів зауважує, що хоча скаржник посилається на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 17.12.2019 у справі № 909/1065/18, однак зі змісту касаційної скарги не убачається які саме висновки, зазначені у цих постановах, не застосовано судами попередніх інстанцій.
5.5. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2020 і постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 909/1031/18.