ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2021 року
м. Київ
справа № 910/15635/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський науково-дослідний інститут тактичного спорядження" (далі - Інститут, позивач, скаржник) - не з`явився,
відповідачів:
1) Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - АТ "Український будівельно-інвестиційний банк", відповідач-1) - не з`явився,
2) Міністерства оборони України (далі - Міністерство, відповідач-2) - Кривошея Д.А. (самопредставництво),
розглянув матеріали касаційної скарги Інституту
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 (головуючий - суддя Грєхова О.А.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (головуючий - суддя Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Суліма В.В.)
у справі №910/15635/20
за позовом Інституту
до АТ "Український будівельно-інвестиційний банк", Міністерства,
про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Інститут звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та Міністерства про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що надана позивачем як забезпечення цінової пропозиції у межах процедури закупівлі банківська гарантія від 25.08.2020 № BG/UA/03-2-7536 на суму 274 734, 00 грн є такою, що не підлягає виконанню, оскільки в діях позивача відсутні будь-які ознаки порушення зобов`язань, визначених тендерною документацією замовника, в тому числі й щодо надання документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки пунктом 12.4 Тендерної документації конкретна форма викладення інформації замовником визначена не була, а отже оформлення вказаної інформації у формі єдиної довідки, а не окремих документів, жодним чином не впливає на зміст пропозиції та не суперечить вимогам тендерної документації.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, Інститут звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №910/15635/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/5949/19 (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України));
4.2. відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що у тендерній документації зазначається, зокрема інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством, випадків надання учасником у складі своєї тендерної пропозиції довідки/інформації у формі єдиного документу замість окремих, при тому, що конкретна форма викладення інформації, передбаченої пунктом 12.4 Тендерної документації, замовником визначена не була;
4.3. із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник у касаційній скарзі вказує, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 310 ГПК України, а саме: не дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 04.08.2020 Міністерством на офіційному порталі про публічні закупівлі України "Prozorro" було оприлюднено оголошення про проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони UA-2020-08-13-004746-а на предмет закупівлі: індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани вітровологозахисні зимові, вид 1) за двома лотами.
6.2. Пунктом 9.1 Тендерної документації визначено, що замовником вимагається внесення учасником забезпечення цінової пропозиції у формі: електронної банківської гарантії - яка повинна бути оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, містити інформацію про зобов`язання банку у разі виникнення обставин, передбачених пунктом 9.17 цього розділу, відшкодувати на рахунок Міністерства кошти у сумі забезпечення цінової пропозиції, визначених у пункті 9.3 цього розділу та підписана електронним підписом, або кваліфікованим електронним підписом, або удосконаленим електронним підписом уповноваженої особи банку. Електронну банківську гарантію подавати окремо за кожним лотом.
6.3. Згідно з пунктом 9.3 Тендерної документації розмір забезпечення цінової пропозиції по лоту 1 - 274 734,00 грн.
6.4. Строк дії забезпечення цінової пропозиції: 120 календарних днів, починаючи з кінцевого строку подання цінової пропозиції (пункт 9.4 Тендерної документації).
6.5. Відповідно до пункту 9.7 Тендерної документації забезпечення цінової пропозиції не повертається учаснику у разі:
- відмови або неучасті в переговорах, призначених замовником, у визначеному замовником дату їх проведення;
- не підписання учасником, який став переможцем переговорної процедури закупівлі договору про закупівлю у визначені замовником терміни;
- ненадання учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі";
- ненадання переможцем переговорної процедури закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір, якщо надання такого забезпечення вимагалося в оголошенні про проведення відбору учасників.
