ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 440/3609/20
адміністративне провадження № К/9901/3370/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 (головуючий суддя: Довгопол М.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2020 (головуючий суддя: П`янова Я.В., судді: Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.) у справі №440/3609/20 у справі ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.04.2020 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області;
зобов`язати Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, згідно з клопотанням від 07.02.2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.2020 позивач звернувся до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області із заявою, у якій просив передати йому у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту відповідно до графічних матеріалів номер земельної ділянки 5 (п`ять).
До заяви позивачем було додано схему бажаного розташування земельної ділянки в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5323285600:00:001:0106, копію паспорта та ідентифікаційного коду.
Листом №266/04-15 від 04.03.2020 Виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області повідомив позивача про те, що питання стосовно передачі у власність бажаної земельної ділянки буде розглянуто на черговій сесії Великосорочинської сільської ради.
В цей час, рішенням п`ятдесят п`ятої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 19.02.2020 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, землі запасу, не надані у власність чи користування, розташовані за межами населених пунктів на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (перелік додається), право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах (аукціоні), зі зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З метою підготовки документації до земельних торгів, виконавчому комітету сільської ради на земельні ділянки, зазначені у додатку цього рішення доручено: забезпечити виготовлення проекту землеустрою зі зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення. Виконавцем торгів визначити приватне підприємство "Регіональний інвестиційний центр аукціонів", за рахунок коштів якого здійснити фінансування підготовки лотів до продажу на торгах, з наступним відшкодуванням витрат виконавця за рахунок коштів переможця аукціону.
Зокрема, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, переданих у комунальну власність Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області для підготовки документації до земельних торгів включено земельну ділянку з кадастровим номером 5323285600:00:001:0106, площею 13,6416 га із цільовим призначенням: землі запасу.
Також, рішенням п`ятдесят п`ятої сесії сьомого скликання (друге засідання) Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 19.02.2020 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" надано дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,6416 га кадастровий номер 5323285600:00:001:0106, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (сіножаті), не наданих у власність чи користування, розташованої за межами населених пунктів на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, з метою продажу права оренди на неї на земельних торгах у формі аукціону, із зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішенням п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок" від 13.04.2020 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323285600:00:001:0106 включена до переліку земельних ділянок, призначених для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону).
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач порушив норми Земельного Кодексу України та принцип розсудливості, оскільки своїми діями перешкоджає в реалізації його конституційного права на отримання у власність земельної ділянки. Стверджує, що йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність з посиланням на підставу, яка не передбачена частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. Вважає, що ефективним способом захисту свого порушеного права буде зобов`язання відповідача надати дозвіл.
Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Вважає оскаржувану відмову законною та обґрунтованою.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Отже вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель які виставлені на земельні торги, в інших випадках законодавець не заперечує надання земельних ділянок у власність (користування). Судами встановлено, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, земельна ділянка, частину якої хотів отримати у власність позивач, була включена до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, і відповідачем розпочато підготовчі дії щодо проведення таких торгів, що виключає можливість здійснити безоплатну приватизацію такої земельної ділянки. Водночас суди попередніх інстанцій визнали факт пропуску відповідачем строку розгляду клопотання позивача, однак констатували, що недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Таким чином, за висновками судів попередніх інстанцій, пропуск строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення.
При ухваленні судових рішень суди послалися на висновки Верховного Суду, сформовані у подібних правовідносинах в постановах від 02.10.2018 у справі №806/3708/15, від 03.04.2018 та від 02.10.2018 у справах №815/3059/17, №806/3708/15 відповідно, від 17.10.2019 у справі № 823/1120/16, від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтованим тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що відповідач відмовив йому у вилученні земельної ділянки у власність з непередбачених на те частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав. З посиланням на практику Верховного Суду, сформовану у постановах від 16.01.2019 у справі №819/655/17, від 28.05.2020 у справі №819/654/17 та від 05.11.2019 у справі №812/1646/17 скаржник стверджує, що у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позаяк на момент звернення із клопотанням, бажана земельні ділянка не була включена до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що бажана земельна ділянка знаходиться у процедурі підготовки до продажу на аукціоні. Скаржник наполягає, що у такий спосіб відповідач створює штучні перешкоди у реалізації ним права на землю. Також з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 28.11.2018 у справі №826/5735/16 та від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а, скаржник наголошує на тому, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Крім того, за позицією скаржника, судами попередніх інстанцій не враховані актуальні позиції Верховного Суду щодо ідентичної категорії справ, а застосовані позиції, або не відповідають умовах справи або є застарілими.
Також за наслідками касаційного розгляду справи скаржник просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Відповідач своїм процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323285600:00:001:0106, частину якої позивач мав намір отримати у власність, включена до переліку земельних ділянок, призначених для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону).
Дійсно, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 КАС України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.
Згідно із частиною третьою статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Ця правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 28.10.2020 у справі №819/1976/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, і колегія суддів не знаходить підстав не погодитися із такою.
Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, землі, яких стосувалася заява, було включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах. В силу приписів частини третьої статті 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зважаючи на це, відповідач правомірно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах також викладена Верховним Судом у постановах від 30.03.2021 у справі №2040/6485/18 та від 13.04.2021 у справі №818/1470/18.
Колегія суддів також враховує ту обставину, що на момент вирішення питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 19.02.2020 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)" та від 19.02.2020 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" були чинними.
Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справах №819/655/17, №819/654/17, №812/1646/17 та Великої Палати Верховного Суду у справах №826/5735/16, №308/10112/16-а колегія суддів вважає помилковими, з огляду на те, що такі зроблені за інших фактичних обставин у справі.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).