Постанова
Іменем України
23 червня 2021 року
м. Київ
справа № 358/878/18
провадження № 61-12950св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 січня 2019 року у складі судді Тітова М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від
29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І, М., Саліхова В. В.,
Шахової О. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював у відповідача на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації виробництва та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського виробничого управління магістральних газопроводів і був незаконно звільнений з роботи наказом начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів від 06 травня 2015 року №40-к.
Богуславський районний суд Київської області рішенням від 10 листопада
2015 року у справі №358/1223/15-ц задовольнив його позов до
ПАТ "Укртрансгаз" та поновив на роботі з 06 травня 2015 року.
Рішенням від 31 серпня 2017 року у справі №358/630/17 Богуславський районний суд Київської області, посилаючись на рішення Богуславського районного суду від 10 листопада 2015 року у справі №358/1223/15-ц, задовольнив його позов до ПАТ "Укртрансгаз" та стягнув з відповідача на його користь 217 416,26 грн середнього заробітку, 35 581,55 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та
10 000 грн моральної шкоди.
19 січня 2018 року постановою Апеляційного суду Київської області рішення Богуславського районного суду від 31 серпня 2017 року змінено, стягнуто
з ПАТ "Укртрансгаз" на користь позивача 291 929,35 грн середньої заробітної плати. В решті рішення Богуславського районного суду від 31 серпня 2017 року залишено без змін.
Позивач зазначав, що він перебуває на службі в Збройних Силах України за контрактом, що підтверджується довідкою Богуславського РВК та копіями контрактів. Відповідно до статті 119 КЗпП за ним повинно зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, на якому працював до призову.
Незважаючи на те, що згідно з рішенням суду та наказу начальника Золотоніського ЛВУ МГ він перебуває в трудових відносинах з АТ "Укртрансгаз", в порушення статті 43 Конституції України, статей 115, 119 КЗпП України, статті 21 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток йому не виплачується
з 01 вересня 2017 року.
Це призвело до втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало додаткових зусиль для організації його життя, тому завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює в 50 000 грн та яка має бути відшкодована згідно зі статтею 237-1 КЗпП України.
За таких обставин, збільшивши розмір позову, позивач просив стягнути
з АТ "Укртрансгаз" 206 826,56 грн середнього заробітку за період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 04 січня
2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від
29 травня 2019 року, позов задоволено.
Стягнено з АТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 206 826,56 грн середнього заробітку за період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року та 10 000 грн моральної шкоди, всього 216 826, 56 грн.
Стягнено з АТ "Укртрансгаз" на користь держави 3 252,39 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідачем не проведено з позивачем розрахунку з 01 вересня
2017 року по 31 грудня 2018 року, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за вказаний період
з урахуванням індексації, яка є складовою частиною структури заробітної плати і нараховується незалежно від вини підприємства у зв`язку із затримкою її виплати. Оскільки виплата позивачу належних йому платежів не здійснена, внаслідок чого позивач зазнав моральних страждань, він має право на компенсацію моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України в розмірі, визначеному з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості.
Аргументи учасників справи
У липні 2019 року представник АТ "Укртрансгаз" - Пахомова О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не зупинили провадження у цій справі до вирішення справи № 358/1223/15-ц про поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки його було звільнено за порушення трудової дисципліни - за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.
З 01 вересня 2017 року до 31 грудня 2018 року позивач на робоче місце не з`являвся, не працював, не виходив на особистий зв`язок, належним чином оформлених підтверджуючих документів відповідачу не надав, при цьому чинним законодавством України не передбачено нарахування та виплату працівнику заробітної плати без виконання ним роботи. Позивач не надав доказів проходження військової служби у спірний період.
Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували положення статей 119 та 237-1 КЗпП України. ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача.
Суди безпідставно не зупинили провадження у цій справі до вирішення Верховним Судом справи № 358/1223/15-ц про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог,
а апеляційний суд цього порушення не усунув, оскільки вимог, які розглянуті судами, позивач у порядку, передбаченому статтею 49 ЦПК України, не заявляв.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Укртрансгаз" про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, тому в іншій частині судові рішення
в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" та був звільнений з роботи наказом начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів №40-к від 06 травня 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року у справі №358/1223/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 до
ПАТ "Укртрансгаз" задоволено. Скасовано наказ начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів №40-к від
06 травня 2015 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновлено позивача на роботі з 06 травня 2015 року. Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України та пункту 4 частини першої статті 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
На виконання рішення Богуславського районного суду Київської області від
10 листопада 2015 року начальником Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" Кодацьким М. П. 19 травня 2016 року видано наказ №55-К про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня
2017 року у справі № 358/630/17, частково зміненого постановою Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2018 року, позов ОСОБА_1 до
ПАТ "Укртрансгаз" задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь позивача 291 929,35 грн середнього заробітку за період з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року, 35 581,55 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та 10 000 грн моральної шкоди.
У вказаній справі встановлено, наказом військового комісара Миронівсько-Богуславського об`єднаного районного військового комісаріату від 11 травня 2015 року № 22, довідкою військового комісара Богуславського районного військового комісаріату від 27 лютого 2017 року № 35, підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року "Про часткову мобілізацію" 11 травня 2015 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації Миронівсько-Богуславським об`єднаним районним військовим комісаріатом і проходив військову службу у військовій частині польова пошта В1688 по 04 серпня 2016 року.
Згідно з копіями контрактів про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу від
20 червня 2017 року, від 13 лютого 2018 року та довідки № 1 від 02 січня
2019 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом
в Богуславському районному військовому комісаріаті на посаді начальника відділення забезпечення, з 04 серпня 2016 року і по даний час.
Відомості про нарахування та виплату середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року відсутні.
У частині другій статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України,
а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві,
в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності
і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПКУкраїни передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним
з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Європейський суд з прав людини вказує, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником. У рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48-49, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).
Відповідач у заперечені на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначав, що сам факт поновлення ОСОБА_1 на роботі не надає роботодавцю правових підстав та не створює обов`язку нарахування йому середнього заробітку враховуючи, що ОСОБА_1 на робоче місце не з`являвся, не працював, не виходив на особистий зв`язок, належним чином оформлених підтверджуючих документів про проходження військової служби у спірний період відповідачу не надавав. В апеляційній скарзі також вказував, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог,
з порушенням статті 49 ЦПК України.
Суди зазначеним доводам відповідача правової оцінки не надали та не встановили, чи звертався позивач до відповідача стосовно проходження військової служби у відповідний період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня
2018 року, чи були у розпорядженні відповідача копії відповідних контрактів від 20 червня 2017 року, від 13 лютого 2018 року та включно по 31 грудня 2018 року, у зв`язку з цим, чи виник у відповідача обов`язок нарахування йому середнього заробітку, чи є підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення прав працівника, передбаченої статтею 237-1 КЗпП України; не надали оцінки доводами відповідача про те, що заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 206 826,56 грн середнього заробітку за період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2018 року позивач у встановленому ЦПК України порядку та строки не подавав, якою не є поданий до суду 27 грудня
2018 року розрахунок заборгованості (а. с. 94).
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не зупинили провадження у цій справі до вирішення справи № 358/1223/15-ц про поновлення ОСОБА_1 на роботі, оскільки касаційний перегляд судових рішень, що набрали законної сили, не є підставою для зупинення провадження у справі.