6.6. Пунктом 12.3 Тендерної документації визначено перелік документів, які вимагаються для підтвердження відповідності учасників встановленим кваліфікаційним критеріям, вимогам установленим статтею 17 Закону та іншим вимогам Закону, що подаються у складі цінової пропозиції, зокрема сканована довідка у довільній формі, яка повинна містити інформацію про те, що:
- учасник процедури закупівлі не пропонує, не дає або не погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій службовій (посадовій) особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі;
- відомості про юридичну особу, яка є учасником процедури закупівлі, не внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;
- службову (посадову) особу учасника процедури закупівлі, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, не було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією;
- суб`єкт господарювання (учасник) протягом трьох років не притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів;
- фізична особа, яка є учасником процедури закупівлі, не була засуджена за злочин, учинений з корисливих мотивів (зокрема, пов`язаний з хабарництвом та відмиванням коштів), судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
- службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, яка підписала тендерну пропозицію (або уповноважена на підписання договору в разі переговорної процедури закупівлі), не була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів (зокрема, пов`язаний з хабарництвом, шахрайством та відмиванням коштів), судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
- тендерна пропозиція подана учасником конкурентної процедури закупівлі або участь у переговорній процедурі бере учасник, який не є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з уповноваженою особою (особами), та/або керівником замовника;
- учасник процедури закупівлі не визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього не відрита ліквідаційна процедура;
- у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна або відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (крім нерезидентів);
- юридична особа, яка є учасником процедури закупівлі (крім нерезидентів), має або не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень (у тому числі за лотом);
- учасник процедури закупівлі не є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції";
- службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, не було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми;
- учасник процедури закупівлі не має заборгованість зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім випадку, якщо такий учасник здійснив заходи щодо розстрочення і відстрочення такої заборгованості у порядку та на умовах, визначених законодавством країни реєстрації такого учасника;
- учасник продери закупівлі виконав або не виконав всі зобов`язання за раніше укладеним договором (договорами) з замовником/не співпрацював з замовником. У разі не виконання зобов`язань за договором (договорами), надати інформацію стосовно сплати або щодо зобов`язання сплатити відповідні зобов`язання та відшкодувати завдані збитки.
6.7. Згідно з пунктом 12.4 Тендерної документації після завершення електронного аукціону на переговори, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" з метою перевірки відповідності кваліфікаційним критеріям та вимогам, визначеним у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", необхідно надати на переговори та завантажити на веб-порталі уповноваженого органу скановані у форматі PDF або JPG, зокрема наступні документи на підтвердження вимогам, визначених у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі":
- довідка/інформація в довільній формі про те, що відомості про юридичну особу, яка є учасником, не внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;
- довідка/інформація в довільній формі про те, що службову (посадову) особу учасника процедури закупівлі, яку уповноважено часником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, не було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми;
- довідка/інформація в довільній формі, що підтверджує відсутність у замовника підстави для прийняття рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та можливість відхилити пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі не виконав свої зобов`язання за раніше укладеним договором про закупівлю з замовником, що призвело до його дострокового розірвання, і було застосовано санкції у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків - протягом трьох років з дати дострокового розірвання такого договору.
6.8. Інститут виявив бажання взяти участь у відповідному тендері та згідно з тендерною документацією подав тендерну пропозицію по Лоту 1 Військова уніформа (35811300-5) (штани вітровологозахисні зимові, вид 1) очікуваною вартістю 9 157 800,00 грн з ПДВ.
6.9. На виконання вимог пункту 12.3 Тендерної документації позивачем надано довідку від 25.08.2020 вих. № 2508/15.
6.10. 28.08.2020 АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" надано Банківську гарантію № BG/UA/03-2-7536, відповідно якої гарант безвідклично та безумовно зобов`язується виплатити бенефіціару повну суму цієї гарантії, що складає за лотом 1 - 274 734,00 гр. протягом п`яти банківських днів після одержання гарантом викладеної українською мовою та підписаної уповноваженої особо. першої письмової вимоги замовника (бенефіціара), в якій буде посилання, зокрема на ненадання учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
Зобов`язання гаранта за цією гарантією припиняються на підставі: закінчення строку дії цінової пропозиції та забезпечення цінової пропозиції; укладення договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі; відкликання цінової пропозиції до закінчення строку її подання; закінчення процедури закупівлі в разі не укладення договору про закупівлю з жодним з учасників, які подали цінові пропозиції.
Гарантія набуває чинності 25.08.2020 і діє по 05.01.2021 включно.
Ця гарантія цілком і автоматично втрачає свою силу після закінчення строку її дії, незалежно від того, чи була вона нам повернута чи ні. Наші зобов`язання по цій гарантії припиняються із закінченням строку гарантії
Ця банківська гарантія видана у вигляді електронного документа, скріпленого КЕП банка-гаранта шляхом накладення КЕП в програмному комплексі "M.E.doc".
6.11. Рішенням засідання тендерного комітету Міністерства, оформленим Протоколом від 31.08.2020 № 75/469/3, вирішено робочій групі тендерного комітету Міністерства провести 14.09.2020 о 14:00 переговори з Інститутом щодо закупівлі індивідуального обмундирування (35810000-5) (штани вітровологозахисні зимові, вид 1) два лоти за лотом 1.
6.12. За результатами проведення переговорів членами робочої групи Тендерного комітету запропоновано Інституту (про що безпосередньо зазначено у протоколі від 11.09.2020 № 75/469/6) у термін до 15-00 05.09.2020 (включно) усунути вказані недоліки шляхом оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу, зокрема довідки щодо відсутності підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (відповідно до вимог підпункту 6 пункту 12.3 оголошення про проведення відбору учасників) та довідки згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
6.13. 04.09.2020 позивачем з метою усунення недоліків, визначених за результатами проведення переговорів, надано довідку від 04.09.2020 № 0409/24.
6.14. 11.09.2020 в електронній системі закупівель замовником розміщено Витяг з протоколу засідання тендерного комітету Міністерства щодо результатів переговорів за переговорною процедурою закупівлі індивідуального обмундирування (35810000-5) (Штани вітровологозахисні зимові, вид 1) № 75/469/6 від 11.09.2020 яким вирішено:
- відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відхилити пропозицію позивачу щодо закупівлі індивідуального обмундирування (35810000-5) (штани вітровологозахисні зимові, вид 1) два лоти за лотом 1 з підстави: не усунення учасником недоліків у поданих ним документах протягом наступних 24 годин з моменту ознайомлення учасника з такими недоліками під час переговорів;
- відповідно до пункту 3 частини п`ятнадцятої статті 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" стягнути з позивача забезпечення цінової пропозиції щодо закупівлі індивідуального обмундирування (35810000-5) (штани вітровологозахисні зимові, вид 1) два лоти за лотом 1 з підстави у зв`язку з ненаданням учасником документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі №910/15635/20 за касаційною скаргою Інституту на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.2. Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
Статтею 563 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом використання електронної системи закупівель.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками. Замовник під час проведення переговорів вимагає від учасника подання ним підтвердженої документально інформації про відповідність учасника кваліфікаційним вимогам відповідно до статті 16 цього Закону.
Частиною третьою статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за результатами проведених переговорів з учасником (учасниками) замовник приймає рішення про намір укласти договір. Повідомлення про намір укласти договір обов`язково безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу протягом одного дня після прийняття рішення.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" у разі прийняття замовником рішення про застосування переговорної процедури закупівлі відбір учасників здійснюється через електронну систему закупівель у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" замовник відхиляє цінову пропозицію учасника відбору з підстави неусунення учасником недоліків у поданих ним документах протягом наступних 24 годин з моменту ознайомлення учасника з такими недоліками під час проведення переговорів.
8.3. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не було усунуто недоліки, визначені під час переговорної процедури та не було завантажено на веб-портал Уповноваженого органу необхідні документи.
Як убачається зі змісту рішення суду першої інстанції, твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог були оцінені судом з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції з`ясував істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечив дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та в оскаржуваній постанові зазначив, що під час проведення переговорів представники відповідача-2 запропонували позивачу, зокрема, усунути недоліки та визначили спосіб їх усунення. Однак, як убачається з матеріалів справи, такі умови скаржником у повному обсязі не виконано, а саме не надано довідки згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", про які зазначено у протоколі.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що на виконання вимог пункту 12.3 тендерної документації, позивачем завантажено довідку вих. № 2508/15 від 25.08.2020, яка не відображає у повній мірі передбачену пунктом 12.3 тендерної документації інформацію у формі єдиного документа, та в подальшому, з метою усунення недоліків, визначених за результатами проведення переговорів, 04.09.2020 позивачем завантажено довідку вих. № 0409/24 від 04.09.2020, яка за змістом відповідає довідці вих. № 2508/15 від 25.08.2020, окрім доповнень в частині зазначення про відсутність фактів, коли позивач не виконав свої зобов`язання за раніше укладеним договором про закупівлю із замовником, що призвело до його дострокового розірвання і було застосовано санкції у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків - протягом трьох років з дати дострокового розірвання такого договору (пункт 13 довідки вих. № 0409/24 від 04.09.2020). Водночас, довідок на виконання пункту 12.4 тендерної документації з метою перевірки відповідності кваліфікаційним критеріям та вимогам, визначеним у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", що визначено чітко як у тендерній документації, так і було зазначено позивачу задля усунення останнім недоліків за результатами переговорів, скаржником завантажено не було. Зазначена вимога відповідача-2 не є формальною оскільки прямо визначена законодавцем.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновкам суду першої інстанції про те, що виконання пункту 12.3 Тендерної документації не нівелює обов`язок учасника виконати приписи пункту 12.4 Тендерної документації, за змістом пункту 12.3 якого, учасник мав надати довідку у довільній формі, з наведення передбаченої тендерною документацією інформації, натомість за змістом пункту 12.4 на учасника покладено обов`язок з надання трьох окремих довідок. Зазначене кореспондується з наведеним у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
За таких обставин апеляційний господарський суд, враховуючи той факт, що скаржником не було усунуто недоліки, визначені під час переговорної процедури та не було завантажено на веб-портал уповноваженого органу необхідні документи (встановлені законодавцем), враховуючи умови банківської гарантії, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для визнання гарантії № BG/UA/03-2-7536 від 25/08/2020 на суму 274 734, 00 грн такою, що не підлягає виконанню. Відповідно, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що апеляційним судом надавалася оцінка вагомим і ключовим доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.
Водночас за змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8.4. Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/5949/19 (пункт 4.1. цієї постанови), то Верховний Суд зазначає таке.
Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та 13.09.2017 у справі №923/682/16.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
У справі, яка переглядається, предметом позову є визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії.
Однак, у справі № 640/5949/19, що переглядалась Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, предметом спору були вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель. Позов обґрунтовано тим, що: при проведенні відкритих тендерних торгів оцінка тендерних пропозицій учасників цих торгів здійснена відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та до вимог тендерної документації замовника; за результатами оцінки тендерних пропозицій учасників замовником правомірно визнано найбільш економічно вигідною пропозицію Приватного виробничо-комерційного підприємства "Укрюгком". Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що судами допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об`єктивного вирішення справи, і в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
Таким чином Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №640/5949/19, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними; у зазначеній справі суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Інституту на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України у цій частині.
Верховний Суд також зазначає, що скасування Верховним Судом рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі.
8.5. З приводу доводів касаційної скарги (пункт 4.2. цієї постанови) про відпустіть правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що у тендерній документації зазначається, зокрема інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавство, випадків надання учасником у складі своєї тендерної пропозиції довідки/інформації у формі єдиного документу замість окремих, Верховний Суд зазначає таке.
Пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що тендерна документація - це документація щодо умов проведення публічних закупівель, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав.
