ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 494/136/15-а
провадження № К/9901/14638/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, Управління Державного казначейства у Березівському районі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, за участі третьої особи: Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Іванівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2020 року (суддя Тимчук Р. М.) і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (судді Шевчук О.А., Єщенко О.В., Федусик А.Г.),
встановив:
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, Управління Державного казначейства у Березівському районі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, у якому просила визнати незаконними дії секретаря Маринівського сільської ради Березівського району Одеської області щодо видачі довідки від 02 жовтня 2014 року № 488, яка містить недостовірну інформацію щодо членів її сім`ї, стягнути з відповідача 12000 грн недоотриманої соціальної допомоги та 8000 грн моральної шкоди.
2. Пояснила, що в жовтні 2014 року секретар Маринівської сільської ради видала довідку про склад сім`ї ( ОСОБА_1 ), яка містить недостовірні дані щодо її членів, внаслідок чого родина позивачки була позбавлена соціальної допомоги та основного джерела доходу.
3. Іванівський районний суд Одеської області (за наслідками нового розгляду справи) ухвалив постанову від 16 жовтня 2020 року, якою указаний позов ОСОБА_1 задовольнив частково; визнав дії секретаря Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області Гуцуляк О.А. про видачу довідки № 488 від 02 жовтня 2014 року, яка містить недостовірну інформацію, незаконними. В іншій частині позову - відмовив.
4. Це судове рішення позивач оскаржила в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позовних вимог (про стягнення шкоди). З погляду ОСОБА_1, висновок суду першої інстанції у цій частині зовсім невмотивований, адже розмір шкоди вона пояснила і надала відповідний розрахунок.
5. За наслідками апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 14 квітня 2021 року, якою залишив зазначене судове рішення без змін.
6. У справі встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю двох малолітніх дітей ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у зв`язку з чим отримує соціальну допомогу одиноким матерям та державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям.
7. 02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Маринівської сільської ради Березівського району з проханням видати їй довідку про склад сім`ї.
8. Секретар сільської ради видала позивачці довідку від 02 жовтня 2014 року № 488, відповідно до якої до складу сім`ї ОСОБА_1, окрім малолітніх синів, входить також її співмешканець ОСОБА_4 .
9. З погляду позивачки, внаслідок безпідставного зазначення у довідці про склад сім`ї гр. ОСОБА_4 її позбавили державної соціальної допомоги і її родина залишились без засобів для існування, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.
10. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача стосовно незаконності дій секретаря Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області Гуцуляк О. А. щодо видачі позивачу довідки від 02 жовтня 2014 року № 488, яка містить недостовірну інформації. Водночас суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди у сумі 12000 грн і моральної шкоди в сумі 8000 грн з мотивів їх необґрунтованості.
11. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції в цій частині, зазначив, що підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди немає, оскільки з наданих документів, зокрема, письмових пояснень, неможливо встановити в чому полягає моральна шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких саме моральних (душевних/психічних) страждань зазнала позивач від дій відповідача; також у справі відсутній детальний розрахунок завданої моральної шкоди.
12. Щодо стягнення матеріальної шкоди суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, зазначив про те, що розрахунок завданої шкоди, який надала позивач, ґрунтується на даних довідки Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації від 25 січня 2015 року № 75 щодо виплаченої позивачу державної соціальної допомоги з квітня 2014 року по вересень 2015 року. Позаяк ця довідка не містить інформації про кошти, які позивач мала отримати у період з вересня 2014 року по березень 2015 року, суд апеляційної інстанції констатував, що наданий позивачем розрахунок ґрунтується виключно на припущеннях і непідтверджений належними доказами.
13. Апеляційний суд зауважив також, що в матеріалах справи є довідка Березівського р/с Одеської області від 17 лютого 2016 року, відповідно до якої у січні, лютому та березні 2015 року позивач отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у сумі 3902,58 грн.
14. На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції резюмував, що розрахунок шкоди від 15 січня 2015 року, на який посилається позивач, не відповідає встановленим обставинам у справі.
Касаційне оскарження
15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Іванівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог (про стягнення шкоди на суму 20 тис. грн), постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року і направити справу в цій частині на новий розгляд.
