ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа №344/5822/17
адміністративне провадження №К/9901/58152/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 у складі колегії суддів Ніколіна В.В. (суддя-доповідач), Гінди О.М., Качмара В.Я. у справі №344/5822/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради про визнання відмови у постановці на земельний облік незаконною та зобов`язання до вчинення дій
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради (надалі - відповідач 1, Департамент), виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - відповідач 2, Виконком), Івано-Франківської міської ради (надалі - відповідач 3, Міськрада), в якому, з урахуванням заяви про уточнення та доповнення позовних вимог, просив:
1.1. визнати незаконною відмову відповідача 3 у постановці позивача на земельний облік при Виконкомі, викладену у листі від 14.04.2017 №35/24-10/538;
1.2. зобов`язати відповідача 2 постановити позивача на земельний облік громадян, які бажають отримати земельну ділянку під індивідуальне будівництво на пільгових умовах як учасника АТО при Виконкомі;
1.3. зобов`язати відповідача 3 повторно розглянути на сесії клопотання позивача про виділення та передачу у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтованою площею 0,10 га на території Івано-Франківської міської ради, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність.
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною відмову Департаменту у постановці ОСОБА_1 на земельний облік при Виконкомі, викладену у листі від 14.04.2017 №35/24-10/538.
3.2. Зобов`язано Міськраду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.03.2017 (Вх.№219567) про виділення та передачу у власність (безоплатно) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтованою площею 0,10 га на території Івано-Франківської міської ради, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у власність на пленарному засіданні сесії Міськради відповідно до законодавства з прийняттям мотивованого рішення.
3.3. В решті позову відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
4.1. Зареєстроване місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 . Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.09.2016, виданого Управлінням персоналу штабу командування СВ ЗС України, позивач має право на встановлені законодавством пільги для ветеранів війни - учасників бойових дій.
4.2. 27.03.2017 позивач звернувся до міського голови м. Івано-Франківська з клопотанням (вх.№219567) про виділення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована будь-де, в межах м. Івано-Франківська на території Івано-Франківської міської ради та передачу у власність (безоплатно), надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, визначеної Міськрадою на вказаній ним території.
4.3. Департамент листом від 14.04.2017 №35/24-10/538 повідомив позивачу, що згідно з Положенням "Про умови постановки на облік громадян, які бажають отримати земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд", затвердженого рішенням Виконкому від 17.11.2006 №452 (надалі - Положення), на земельний облік для отримання земельної ділянки беруться громадяни, які постійно проживають та зареєстровані у даному населеному пункті. Оскільки, відповідно до поданих позивачем документів, він та члени його сім`ї зареєстровані у м. Херсоні, то йому відмовлено у постановці на земельний облік при Виконкомі та рекомендовано звернутися щодо взяття на облік бажаючих отримати земельну ділянку по місцю реєстрації.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що законодавством України не визначено в межах яких населених пунктів та в якому порядку учасники АТО можуть реалізувати своє право на отримання земельних ділянок. Тому, суд вважав за можливе взяти до уваги Положення, розроблене Виконкомом, згідно з яким у відповідача 1 були підстави для відмови у постановці позивача на земельний облік.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції послався на те, що за приписами законодавства результат розгляду клопотання позивача повинен був оформлятися рішенням відповідача 1, Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Відповідач 3 - Міськрада, подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та допущення ним порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що позивач до свого клопотання про виділення земельної ділянки не надав графічні матеріали з бажаним місцем розташуванням земельної ділянки. Крім того, на думку скаржника, позивач повинен був звернутися з таким клопотанням до Центру надання адміністративних послуг, а не безпосередньо до Міськради. Скаржник покликається на вимоги Положення та вказує, що позивач повинен перебувати на земельному обліку для отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації.
8. Інші учасники справи відзивів та/або письмових пояснень на касаційну скаргу не подали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Норми частини 2 статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Згідно з підпунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги щодо першочергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочергового ремонту жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
12. Частиною 1, пунктом "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування, при цьому безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам здійснюється в тому числі і у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом, яка проводиться один раз по кожному виду використання.
13. Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
14. Частиною 7 цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
15. В силу вимог частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
16. У свою чергу, відповідно до вимог пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
17. Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
18. Частинами 1-2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
19. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вирішення питання з приводу, у тому числі, першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва учасниками бойових дій здійснюється виключно у порядку та спосіб, що визначені статтею 118 ЗК України.
20. При цьому, органом, який у відповідності до вимог статті 122 ЗК України уповноважений розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у такому випадку є відповідна сільська, селищна, міська рада і вирішення даного питання, згідно з положеннями статей 26, 43 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись лише на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття рішення.
21. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 30.11.2020 у справі №1140/2559/18, від 24.06.2020 по справі №555/872/17.
22. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.03.2017 ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до міського голови м. Івано-Франківська, в якому просив, відповідно до вимог статей 116, 118, 121-122 ЗК України, виділити йому земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована будь-де, в межах м. Івано-Франківська на території Івано-Франківської міської ради та передати її у власність (безоплатно), а також надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, визначеної Міськрадою, на вказаній ним території.
23. У своєму клопотанні позивач не ставив питання про постановлення його на будь-який земельний облік, у тому числі на облік громадян, які бажають отримати земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
24. Тому, безпідставним є посилання Департаменту у своїй відповіді на клопотання позивача на недотримання останнім вимог Положення, яке регулює питання обліку громадян, які бажають отримати земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, оскільки порушене позивачем у клопотанні питання повинно було вирішуватись саме відповідно до вимог статей 116, 118, 121-122 ЗК України.
25. Зважаючи на наведені вище норми права та правові висновки суду касаційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вирішення порушеного позивачем у своєму клопотання питання мало здійснюватись шляхом прийняття Міськрадою відповідного рішення - про задоволення такого клопотання або про відмову в його задоволенні.
26. Натомість, Міськрада у цій справі за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 не прийняла жодного управлінського рішення, з числа тих, які мала б ухвалити за законом, а Департамент, що не є уповноваженим органом з розгляду порушеного позивачем питання, протиправно надав відповідь на клопотання позивача у формі листа.
27. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність прийняття належним чином оформленого рішення Міськради за наслідками розгляду клопотання позивача є підставою для зобов`язання цього відповідача повторно розглянути клопотання.
28. Відповідно до вимог статті 341 КАС України колегія суддів Верховного Суду в межах розгляду даної касаційної скарги, зважаючи на її доводи та вимоги, не перевіряє правильність відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконною відмови відповідача 3 у постановці позивача на земельний облік та зобов`язання відповідача 2 постановити позивача на земельний облік.
29. Крім того, слід відхилити доводи касаційної скарги з приводу ненадання позивачем до свого клопотання графічних матеріалів з бажаним місцем розташуванням земельної ділянки та порушення ним процедури звернення з таким клопотанням, яке на думку скаржника, повинно було подаватись через Центр надання адміністративних послуг, а не безпосередньо до Міськради. Варто наголосити, що зазначені мотиви не були покладені в основу відмови у вирішенні порушеного позивачем у клопотанні питання та не знайшли жодного відображення у листі Департаменту від 14.04.2017 №35/24-10/538, а тому їм не може бути надано оцінки судом касаційної інстанції.
30. За змістом частини 1 статті 350 КАС України (в редакції, що була чинною до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,