ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 818/1392/17
адміністративне провадження № К/9901/49730/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Тацій Т.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Прилипчука О.А. (головуючий), суддів: Опімах Л.М., Павлічек В.О. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Мельникової Л.В. (головуючий), суддів: Бенедик А.П., Донець Л.О. у справі за його позовом до Міністерства соціальної політики України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування моральної шкоди,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У вересні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України при розгляді заяви ОСОБА_1 від 24 липня 2017 року;
1.2 - стягнути з Міністерства соціальної політики України грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 5000, 00 грн.
2. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 1 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України при розгляді заяви ОСОБА_1 від 24 липня 2017 року.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовив .
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що письмова відповідь Міністерства соціальної політики України за №734/0/167-17/401 від 29 серпня 2017 року, підписана не керівником Міністерства соціальної політики України або особою, яка виконує його обов`язки, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про звернення громадян". Також, позивачу не роз`яснено право оскарження цієї відповіді. Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов`язків при розгляді заяви ОСОБА_1, тому суд визнав бездіяльність відповідача протиправною.
Крім того, оскільки позивач не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди, не навів доводів у чому вона полягає, не довів причинних зв`язків між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 24 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства соціальної політики України з питання отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2017 рік. Відповідно до реєстраційно-контрольної картки 734/0/167-17 дана заява отримана відповідачем 29 серпня 2017 року.
3.2 У відповідь надіслано лист від 29 серпня 2017 року №734/0/167-17/401, відповідно до якого встановлені у 2017 році постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року №223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" розміри грошової допомоги визначено виходячи із обсягу бюджетних призначень на цю мету, що є гарантією своєчасної та в повному обсязі виплати цієї допомоги ветеранам війни, зокрема учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їхніх батьків, у розмірі 1200 гривень.
3.3 Уважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій у частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення судів у цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов у частині відшкодування моральної шкоди.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що у зв`язку із протиправною бездіяльністю відповідача він має право на відшкодування моральної шкоди.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
5. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
10. Згідно із абзацу першого статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
11. Відповідно до статті 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
12. Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15 та 16 вищевказаного Закону.
13. Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) АДРЕСА_1, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
14. Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на заяву позивача відповідач надіслав відповідь листом від 29 серпня 2017 року №734/0/167-17/401, при цьому відповідно до відмітки на конверті, дана відповідь направлена позивачу 9 вересня 2017 року.
16. Крім того, відповідь підписана начальником відділу соціальної адаптації учасників АТО та військовослужбовців звільнених у запас або у відставку Управління у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції Міністерства соціальної політики України, а не керівником Міністерства соціальної політики України або особою, яка виконує його обов`язки, чим порушено вимоги статті 15 зазначеного Закону.
17. Також, згідно змісту листа №734/0/167-17/401 від 29 серпня 2017 року позивачу не було роз`яснено право оскарження відповіді.
18. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в частині другій статті 19 Конституції України.
19. Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
20. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
21. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Міністерство соціальної політики України, як суб`єкт владних повноважень, не виконало покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності дій при розгляді заяви позивача. Тому суди дійшли правильного висновку, про визнання протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо розгляду заяви від 24 липня 2017 року.
22. Що ж стосується позовної вимоги про відшкодування на користь позивача моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень внаслідок протиправної бездіяльності, в розмірі 5000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
23. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
24. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
25. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
26. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
27. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
28. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
29. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
30. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
31. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року, 4 березня та 8 травня 2019 року, 21 жовтня 2020 року (справи №№640/14909/16-ц, 295/443/17, 233/3464/17, 580/1881/19, відповідно).
32. Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди судам слід надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв`язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Ці обставини входять до предмету доказування у справі.
33. Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди, а також не надано жодних доказів завдання позивачу фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи (виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати репутації тощо), а тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
34. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів.
35. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
36. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -