ПОСТАНОВА
Іменем України
01 липня 2021 року
м.Київ
справа №580/3638/20
адміністративне провадження №К/9901/31408/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів : Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Азот" до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азот" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Трофімової Л.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У вересні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Азот" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову ЗВП №5995397 від 13.08.2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Ліаною Олегівною.
2. На обґрунтування позову зазначає про протиправність оскаржуваної постанови, ухваленої державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України перебуває зведене виконавче провадження №59959397, боржником в якому виступає позивач.
4. У зв`язку з відсутністю у позивача коштів у необхідній сумі на відомих відповідачу рахунках, що підтверджено відомостями банків, невиконанням головним бухгалтером постанови про арешт коштів у касах ПАТ "Азот", відповідачем 13 серпня 2020 року прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на нерухоме майно: комплекс будівель КОП-331, що розташований за адресою м. Черкаси, вул. Героїв Холодного яру, 72, реєстраційний номер 936222671101, що складається з: магазин кулінарія, К107, загальною пл.1451,9 кв.м; їдальня на 200 місць, к105, загальною пл.1912,6 кв.м.; овочесховище на 1000 тон, К105, загальною пл. 651,1 кв.м., де зазначено, що матеріали стін у їдальні - цегла, встановлені металопластикові вікна та двері, будівля ззовні потребує ремонту, будівля овочесховища знаходиться у незадовільному стані та потребує капітального ремонту. Будівля їдальні також потребує ремонту.
5. Зазначаючи про неправомірність ухваленої державним виконавцем постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи постанову від 13.08.2020 про опис та арешт майна (коштів) боржника ЗВП № 59959397 діяв на підставі повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо, відповідачем вчинено необхідні дії, що передують зверненню стягнення на майно боржника. У оскаржуваній постанові зазначено обов`язкові реквізити, а твердження позивача щодо незаконності ЗВП № 59959397 спростовано наявними у матеріалах справи та оціненими судом доказами.
8. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2020 року змінив мотивувальну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, виклавши її у редакції цієї постанови.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
9. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, не вдаючись до аналізу висновків суду першої інстанції щодо суті спору, виходив із заявлення позовних вимог до неналежного відповідача. Оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження направляти справу до суду першої інстанції на новий розгляд, він дійшов висновку, що правильним процесуальним наслідком за даних обставин буде зміна рішення суду першої інстанції в частині підстав відмови у задоволенні позову, а саме з підстав, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
10. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції і рішенням суду першої інстанції Приватне акціонерне товариство "Азот", подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень, і відповідно таких, що містять підстави для їх скасування, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
11. На обґрунтування касаційної скарги скаржник, зокрема зазначає про застосування судом апеляційної інстанції, з посиланням на відповідний висновок Верховного Суду, приписів нормативно-правового акту, який в подальшому зазнав змін.
12. Таким чином аргументи заявника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішення, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 01 червня 2020 року №1825/5 та безпідставного посилання на висновки Верховного Суду у справі №328/2564/19 (2-а/328/48/19) стали підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки зазначена справа може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
13. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
16. За змістом частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
17. Згідно з частинами третьою-сьомою ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
18. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби урегульовані ст.287 КАС України, відповідно до ч.3 якої, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
19. Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
20. Статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
21. Пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (із змінами від 27.12.2019) передбачено, що органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);
відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;
управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
22. Таким чином, з огляду на викладені приписи законодавчих норм відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є органом державної виконавчої служби і може бути відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
23. Водночас, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови керувався приписами пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 в редакції, яка діяла до 28.12.2019.
24. Так, Наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2019 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" було внесено зміни до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, які набрали чинності 28.12.2019, згідно з якими до органів державної виконавчої служби, зокрема віднесено відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
25. Вказані обставини залишись поза увагою суду апеляційної інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення у справі.
26. З цих же підстав є помилковим посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 30 червня 2020 року у справі №328/2564/19, оскільки на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, пункт 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 діяв в редакції, згідно з якою відділ примусового виконання рішень входив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
27. Як зазначалося, відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
29. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
30. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
31. Відповідно до частини шостої статті 353 КАС України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
32. Переглянувши судові рішення в цій справі в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Суд зазначає, оскільки внаслідок помилкового висновку суду апеляційної інстанції щодо неналежного відповідача у справі, з огляду на який перегляд рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог судом апеляційної інстанції не здійснювався, що позбавляє касаційний суд можливості її перегляду та є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний розгляд.
33. Висновки і мотиви, з яких скасована постанова, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи (частина п`ята статті 353 КАС України).
34. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
35. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
36. Керуючись статтями 339, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд