Постанова
Іменем України
29 червня 2021 року
м. Київ
справа № 751/835/19
провадження № 61-21304св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: виконуюча обов`язки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1" Чернігівської міської ради Стремецька Лілія Миколаївна, Комунальне некомерційне підприємство "Чернігівська міська лікарня № 1" Чернігівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2019 року у складі судді Цибенко І. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. З урахуванням уточнених позовних вимог просив поновити його на роботі на посаді дільничного терапевта поліклініки № 1 Чернігівської міської лікарні № 1. Також ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив поновити його на роботі на посаді лікаря-терапевта приймального відділення Чернігівської міської лікарні № 1 (0,25 посади за сумісництвом).
Ухвалою судді Новозаводськогорайонного суду м.Чернігова від 14 лютого 2019 року зазначені позови об`єднано в одне провадження.
Позови обгрунтовані тим, що з 1997 року він працював на посаді лікаря терапевтичного приймального відділення Чернігівської міської лікарні № 1. На повну ставку лікаря терапевта почав працювати з 16квітня 2018 року. Вважає незаконним його звільнення з основного місця роботи, оскільки накази про винесення йому доган 27 червня 2018 року № 155, 23 січня 2019 року № 7-ос є безпідставними. Накази він не оспорював, оскільки йому цього не дали зробити.
ОСОБА_1 посилався на неможливість застосування двох дисциплінарних стягнень за одне порушення трудової дисципліни. За доводами позивача він не мав права надавати медичну допомогу ОСОБА_2 ні територіально, ні за декларацією, а інформація, викладена у доповідних записках є наклепом.
Крім того, за сумісництвом він працював на 0,25 ставки лікаря-терапевта приймального відділення Чернігівської міської лікарні № 1 Чернігівської міської ради. 01 січня 2019 року його позбавлено 0,25 ставки за сумісництвом, цю посаду віддано іншому лікарю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2019 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення відбулось з дотриманням норм трудового законодавства. Також суд встановив, що ОСОБА_1 було надано 0,25 ставки лікаря-терапевта дільничного відділення з надання первинної медичної допомоги населенню за сумісництвом тимчасово на час відсутності основного працівника. У зв`язку з прийняттям на посаду основного працівника лікарі-сумісники були звільнені.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоматеріалами справи підтверджено, що звільненню позивача з посади лікаря-терапевта дільничного відділення з надання первинної медичної допомоги населенню передували дисциплінарні проступки, а саме ОСОБА_3 допустив систематичне порушення без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Отже, звільнення відбулося на законних підставах. За кожне допущене позивачем порушення трудової дисципліни роботодав ець застосував одне стягнення - догану, а за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків - звільнення. При цьому роботодавець врахував наявність скарг від пацієнтів та лікарів і працівників поліклінічного відділення щодо агресивної поведінки лікаря ОСОБА_1 . Суд врахував ступінь тяжкості завданої шкоди, а саме то, що безпідставна відмова лікаря щодо огляду пацієнтки ОСОБА_2 призвела до негативних наслідків - погіршення стануїї здоров`я. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не мав права надавати медичну допомогу ОСОБА_2 є безпідставними. Посилання позивача на те, що накази про оголошення доган є сфальсифікованими жодними доказами не підтверджено. Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не заслухав завідувача поліклініки № 1 Чепурного Л. Г., свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи немає клопотання позивача про допит вказаних осіб свідків. Такого клопотання не було заявлено і в суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд також вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі на посаді лікаря-терапевта приймального відділення Чернігівської міської лікарні № 1 (0,25 посади за сумісництвом). За матеріалами справи встановлено, що з 03 січня 2019 року на основне місце на посаду лікаря-терапевта приймального відділення переведено Пуськова М. І. на підставі його заяви. Оскільки на посаду, яку займав позивач на 0,25 ставки за сумісництвом, було прийнято основного працівника, звільнення ОСОБА_1 із посади відбулося на підставі чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та задовольнити позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що він не відмовлявся надавати медичну допомогу ОСОБА_2, накази про оголошення доган є сфальсифікованими, суд першої інстанції не заслухав завідувача поліклініки № 1 Чепурного Л. Г., свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
Аргументи інших учасників справи
У запереченні на касаційну скаргу виконуюча обов`язки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1" вказує, що ОСОБА_1 систематично не виконував свої функціональні обов`язки, порушував трудову дисципліну, про що свідчать постійні скарги пацієнтів та доповідні від персоналу лікарні. Також відповідач посилається на те, що звільнення позивача із суміщуваної роботи відповідно до статті 43-1 КЗпП України відбулося з дотриманням чинного законодавства, оскільки на посаду лікаря-терапевта дільничного відділення прийнято основного працівника.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційну скаргу у цій справі подано у листопаді 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 25 вересня 1997 року працював в Чернігівській міській лікарні № 1, яку згодом перейменовано у Комунальне некомерційне підприємство "Чернігівська міська лікарня № 1". 16 квітня 2018 року позивача переведено на посаду лікаря-терапевта дільничного відділення з надання первинної допомоги населенню, з 18 червня 2015 року він продовжував працювати на 0,25 вакантної посади лікаря-терапевта приймального відділення.
Наказом Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1" від 30 липня 2018 року № 180 лікарю-терапевту ОСОБА_1, який працює за сумісництвом в приймальному відділенні, за невиконання функціональних обов`язків та порушення трудової дисципліни оголошено догану. Встановлено, що 29 липня 2018 року лікар залишив чергування в приймальному відділенні з 07.00 до 09.00 год.
Згідно з наказом Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1" від 29 серпня 2018 року № 198 лікарю-терапевту ОСОБА_1, який працює за сумісництвом на 0,25 посади в приймальному відділенні, за неодноразове порушення трудової дисципліни, невиконання своїх функціональних обов`язків, порушення етики та деонтології оголошено догану.
Наказом Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1" від 02 січня 2019 року № 1-к переведено ОСОБА_10, лікаря-терапевта дільничного відділення з надання первинної медичної допомоги населенню, з 03 січня 2019 року на посаду лікаря-терапевта приймального відділення; звільнено ОСОБА_1, лікаря-терапевта дільничного відділення з надання первинної медичної допомоги населенню, з 02 січня 2019 року від сумісництва на 0,25 посади лікаря-терапевта приймального відділення, підстава: прийняття на посаду основного працівника.
Наказом Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1" від 27 червня 2018 року № 155 у зв`язку з недотриманням принципів медичної етики та деонтології, посадової інструкції лікарю-терапевту дільничого відділення ОСОБА_1 оголошено догану.
Згідно з наказом Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1" від 23 січня 2019 року № 7-ос у зв`язку з недотриманням посадової інструкції та порушенням трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку, що мало місце 14 січня 2019 року, лікарю-терапевту дільничного відділення з надання первинної допомоги населенню ОСОБА_1 оголошено догану.
Наказом Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1" від 28 січня 2019 року № 19-к звільнено ОСОБА_1, лікаря-терапевта дільничного відділення з надання первинної медичної допомогинаселенню, 28 січня 2019 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, пункт 3 статті 40 КЗпП України. Підстава: доповідна записка завідувача 1-гополіклінічного відділення Чепурного Л. Г., копії наказів про оголошення догани ОСОБА_11 від 27червня 2018 року та від 23 січня 2019 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливістьзаробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У справахпро поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Під час притягнення працівника до такого виду відповідальності роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і мало систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Надаючи оцінку підставам звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, в тому числі щодо систематичності невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з такого.
Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України для звільнення працівника з підстав систематичного невиконання ним своїх трудових обов`язків необхідно невиконання їх без поважних причин.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).
Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до посадової інструкції лікаря-терапевта дільничного 1-го поліклінічного відділення Чернігівської міської лікарні № 1, затвердженої 01 липня 2011 року головним лікарем Чернігівської міської лікарні № 1, основним завданням лікаря-терапевта дільничного є організація та здійснення діагностично-лікувального процесу із забезпечення пацієнтів поліклінічного відділення лікувально-діагностичною допомогою в обсязі, адекватному їх хворобливому стану.
Також пунктом 2.1 посадової інструкції лікаря-терапевта дільничного відділення з надання первинної медичної допомоги населенню Чернігівської міської лікарні № 1 затвердженої 02 січня 2018 року виконуючою обов`язки головного лікаря Чернігівської міської лікарні № 1, встановлено, що основним завданням лікаря-терапевта дільничного відділення є: надання терапевтичної допомоги мешканцям терапевтичних дільниць, закріплених за територією обслуговування, а також швидкої і невідкладної медичної допомоги хворим незалежно від їх місця проживання у випадках безпосереднього звернення при виникненні гострих станів, травм або отруєнь, а також працівникам закріплених установ, підприємств, закладів у обсязі, адекватному їх хворобливому стану.
Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 Етичного кодексу лікаря України головна мета професійної діяльності лікаря (практика і вченого) - збереження та захист життя й здоров`я людини в пренатальному і постнатальному періоді, профілактика захворювань і відновлення здоров`я, а також зменшення страждань при невиліковних хворобах, при народженні і настанні смерті. Лікар виконує свої обов`язки з повагою до життя, гідності і особистості кожного пацієнта на основі морально-етичних принципів суспільства, виходячи з Клятви лікаря України та цього Кодексу.
Пунктом 2.9 Етичного кодексу лікаря України передбачено, що лікар повинен надавати медичну допомогу за спеціальністю хворим незалежно від віку, статі, раси, національності, віросповідання, соціального стану, політичних поглядів, місця проживання, громадянства та інших немедичних ознак, включаючи матеріальне положення.
Згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1", затвердженими протоколом № 2 від 26 жовтня 2018 року, працівники зобов`язані, зокрема, додержуватись трудової дисципліни; утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки; дотримуватись професійних обов`язків медичних працівників, зокрема щодо вимог професійної етики і деонтології.
Відповідно до підпунктів 2.24, 7.1-7.3 вказаних Правил трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку, зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або цими Правилами, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. За порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тягне за собою вжиття заходів дисциплінарного стягнення або громадського впливу. За порушення трудової дисципліни до працівника лікарні може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Звільнення як дисциплінарне покарання може бути застосовано за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку або іншими нормативно-правовими чи локальними актами, якщо до працівника раніше застосовували заходи дисциплінарного або громадського впливу, за прогул (в тому числі за відсутність на роботі більше 3 годин протягом дня) без поважних причин, а також за появу на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
Суди встановили, що за основним місцем роботи ОСОБА_1 (лікар-терапевт дільничного відділення знаданняпервинної медичної допомоги населенню) оголошено догану наказом від 27 червня 2018 року №155. Підставою єдоповідна записка завідувача відділення загальної практики сімейної медицини, лікаря загальної практики - сімейного лікаря відділення знаданняпервинної допомоги населенню ОСОБА_12 від 19 червня 2018 року, згідно з якоюу лікаря ОСОБА_1 з 12червня 2018 року на лікарняному перебувавпацієнт ОСОБА_13 з діагнозом: ГРВІ, гострий бронхіт, двобічна пневмонія. Завідуюча відділення ОСОБА_12 запросила на огляд цьогопацієнта, взяла його амбулаторну карту, рентгенологічний знімок легень, але ОСОБА_1, зайшовши докабінету завідуючої відділення, грубо, застосовуючи фізичну силу, вирвав з рук амбулаторну карту пацієнта та гучно кричав: "Я сам маю право продовжувати лікарняний лист до 10 днів", після чого вибіг у коридор і почав кричати, що завідуюча відділення ОСОБА_12 "повна бездар і т. і.". Зазначене підтверджується також актом комісії у складі лікаря загальної практики сімейної медицини ОСОБА_14, сестри медичної старшої відділення загальної практики сімейної медицини ОСОБА_15, сестри молодшої відділення загальної практики сімейної медицини ОСОБА_16 (а. с. 73).
Також позивачу оголошено догану наказом Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня № 1"від 23 січня 2019 року № 7-ос на підставі доповідної запискизавідувача 1-го поліклінічного відділення Чепурного Л. Г. від 15 січня 2019 року, відповідно до якої 14 січня 2019 року лікар ОСОБА_1 зайшов до кабінету № 1, де він працював у першу зміну, і почав кричати на лікаря ОСОБА_17, яка працювала у цьому кабінеті у другу зміну, ображав лікаря нецензурними словами, погрожував підняти на неї руку, зламав шухляду письмового стола, виганяв з кабінету, на зауваження завідуючої відділення не реагував, ображав нецензурними словами, на прохання вийти з кабінету вів себе ще більш неадекватно, у зв`язку з чим лікар ОСОБА_17 викликала наряд поліції. Прийом лікаря був зірваний, що спричинило обурення пацієнтів.
15 січня 2019 року за розпорядженням виконуючого обов`язки головного лікаря ОСОБА_18 за фактом скарги сімейних лікарів та медсестер кабінету № 1 1-го поліклінічного відділення комісія провела перевірку викладених у скаргах фактів та дійшла висновку, що лікар ОСОБА_1 становить загрозу для співробітників і пацієнтів. В акті комісія зазначила, що агресивна поведінка лікаря ОСОБА_1 стосовно лікарів та медсестер, працюючих в кабінеті №1, виявилася не вперше, про що свідчать скарги працівників та доповідні записки головному лікарю.
25 січня 2019 року Комунальним некомерційним підприємством "Чернігівська міська лікарня № 1" складено акт про те, що при виконанні функціональних обов`язків ОСОБА_1, лікар-терапевт дільничний відділення з надання первинної медичної допомоги населенню, у період з червня 2018 року до січня 2019 року неодноразово порушував посадову інструкцію, правила внутрішнього трудового розпорядку, принципи медичної етики та деонтології. При цьому встановлено, що 18 січня 2019 року мала місце безпідставна відмова позивача щодо огляду пацієнтки ОСОБА_2, яка підписала з ним декларацію, в результаті чого це призвело до негативних наслідків, а саме погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 .
Із наказом про звільнення від 28 січня 2019 року № 19-к позивача фактично ознайомлено 28 січня 2019 року, що підтверджується актом від 28 січня 2019 року (а. с.48). ОСОБА_1 ознайомлюватись з наказом під розпис в особовій картці працівника відмовився.
Таким чином, виявлені 19 червня 2018 року і 14 січня 2019 року порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку у сукупності із дисциплінарним стягненням згідно з наказом від 28 січня 2019 року № 19-к становить систему порушення ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов`язків.
Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій,повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшли обґрунтованого висновку про законність підстави звільнення ОСОБА_1 за частиною першою пункту 3 статті 40 КЗпП України.
При звільненні позивача враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина третя статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся надавати медичну допомогу ОСОБА_2, накази про оголошення доган є сфальсифікованими, а суд не заслухав свідків не підтверджені належними та допустими доказами у справі, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.