ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 280/8082/20
адміністративне провадження № К/9901/18850/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (головуючий суддя - Панченко О. М., судді: Чередниченко В. Є., Іванов С. М.) у справі № 280/8082/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа - Акціонерне товариство "Банк Форвард", про скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 63188477.
На думку позивачки, приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження недотримався вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та всупереч законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання позивачки в іншому виконавчому окрузі поза межами її компетенції.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 63188477 від 02 жовтня 2020 року.
Під час проголошення зазначеного рішення відповідачка присутня не була.
01 лютого 2021 року (відбиток календарного штемпеля) Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. оскаржила зазначене рішення в апеляційному порядку та заявила клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.
Третій апеляційний адміністративний суду ухвалою від 23 березня 2021 року визнав неповажними наведені відповідачкою підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року. Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. залишив без руху і запропонував скаржниці протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали звернутися до суду із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
Копію зазначеної ухвали відповідачка отримала 01 квітня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачка 07 квітня 2021 року подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування поважності причин пропуску встановленого процесуальним законом десятиденного строку оскарження рішень у цій категорії справ, послалася на отримання копії оскаржуваного судового рішення від 14 січня 2021 року лише 21 січня 2021 року, а тому вона вважає, що має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 квітня 2021 року визнав неповажними наведені у заяві відповідачки підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції, позиція інших учасників справи
Не погоджуючись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, відповідачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою є помилковими, оскільки строк звернення пропущено з поважних причин. На думку скаржниці, звернення до суду з апеляційною скаргою протягом десяти днів з дня отримання, копії судового рішення 21 січня 2021 року є підставою для поновлення строку, зокрема і у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, особливості провадження у яких визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою від 14 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л.
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
Ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 14 червня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII і статті 13 КАС України.
За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Згідно з частинами четвертою, шостою, сьомою цієї статті адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
Водночас, за правилами, установленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
У цій справі відповідач 01 лютого 2021 року (відбиток календарного штемпеля) подав апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, проголошене у відсутність представника відповідача, у справі з приводу рішення та дій приватного виконавця, тобто з пропуском установленого статтею 287 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Третій апеляційний адміністративний суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що відповідач пропустив установлений статтею 287 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження та не навів належних обґрунтованих доводів, які б перешкоджали зверненню з відповідною апеляційною скаргою своєчасно.
Верховний Суд указує на помилковість зазначеного висновку з таких підстав.
Дійсно стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, частина шоста якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 287 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 287 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС України, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України з метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 24 липня 2019 року у справі № 205/8564/17 та від 23 жовтня 2019 року у справі № 702/1033/17.
Верховним Судом установлено, що супровідний лист суду першої інстанції щодо направлення на адресу учасників справи копій оскаржуваного рішення датований 15 січня 2021 року. Проте, матеріали справи не містять доказів вручення вказаного рішення учасникам справи (рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення), передбачених положеннями статті 251 КАС України.
Зважаючи на те, що у цій справі суд першої інстанції не дотримався вимог частини другої статті 271 КАС України, а відповідач скористався правом на апеляційне оскарження судового рішення на десятий день після отримання копії повного його тексту, Верховний Суд уважає, що в цьому конкретному випадку скаржник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.
Ураховуючи зазначене, покладений в основу оскаржуваного судового рішення висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження є передчасним.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки питання відкриття апеляційного провадження у цій справі не підлягає вирішенню Верховним Судом.