ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 809/3848/15
адміністративне провадження № К/9901/28772/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року (Суддя: Матуляк Я.П.),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року (Судді: Затолочний В.С., Каралюс В.М., Матковська З.М.),
у справі № 809/3848/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера"
до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (далі - позивач, ТОВ "Скорзонера") звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ ДФС в Івано-Франківській області (далі- відповідач, ДПІ у м. Яремчому) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 року № 0000142200 та № 0000132200.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що господарські операції з контрагентом ТОВ "Спецпідряд Сервіс" у травні та в серпні-вересні 2012 року не спричинили реального настання правових наслідків. Вказаного висновку контролюючий орган дійшов враховуючи акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.08.2014 року за № 476753-22-3/37634001 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецпідряд Сервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період вересень 2011 року-липень 2013 року, з огляду на відсутність останнього за податковою адресою. Враховуючи викладене, а також враховуючи відсутність основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, позивач безпідставно сформував податковий кредит з ПДВ за результатами господарських операцій по придбанню послуг у ТОВ "Спецпідряд Сервіс".
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Скорзонера" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов`язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ "Спецпідряд Сервіс" за період травень, серпень-вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.06.2015 року за № 316/22-31067573.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.2., пункту 138.4., пункту 138.6., підпункту 138.8.1. пункту 138.8. статті 138 підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в декларації за 3 квартали 2012 року на загальну суму 277 607,00 грн., а також пункту 198.1., пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового Кодексу України, ТОВ "Скорзонера" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 191171,00 грн. у звітних періодах: травні 2012 року на суму 48485,00 грн., серпні 2012 року на суму 81832,00 грн., та вересні 2012 року на суму 60854,00 грн., в результаті чого підприємству зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту (ряд.19) за травень 2012 року - 48485,00 грн., вересень 2012 року - 60854,00 грн. та збільшено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту (ряд.18) за серпень 2012 року - 81832,00 грн. За результатами перевірки залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за вересень 2012 року зменшено на суму 81 832,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "В4" від 25.06.2015 року за № 0000132200, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 191171,00 грн. та форми "П" від 25.06.2015 року за № 0000142200, яким ТОВ "Скорзонера" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 277607,00 грн.
Задовольняючи позов та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суди виходили з документального підтвердження позивачем здійснення господарських операцій з контрагентом за перевіряємий період. Суди не приймали посилання відповідача на висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецпідряд Сервіс", як на доказ нереальності господарських операцій, оскільки відсутність контрагента за податковою адресою встановлена станом на 29.08.2014 року, а господарські операції із зазначеним контрагентом проводились раніше - на протязі травня, серпня-вересня 2012 року.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов`язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.
Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (замовник) та ТОВ "Спецпідряд Сервіс" (підрядник) укладені договори підряду будівельних робіт, на виконання яких ТОВ "Скорзонера" та ТОВ "Спецпідряд Сервіс" підписали акти приймання виконаних будівельних робіт: № 139-05-2-1 за серпень 2012 року, № 139-05-1-1 за серпень 2012 року, № 171-07-1-1а за серпень 2012 року, № 59-0-1-1 за серпень 2012 року, № 59-0-1-3 за серпень 2012 року, № 59-0-1-2 за серпень 2012 року, № 55-1-0-1-1 за серпень 2012 року, № 147а-0-2-2 за серпень 2012 року, № 147а-0-2-1 за серпень 2012 року, № 54-1-0-2-1 за серпень 2012 року, № 25-1-0-1-1 за серпень 2012 року, № 54-1-0-1-1 за серпень 2012 року, № 54-2-0-1-1 за серпень 2012 року, № 66-0-2-1 за серпень 2012 року, № 43-0-1-1 за травень 2012 року, № 11-0-1-2 за травень 2012 року, № 23-0-4-1 за травень 2012 року, № 32-0-1-1 за травень 2012 року, № 66-0-1-1 за травень 2012 року, № 11-1-0-1-1 за травень 2012 року, № 25-5-0-1-1 за травень 2012 року, № 2 за вересень 2012 року, за вересень 2012 року, № 3 за вересень 2012 року, № 5 за вересень 2012 року, № 8 за вересень 2012 року, № 11 за вересень 2012 року, № 1 за вересень 2012 року, за вересень 2012 року, за вересень 2012 року, № 4 за вересень 2012 року, № 139-07-3-1 за вересень 2012 року, № 6 за вересень 2012 року, № 7 за вересень 2012 року, № 9 за вересень 2012 року, № 10 за вересень 2012 року, № 54-3-0-1-1 за вересень 2012 року, № 54-0-5-1 за вересень 2012 року, № 54-0-2-1 за вересень 2012 року, № 54-0-4-1 за вересень 2012 року, № 54-0-3-1 за вересень 2012 року, № 42-0-1-2 за травень 2012 року, № 2-0-1-4 за травень 2012 року, № 2-0-1-1 за травень 2012 року, № 2-0-1-2 за травень 2012 року, № 2-0-1-3 за травень 2012 року, № 2-0-1-5 за травень 2012 року, № 2-0-1-6 за травень 2012 року, № 2-0-1-7 за травень 2012 року, № 2-0-1-8 за травень 2012 року, № 2-0-1-9 за травень 2012 року.
Факт здійснення господарських операцій по виконанню будівельних робіт підтверджується належним чином оформленими ТОВ "Спецпідряд Сервіс" податковими накладними: від 31.08.2012 року за № 3807, від 31.08.2012 року за № 3806, від 31.08.2012 року за № 3808, від 31.08.2012 року за № 2703, від 31.08.2012 року за № 2705, від 31.08.2012 року за № 2704, від 31.08.2012 року за № 2701, від 31.08.2012 року за № 2699, від 31.08.2012 року за № 2702, від 31.08.2012 року за № 2700, від 31.08.2012 року за № 2698, від 31.05.2012 року за № 3728, від 31.05.2012 року за № 3687, від 31.05.2012 року за № 3693, від 31.05.2012 року за № 3688, від 31.05.2012 року за № 3689, від 31.05.2012 року за № 3690, від 31.05.2012 року за № 3691, від 05.09.2012 року за № 1991, від 05.09.2012 року за № 1999, від 05.09.2012 року за № 1998, від 05.09.2012 року за № 1992, від 05.09.2012 року за № 1996, від 05.09.2012 року за № 1990, від 05.09.2012 року за № 1989, від 27.09.2012 року за № 2046, від 05.09.2012 року за № 2000, від 05.09.2012 року за № 1993, від 05.09.2012 року за № 1997, від 05.09.2012 року за № 1994, від 05.09.2012 року за № 1995, від 05.09.2012 року за № 1987, від 05.09.2012 року за № 1988, від 19.09.2012 року за № 1979, від 19.09.2012 року за № 1978, від 19.09.2012 року за № 1981, від 19.09.2012 року за № 1980, від 19.09.2012 року за № 1977, від 31.05.2012 року за № 3692, від 31.05.2012 року за № 3681, від 31.05.2012 року за № 3678, від 31.05.2012 року за № 3679, від 31.05.2012 року за № 3680, від 31.05.2012 року за № 3682, від 31.05.2012 року за № 3683, від 31.05.2012 року за № 3684, від 31.05.2012 року за № 3685, від 31.05.2012 року за № 3686.
Оплата виконаних робіт здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Спецпідряд Сервіс", що підтверджується платіжними дорученнями за № 482 від 19.09.2012 року, за № 483 від 19.09.2012 року, за № 531 від 24.09.2012 року, а також відомістю операцій по рахунку за період з 01.01.2001 року по 30.11.2015 року.
Судами правомірно відхилені посилання контролюючого органу на висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 815/5938/17.
До того ж, як вірно зазначено судами, господарські операції позивача з контрагентом проводились на протязі травня, серпня-вересня 2012 року, а відсутність контрагента позивача за податковою адресою встановлена станом на 29.08.2014 року. Крім того, як встановлено судами, 09.07.2013 року реєстраційною службою було внесено запис про припинення юридичної особи - ТОВ "Спецпідряд Сервіс", що вказує на неповноту проведеної зустрічної звірки контрагента позивача - 29.08.2014 року та неможливість встановлення під час її проведення об`єктивних даних відображених в акті перевірки.
Крім цього суди правомірно відхилили доводи контролюючого органу про відсутність основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, оскільки господарська діяльність підприємства може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту, приміщень, ресурсів у інший спосіб, зокрема шляхом укладення цивільно-правових та господарських договорів.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентом і як наслідок, правомірність включення до складу податкового кредиту сум з ПДВ по господарських операціях із ТОВ "Спецпідряд Сервіс" за період травень, серпень-вересень 2012 року.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,