16. Підставою для касаційного оскарження судових рішень позивач зазначила пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). У цьому зв`язку пояснила, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, порушили норми процесуального права, а саме: встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 353 КАС).
17. Позивач переконує, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що довідка від 25 січня 2015 року № 75 не містить інформації про кошти, отримані нею у період з вересня 2014 року по березень 2015 року, помилкові. Додала також, що суди попередніх інстанцій не дослідили рішень Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації Одеської області про призначення їй соціальної допомоги і не з`ясували на підставі яких документів їй виплачували соціальну допомогу до жовтня 2014 року та після поновлення виплати із січня 2015 року.
18. ОСОБА_1 зазначила, що суд апеляційної інстанції не порівняв довідок про склад сім`ї, виданих до та після періоду відмови у призначенні соціальної допомоги, а також довідки Березівського р/с Одеської області від 17 лютого 2016 року, зі змісту якої вбачається, що в січні, лютому та березні 2015 року позивач отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у сумі 3902,58 гривень, з довідкою від 25 січня 2015 року № 75 та у взаємозв`язку із розрахунком шкоди від 15 січня 2015 року, із змісту яких, на її думку, вбачається неотримання соціальної допомоги з січня 2015 року.
19. Ухвалою від 12 травня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження з указаних підстав.
20. Копії цієї ухвали направлено учасникам справи. У встановлений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Релевантні джерела права і висновки Верховного Суду
21. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
22. Відповідно до частини п`ятої статті 22 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
23. Відповідно до частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
24. Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
25. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
26. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
27. Відповідно до частин першої, другої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
28. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
29. Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
30. В аспекті порушених у касаційній скарзі питань і підстав для касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів має відповісти на питання про допустимість доказів, на підставі яких побудовано висновок про безпідставність позовних вимог в частині відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.
31. Нагадаємо, що спір в частині неправомірності дій відповідача щодо видачі довідки про склад сім`ї суди попередніх інстанцій вирішили на користь позивачки. Тож у цій частині обставини справи є встановлені, судові рішення в цій частині набрали законної сили і не охоплюються межами касаційного перегляду (у цьому касаційному провадженні).
32. З неправомірними діями відповідача (його посадової особи - секретаря Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області) позивач пов`язує заподіяння їй шкоди, як майнової, так і моральної. Позаяк вимога про стягнення шкоди заявлена одночасно (в одному позові) з вимогами про визнання протиправними дій, це питання вирішується в порядку адміністративного судочинства.
33. Отож, позивач просила стягнути 20000,00 грн шкоди, з яких 12789,72 грн - неотримана допомога малозабезпеченим сім`ям за шість місяців (з вересня 2014 року по березень 2015 року); 7201,28 грн - моральна шкода.
34. Судячи зі встановлених обставин справи, розрахунок матеріальної шкоди (12789,72 грн) основується на довідці Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації від 28 січня 2015 року № 75 року щодо сум виплаченої позивачу державної соціальної допомоги з квітня 2014 року по вересень 2015 року.
35. Апеляційний суд зауважив, що ця довідка не містить інформації про кошти, які позивачка мала отримати у період з вересня 2014 року по березень 2015 року, у зв`язку з чим вирішив що розрахунок позивачки ґрунтується виключно на припущеннях і та непідтверджений належними доказами. Водночас суд апеляційної інстанції додав, що в матеріалах справи є (інша) довідка Березівського р/с Одеської області від 17 лютого 2016 року, зі змісту якої вбачається, що січні, лютому та березні 2015 року позивач отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям у сумі 3902,58 грн (щомісяця). З урахуванням цього суд апеляційної інстанції ще раз підсумував, що розрахунок шкоди від 15 січня 2015 року, який надала позивачка, не відповідає встановленим обставинам у справі, що й стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
36. В обсязі з`ясованих обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у тому, що протягом трьох місяців (січень-березень 2015 року), які включено до розрахунку завданої шкоди (заподіяної, як встановлено у справі, внаслідок зазначення у довідці про склад сім`ї недостовірних даних, що потягло припинення виплати вказаної допомоги на певний час), ОСОБА_1 отримувала державну соціальну допомогу як малозабезпечена сім`я, тому в цій частині (за цей період) немає обґрунтованих підстав стверджувати про заподіяння шкоди принаймні на ту суму, яку визначила позивач.
37. Додамо, що заподіяння матеріальної шкоди позивач пов`язує із неотримання починаючи з жовтня 2014 року державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Розрахунок завданої таким чином шкоди позивач здійснила за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року, тобто за шість місяців, взявши за основу суму допомоги, яку вона отримала (востаннє перед припиненням виплати) за вересень 2014 року (2133,12 грн), тобто до отримання спірної довідки про склад сім`ї.
38. Водночас, за наявності документального підтвердження про отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у період з січня 2015 року по березень 2015 року (відповідно до довідки від 17 лютого 2016 року № 132), аргументи позивачки про заподіяння їй шкоди на суму 12798,12 грн через призму неотриманої державної соціальної допомоги аж до березня 2015 року видаються непереконливими. Тож висновки апеляційного суду в цій частині є слушними Але це стосується лише розрахованої суми, а не права на відшкодування матеріальної шкоди загалом.
39. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з мотивів неналежного їх обґрунтування. В обсязі встановлених у цій справі обставин колегія суддів погоджується, що розрахунок позивачки містить певні хиби, але це не мало б слугувати приводом для відмови у задоволенні їй позовних вимог в цій частині повністю. Іншими словами, якщо суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами позивачки про заподіянням шкоди у період з січня по березень 2015 року зважаючи на наведені вище міркування, або ж має сумнів з приводу розміру допомоги, яку позивач мала б отримувати протягом жовтня 2014 року по березень 2015 року, то ці обставини слід було з`ясувати.
40. Варто звернути увагу, що розрахунок шкоди за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року позивач здійснила на основі суми місячної допомоги, отриманої у вересні 2014 року і ця сума вказана у довідці Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації від 28 січня 2015 року № 75.
41. Отож, протягом трьох місяців (жовтень 2014 року - грудень 2014 року) позивач не отримувала допомоги взагалі; із січня 2015 року, відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Березівської районної державної адміністрації від 17 лютого 2016 року, позивач цю допомогу отримувала, однак чи відповідав її розмір тій сумі, на яку вона могла б очікувати, якщо не виникло б спору щодо довідки про склад сім`ї і правомірності дій відповідача щодо її видачі, невідомо, адже суди попередніх інстанцій цього аспекту справи не досліджували.
42. Зважаючи на наведене колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог про стягнення шкоди (загалом) є поспішними. Наголосимо, що помилковість розрахунку не має слугувати приводом для відмови у задоволенні вимог про стягнення шкоди, якщо ці вимоги мають підстави для задоволення хоча б на частину із заявленої суми. Завданням адміністративного суду у такому випадку є визначити розмір завданої шкоди, дослідивши відповідні докази.
43. На цей нюанс уже звертав увагу Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року (пункт 22), направляючи цю справу на новий розгляд, однак суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи не врахували цих зауваг.
44. Що стосується моральної шкоди, то в касаційній скарзі не наведено у чому полягає помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимог в цій частині через призму заявлених підстав для касаційного оскарження судових рішень в цій справі. Між тим, за відсутності обґрунтування заподіяння моральної шкоди, недоведеності причинних зв`язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача, підстав для задоволення цих вимог немає. Покликання на правові підстави для стягнення шкоди і неправомірність дій відповідача у поєднанні з юридичними наслідками, які настали у зв`язку з оформленням довідки не дає розуміння у чому полягає саме моральна шкода (не майнова) як умова для її стягнення.
45. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
47. Відповідно до часини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: <…> 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
48. З огляду на положення статті 341 КАС, на стадії касаційного розгляду суд обмежений у можливості досліджувати докази і встановлювати обставини справи. Водночас для правильного вирішення справи в аспекті порушених у касаційній скарзі питань, потрібно якраз дослідити докази в частині заподіяння матеріальної шкоди для правильного визначення її розміру.
49. З урахуванням наведених вимог процесуального закону колегія суддів дійшла висновку, що постанову Іванівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування шкоди і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року в цій частині треба скасувати, а справу направити на новий розгляд (з урахуванням висновків суду касаційної інстанції).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд