Постанова
Іменем України
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 214/2699/18
провадження № 61-21696св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2019 року у складі судді Ткаченко А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів:
Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах
ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_4, про визнання права користування квартирою та вселення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з вересня 2014 року вона почала проживати у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4, в зв`язку з чим вселилась за місцем проживання свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 . На той час в цій квартирі були зареєстровані її чоловік ОСОБА_4 та його рідний брат ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 в них з ОСОБА_4 народився син ОСОБА_2 . Його місце проживання було зареєстровано з адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що оскільки її чоловік зловживав наркотичними засобами та постійно вчиняв сварки, для уникнення конфліктних ситуацій вона була змушена у листопаді 2016 року разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_2 залишити квартиру на деякий час.
Згідно з вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня
2017 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті186 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
У лютому 2017 року позивач прийшла до квартири її цивільного чоловіка щоб зібрати йому теплі речі та передати їх в СІЗО, однак не змогла відкрити своїм ключем вхідні двері та потрапити до квартири, оскільки відповідач змінив замки від вхідних дверей. Іншого житла вона та її малолітній син ОСОБА_2 не мають, відповідач категорично відмовляється надати їй ключі від квартири.
Вона неодноразово зверталась до поліції та до служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, однак її звернення не дали жодних результатів. Відповідач так і не надав їй ключі від квартири.
За таких обставин позивач просила визнати право користування квартирою
АДРЕСА_1 та вселити її разом із сином ОСОБА_2 до вказаної квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 право користування чотирьохкімнатною квартирою АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 до вказаної квартири.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач та ОСОБА_4 проживали разом у спірній квартирі. Після народження у них ІНФОРМАЦІЯ_1 сина, він також проживав у вказаній квартирі разом з батьками. Малолітній ОСОБА_2 зареєстрований у спірній квартирі разом з батьком ОСОБА_4 . Батько малолітньої дитини не може проживати разом із сином через перебування в місцях позбавлення волі,
а дитина за віком не може проживати одна.
З метою захисту житлових прав малолітньої дитини, з урахуванням встановлених обставин та виходячи з норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди зробили висновок про наявність підстав для визнання за позивачем - матір`ю дитини і малолітньою дитиною права користування житловим приміщенням вказаної квартири та їх вселення до зазначеного житла.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без дотримання норм міжнародного та національного права, без всебічного та повного дослідження обставин справи, без урахування фактичного, емоційного, психологічного, матеріального, вікового та медичного чинників, необґрунтовано та непропорційно оцінені інтереси дитини.
Суди встановивши, що матір та батько малолітнього сина проживають окремо, тому вселяючи малолітню дитину в квартиру до батька, фактично визначили місце проживання дитини разом із батьком, не взявши при цьому до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків та не встановили, чи забезпечує таке рішення її розвиток в спокійному та стійкому середовищі, атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості.
Суди, ухвалюючи рішення про вселення до спірної квартири матері дитини не врахували ту обставину, що батько дитини перебуває в місцях позбавлення волі, він не є довічно ув`язненим і обов`язково повернеться до місця свого проживання, що призведе до створення конфлікту між батьками дитини, який вплине на розвиток дитини в спокійному середовищі. Право дитини проживати за місцем проживання батька не надає такого права матері дитини.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
З 09 вересня 2015 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
21 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до начальника СВП КВП ГУНП
в Дніпропетровській області з заявою, в якій зазначила, що ОСОБА_3 чинить їй та дитині ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою
АДРЕСА_1 . Вказана заява прийнята та зареєстрована в ЖЕО за № 7593.
Відповідно до акту складеного мешканцями буд. АДРЕСА_3, ОСОБА_1 з вересня 2014 року проживала зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Після народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, також почав проживати у цій квартирі зі своїми батьками. З лютого 2017 року ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 не можуть потрапити до вказаної квартири, оскільки брат ОСОБА_4 - ОСОБА_3 змінив замки від вхідних дверей квартири та заперечує проти їх проживання у цьому житловому приміщенні.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Саксаганському УПСЗН м. Кривий Ріг та отримує щомісячну одноразову допомогу при народження однієї дитини
в розмірі 860,00 грн. Власного житла у праві приватної власності чи у праві користування позивач не має.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПКУкраїни).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем
і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження,
а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі
№ 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що "належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі
№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У справі, що переглядається, позивач не вказала, а суди не встановили правовий режим квартири АДРЕСА_1, право користування якою просить визнати позивач, та її власника.
За таких обставин суди не визначили належний суб?єктний склад відповідачів
у цій справі, тому рішення про задоволення вимог ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права користування квартирою є передчасним. Вимога ж про вселення її разом із сином до вказаної квартири є похідна.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.