За приписами частин другої та третьої статті 22 вказаного Закону тендерна документація повинна містити, зокрема: один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам статті 17 у разі, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним; інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі).
Тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 12.3 Тендерної документації замовником (Міністерством) визначено перелік документів, які вимагаються для підтвердження відповідності учасників встановленим кваліфікаційним критеріям, вимогам установленим статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі" та іншим вимогам цього Закону, що подаються у складі цінової пропозиції, зокрема сканована довідка у довільній формі, яка повинна містити, зазначену у цьому пункті, інформацію.
В свою чергу, згідно з пунктом 12.4 Тендерної документації після завершення електронного аукціону на переговори, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" з метою перевірки відповідності кваліфікаційним критеріям та вимогам, визначеним у статті 17 Закону України ""Про публічні закупівлі", необхідно надати на переговори та завантажити на веб-порталі уповноваженого органу скановані у форматі PDF або JPG, зокрема наступні документи на підтвердження вимог, визначених у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі":
- довідка/інформація в довільній формі проте, що відомості про юридичну особу, яка є учасником, не внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;
- довідка/інформація в довільній формі проте, що службову (посадову) особу учасника процедури закупівлі, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, не було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми;
- довідка/інформація в довільній формі, що підтверджує відсутність у замовника підстави для прийняття рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та можливість відхилити пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі не виконав свої зобов`язання за раніше укладеним договором про закупівлю з замовником, що призвело до його дострокового розірвання, і було застосовано санкції у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків - протягом трьох років з дати дострокового розірвання такого договору.
Тобто, замовником (Міністерством) було розроблено та затверджено тендерну документацію щодо умов проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони UA-2020-08-13-004746-а на предмет закупівлі: індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани вітровологозахисні зимові, вид 1) за двома лотами.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за змістом пункту 12.3 Тендерної документації учасник мав надати довідку у довільній формі з наведення передбаченої тендерною документацією інформації, натомість за змістом пункту 12.4 Тендерної документації на учасника покладено обов`язок з надання трьох окремих довідок, що кореспондується зі статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
Як установлено судами, на виконання вимог пункту 12.3 Тендерної документації, позивачем завантажено довідку вих. № 2508/15 від 25.08.2020, яка не відображає у повній мірі передбачену пунктом 12.3 Тендерної документації інформацію, у формі єдиного документа, та в подальшому, з метою усунення недоліків, визначених за результатами проведення переговорів, 04.09.2020 позивачем завантажено довідку вих. № 0409/24 від 04.09.2020, яка за змістом відповідає довідці вих. № 2508/15 від 25.08.2020, окрім доповнень в частині зазначення про відсутність фактів, коли позивач не виконав свої зобов`язання за раніше укладеним договором про закупівлю з замовником, що призвело до його дострокового розірвання і було застосовано санкції у вигляді штрафів та/або відшкодування збитків - протягом трьох років з дати дострокового розірвання такого договору (пункт 13 довідки вих. № 0409/24 від 04.09.2020).
Водночас, довідок на виконання пункту 12.4 Тендерної документації, з метою перевірки відповідності кваліфікаційним критеріям та вимогам, визначеним у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", що визначено чітко як у тендерній документації, так і було зазначено позивачу задля усунення останнім недоліків за результатами переговорів, позивачем завантажено не було.
З урахуванням встановлених судами таких фактичних обставин справи, Верховний суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання правового висновку щодо застосування частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням умов пунктів 12.3 та 12.4 Тендерної документації під час проведення відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі для потреб оборони UA-2020-08-13-004746-а у контексті спірних правовідносин, а тому доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються.
8.6. Касаційна скарга подана також з підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4.3. цієї постанови), за якою відсутні підстави для закриття провадження.
З огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.
Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Однак у цій справі підстави, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, на які посилався скаржник, не підтвердились.
8.7. З огляду на викладене судом касаційної інстанції відхиляються як необґрунтовані доводи скаржника щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
8.8. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.
Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.9. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.