Постанова
Іменем України
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 756/208/19
провадження № 61-17334св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду
від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. (далі - приватний нотаріус Кобелєва А. М.), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 11 грудня 2007 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), укладений договір про надання споживчого кредиту № 11266689000 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 101 000,00 дол. США, що на день укладення договору еквівалентно 510 050,00 грн, зі сплатою 12,4 процентів річних, на строк до 11 грудня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11 грудня
2007 року між нею та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладений договір іпотеки № 72348, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М., зареєстрований у реєстрі за № 4548к, за умовами вона передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
15 лютого 2016 року вона отримала від ТОВ "Кей-Колект" інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої їй стало відомо про перехід до ТОВ "Кей-Колект", як іпотекодержателя, права власності на предмет іпотеки - належну їй квартиру АДРЕСА_2 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28033593 від 02 лютого 2016 року щодо об`єкта нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2, прийнято приватним нотаріусом Кобелєвою А. М. на підставі договору іпотеки від 11 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М., зареєстрованого у реєстрі
за № 4548к.
Рішення про державну реєстрацію прав приватним нотаріусом Кобелєвою А. М. прийнято у порушення пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки отриманий нею кредит в іноземній валюті є споживчим, предмет іпотеки є її постійним місцем проживання, а також місцем зареєстрованого проживання, площа квартири становить 36,4 кв. м, іншого нерухомого майна вона на праві власності не має, а також на порушення вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки вона не отримувала від іпотекодержателя письмової вимоги про усунення порушень. Наслідком прийнятого державним реєстратором рішення від 02 лютого
2016 року № 28033593 фактично стало примусове звернення стягнення на предмет іпотеки без згоди власника/іпотекодавця.
Оспорюване нею рішення, державний реєстратор прийняв незважаючи на зареєстровані обтяження на спірне майно (арешт майна), накладені державним виконавцем 06 травня 2011 року та 20 листопада 2015 року у рамках примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва
від 04 листопада 2009 року у справі № 2-5277 про стягнення з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 865 638,43 грн.
Про протиправність прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОЙ "Кей-Колект", свідчить також відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування на вчинення відповідної реєстраційної дії щодо спірного нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти позивача: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28033593 від 02 лютого 2016 року, а саме про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2, за ТОВ "Кей-Колект" (номер запису 13083240); поновити у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно відомості про об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2, що передували скасованим записам.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є настання правового наслідку, що у даному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна. Установивши, що позивач/іпотекодавець ОСОБА_1 зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1, станом на 20 листопада 2015 року фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3, а також відсутність доказів на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_2, використовується як місце постійного проживання позичальника, суд дійшов висновку, що вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду
м. Києва від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано реєстраційний запис приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. про право власності за № 13083240 на однокімнатну квартиру
АДРЕСА_2, за ТОВ "Кей-Колект".
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 у частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного майна, апеляційний суд виходив з того, спірна квартира підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і її загальна площа не перевищує 140 кв. м. Установивши, що приватний нотаріус
Кобелєва А. М. неправомірно прийняла рішення про реєстрацію за іпотекодержателем ТОВ "Кей-Колект" права власності на іпотечне майно у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів застосувавши принцип jura novit curia ("суд знає закони"), а також урахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові
від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) про те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію прав (частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), дійшла висновку про необхідність скасування саме реєстраційного запису приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. про право власності № 13083240 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2, у якій вона просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 рокута направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись, як на підставу касаційного оскарження, на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема на те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у розгляді справи (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи.
Касаційна скарга ОСОБА_2, у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що 25 липня 2019 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О., зареєстрованого у реєстрі за № 3793, придбала у ТОВ "Кей-Колект" квартиру АДРЕСА_2 . На момент набуття у приватну власність квартири, вона не знала та не могла знати, що квартира є предметом судового спору, оскільки пунктом 7 договору купівлі-продажу, представник продавця (ТОВ "Кей-Колект") підтвердив, що зазначена квартира не перебуває у податковій заставі, будь-якому спорі, під забороною або арештом, не обтяжена ніякими іншими зобовʼязаннями перед третіми особами, відсутні будь-які права на володіння та користування квартирою у третіх осіб, у тому числі малолітніх та/або неповнолітніх, недієздатних та/або обмежено дієздатних. Відповідач ТОВ "Кей-Колект" під час придбання нерухомості не інформував її про існуючий судовий спір щодо правомірності звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_1, і не заявляв клопотання про залучення її до участі у справі при розгляді справи в суді.
26 жовтня 2020 року з офіційного веб-порталу Судова влада України їй випадково стало відомо про перебування на розгляді у суді справи
№ 756/11190/20 за позовом ОСОБА_1 до неї про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, предметом якого є належна їй квартира АДРЕСА_2 . Правовим підґрунтям заявлених до неї вимог, слугують саме обставини встановлені судовим рішенням апеляційного суду у зазначеній справі. Зазначала, що після придбання квартири, вона провела у ній ремонтні роботи, придбала нові меблі та побутову техніку, всього на суму близько 200 000,00 грн. Понесені нею витрати не враховані ТОВ "Кей-Колект" у вартість відчуженого на її користь нерухомого майна, яка також збільшилася за рахунок інфляційної складової.
Вона була позбавлена можливості взяти участь у розгляді справі та реалізувати свої права передбачені чинним процесуальним законодавства, зокрема спростовувати твердження позивача про поширення на спірні правовідносини положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Кей-Колект", у якому відповідач зазначив про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду та просив задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.