ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 160/13287/19
адміністративне провадження № К/9901/10057/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №160/13287/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Чередниченка В.Є., суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 26 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради з вимогами:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.11.2019 року № ОМС-ДН2739/1708/НПСП/ФС;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.11.2019 року № ОМС-ДН2739/1708/НП/СПТД/ФС.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.11.2019 року № ОМС-ДН2739/1708/НП/СПТД/ФС.
Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.11.2019 року № ОМС-ДН2739/1708/НПСП/ФС.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 41169207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями "УПС" (ЄДРПОУ 24427542) понесені позивачем судові витрати в сумі 7 078 грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 160/13287/19 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - відповідачу необхідно було надати документ про сплату судового збору в сумі 9 670,92 грн.
На виконання вказаної ухвали відповідач надіслав документ про сплату судового збору в сумі 6 447,28 грн. та заявив клопотання про відстрочення сплати остаточної суми судового збору у зв`язку з відсутністю фінансування.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
30 грудня 2020 року Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради повторно звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Суд апеляційної інстанції вказав, що скаржник пропустив встановлений законом тридцятиденний строк для звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржником отримано 21 серпня 2020 року, а з апеляційною скаргою звернувся до суду 30 грудня 2020 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що подання первинної апеляційної скарги позивачем в установлений законом строк не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №160/13287/19.
3. Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі № 160/13287/19 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
4. Касаційна скарга мотивована тим, що апелянт уже звертався до суду із апеляційної скаргою у встановлений законом строк, проте така скарга була повернута у зв`язку із несплатою судового збору у повному обсязі.
В подальшому, апелянт вдруге звернувся із апеляційною скаргою до суду та сплатив судовий збір у повному обсязі. Проте, суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження, який був пропущений з поважних причин, а саме - відсутність бюджетного фінансування державної установи.
5. Верховний Суд ухвалою від 07 квітня 2021 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
6. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
8. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Як вбачається зі встановлених по справі обставин, копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржником отримано 21 серпня 2020 року.
Як було зазначено вище, Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради вперше звернулась із апеляційною скаргою 14 вересня 2020 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху як таку, що не відповідала вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору), а саме - відповідачу запропоновано усунути недолік апеляційної скарги, надавши суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору в розмірі 9 670,92 грн.
На виконання вказаної ухвали відповідач надіслав документ про сплату судового збору в сумі 6 447,28 грн. та просив про відстрочення сплати остаточної суми судового збору у зв`язку з відсутністю фінансування.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з тим, що недолік апеляційної скарги відповідач не усунув в повному обсязі.
В подальшому відповідач повторно звернувся із апеляційною скаргою 30 грудня 2020 року та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому вказав, що уже звертався до апеляційного суду із апеляційною скаргою, проте така скарга була повернута судом у зв`язку із сплатою судового збору не у повному обсязі.
Відповідач наголошував, що причиною неповної сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №160/13287/19 стало те, що станом на дату первинного звернення до апеляційного суду були відсутні кошти для оплати судового збору в повному обсязі. У зв`язку із наведеним просив відстрочити сплату судового збору.
Оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу, Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради скористалась своїм правом на повторне звернення із вказаною апеляційною скаргою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходив з того, що факт попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного звернення. Надання особі, яка бере участь у справі, права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою не звільняє таку особу від обов`язку дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги.
Аналізуючи зазначені вище обставини, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку.
Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права.
Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку.
Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір.
Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.
Відповідно до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень повторного звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).
При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою, що відповідач, усуваючи недоліки апеляційної скарги на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року, надав платіжне доручення від 18 вересня 2020 року №200 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6447, 28 грн. (а.с.91 т.2). В подальшому відповідач сплатив 3223, 64 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 22 жовтня 2020 року №231 (а.с. 101 т.2).
Вказане, на думку колегії суддів Верховного Суду, свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо сплати судового збору в повному обсязі за подання апеляційної скарги та, відповідно, наявність у нього виправданих очікувань, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.
Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги. Після появи можливості сплатити судовий збір в установленому законом розмірі використав своє право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.
Із врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Встановивши конституційність обов`язку платити встановлені законом податки, законодавець підкреслив не тільки фіскальну функцію податків, але й їх значення для виконання державою завдань, спрямованих на забезпечення потреб суспільства, його розвитку. Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідність апеляційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, відповідає балансу приватного і публічного інтересу.
Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року по справі №820/1212/17 за подібних обставин.
9. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду.
10. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.
11. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
12. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду