Постанова
Іменем України
23 червня2021року
м. Київ
справа № 750/5173/17
провадження № 61-12163св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Скрипки А. А., Харченко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивований тим, що 12 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір позики з наданням останньому коштів у розмірі 510 000,00 грн зі сплатою 24 відсотків річних на строк до 30 серпня 2015 року.
31 серпня 2012 року були внесені зміни до пункту 4 договору позики, згідно з якими погашення позики здійснюється позичальником у кінці терміну договору - 30 серпня 2015 року.
29 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір про відступлення права вимоги по зобов`язанням відповідача за договором позики від 12 серпня 2010 року.
Відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, кошти не повернув.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила стягнути з ФОП ОСОБА_2 2 109 344,64 грн, а саме: 496 262,12 грн заборгованості за договором позики, 553 392,34 грн процентів за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2018 року, 396 832,94 грн пені по несплаченій позиці за період з 30 вересня 2015 року по 31 січня 2018 року, 285 438,48 грн пені по несплачених відсотках за період з 30 червня 2015 року по 31 січня 2018 року, 224 570,23 грн інфляційних втрат по своєчасно несплаченим процентам за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року, 152 848,73 грн інфляційних втрат по своєчасно несплаченій позиці за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496 254,46 грн - заборгованості за тілом кредиту; 505 808,03 грн- заборгованості за відсотками; 187 056,56 грн - пені за прострочення сплати відсотків по кредиту; 232 878,64 грн - пені за прострочення сплати тіла кредиту; 152 846,37 грн - інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості за тілом кредиту та 181 095,98 грн - інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків по кредиту, а всього 1 756 140,04 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання за договором позики від 12 серпня 2010 року, унаслідок чого утворилась заборгованість. Разом з цим, у розрахунках позивача наявні математичні помилки, а, крім того, нараховувались відсотки, пеня та інфляційні втрати на заборгованість, яка ще не виникла у поточному місяці, а тому такі розрахунки не можна брати до уваги. Розрахунок заборгованості від 18 квітня 2018 року, наданий позивачем, узгоджується із розписками про отримання коштів, відтак, суд першої інстанції частково з ним погодився. Правомірність зарахування коштів на погашення пені узгоджується з положеннями статті 534 ЦК України.
Суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що несплата коштів відбувалася з вини кредитора, оскільки боржник сплачував у рахунок сплати боргу за договором позики грошові кошти на часткове погашення пені та відсотків. При цьому дії щодо часткового погашення відсотків та пені свідчать про визнання боржником всієї суми боргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2018 року змінено:
зменшено розмір стягнутої з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 12 серпня 2008 року з 1 756 140,04 грн до 1 010 618,20 грн, з яких: заборгованість за тілом позики - 475 130,66 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам - 146 781,78 грн, інфляційні втрати за тілом позики - 163 662,08 грн, інфляційні за відсотками - 81 812,87 грн, пеня за тілом позики - 108 199,60 грн, пеня по несплаченим відсоткам - 35 031,21 грн;
зменшено розмір стягнутого з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судового збору з 7 695,54 грн до 3 832,80 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 8 849,07 грн в рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті експертизи.
Компенсовано ФОП ОСОБА_2 з державного бюджету 7 735,20 грн в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позика ФОП ОСОБА_2 надавалась не одним платежем, а двома частинами, проте розрахунок платежів, складений позивачем 18 квітня 2018 року і взятий за основу судом першої інстанції, здійснений як при видачі позики однією сумою, а не двома платежами. При цьому розмір щомісячного платежу умовами договору не передбачений.
Апеляційний суд вказав, що нарахування процентів за користування позикою у розмірі 24 відсотків річних належить здійснювати лише до дня повернення позики, а при визначенні розміру пені, що належить стягнути з відповідача, враховано положення частини третьої статті 551 ЦК України, про те, що розмір пені не повинен суперечити засадах справедливості, добросовісності й розумності та може бути зменшений.
Доводи позивача про те, що висновок експерта складений з грубим порушенням законодавства, апеляційний суд визнав необґрунтованими, як і доводи про неправильне застосування до спірних правовідносин частини першої статті 264 ЦК України, так як переривання позовної давності визнанням боргу не було.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що задовольняючи апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 та змінюючи рішення суду Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2018 року при визначенні розміру заборгованості, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на умови пункту 5 договору позики, згідно з яким проценти нараховуються до дня повернення позики.
Апеляційний суд помилково погодився з висновком експерта щодо розрахунку пені та застосування шестимісячного строку позовної давності згідно положень ГК і ГПК України, оскільки застосування позовної давності є виключною повноваженням суду і не входить до компетенції експерта.
Крім того, апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача про те, що розрахунок інфляційних втрат експертом здійснено всупереч вимог статті 625 ЦК України з урахуванням деінфляційних місяців, що суттєво вплинуло на зменшення розміру заборгованості.
Внаслідок невірної оцінки апеляційним судом умов договору позики, суд безпідставно не нарахував проценти з 2015 року по 2018 рік, що суттєво вплинуло на розмір заборгованості відповідача.
Застосування апеляційним судом правової позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, не може бути прийнятним у даній справі, оскільки сторони обумовили в пункті 5 договору позики, що нарахування процентів здійснюється до дня повернення позики, а в наведеній постанові Великої Палати якраз і зазначається про необхідність розрізняти поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" (пункти 29-34).
Відповідач у своєму листі до ОСОБА_3 від 26 травня 2017 року повністю визнав пред`явлену йому суму заборгованості з урахуванням процентів, нарахованих на час пред`явлення вимоги-повідомлення, тому обмеження апеляційним судом строку виплати процентів датою повернення позики - 30 серпня 2015 року суперечить фактичним обставинам справи.
Також суд не застосував до наявних правовідносин частину першу статті 264 ЦК України, яка підлягає для застосування до обставин даної справи.
Суд апеляційної інстанції не аргументував, чому і з яких мотивів не вважає вищевказані дії боржника діями, що свідчать про визнання боргу. Застосування апеляційним судом позовної давності суперечить обставинам справи.
У постанові зазначено, що апеляційному суду при новому розгляді, необхідно дослідити розрахунок пені, інфляційних втрат відповідно до умов договору позики та вірно застосувати положення ЦК України про позовну давність.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2018 року змінено:
- в частині визначення розміру заборгованості по пені за прострочення сплати відсотків по кредиту з 187 056,56 грн до 281 017,98 грн та пені за прострочення сплати тіла кредиту з 232 878,64 грн до 388 764,38 грн;
- в частині визначення розміру інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків по позиці з 181 095,98 грн до 184 496,02 грн;
- в частині визначення загальної суми заборгованості по позиці з 1 756 140,04 грн до 2 009 187,24 грн.
Скасовано рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2018 року в частині розподілу та стягнення судових витрат.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не застосовано до наявних правовідносин частину першу статті 264 ЦК України, яка підлягає для застосування до обставин даної справи. Отримані відповідачем кошти в якості позики підлягають поверненню в повному об`ємі враховуючи заборгованість по тілу кредиту, відсотках, пені та інфляційних втратах.