У Х В А Л А
30 червня 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-112зво21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Єленіна Ж. М., перевіривши заяву адвоката Сапожнікової Олени Євгеніївни, яка діє в інтересах матері померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч.3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України вироку Апеляційного суду Київської області від 30 липня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 01 грудня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Київської області від 30 липня 2004 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених: пунктами "а", "г", "ж", "з", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 143 Кримінального Кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року), ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК). На підставі статей 70, 71, 72 КК визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, питання про перегляд судових рішень щодо яких не порушується.
Ухвалою Верховного Суду України від 01 грудня 2005 року вирок змінено. На підставі ст. 49 КК за закінченням строків давності ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 143 вказаного Кодексу. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 140 КК 1960 року на ч. 2 ст. 185 КК. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за пунктами "а", "г", "ж", "з", "і" ст. 93 КК 1960 року та ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 27 травня 2021 року в справі "Дебелий та інші проти України" (заява № 7174/11 та 2 інших, у тому числі ОСОБА_1 ) встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) у зв`язку з жорстоким поводженням працівників міліції. У зв`язку з цим ЄСПЛ ухвалив cтягнути 15 000 євро з держави на користь заявника відшкодування моральної шкоди.
Адвокат Сапожнікова О. Є., яка діє на підставі ордера на надання правової допомоги матері померлого ОСОБА_1, звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Київської області від 30 липня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 01 грудня 2005 року, посилаючись на порушення Конвенції, які встановлені рішенням ЄСПЛ від 27 травня 2021 року "Дебелий та інші проти України".
Сапожнікова О. Є. вказує, що вказані порушення Конвенції є підставою для скасування зазначених судових рішень з направленням справи на новий розгляд. Крім того, заявник висловлює незгоду з вироком Апеляційного суду Київської області від 30 липня 2004 року, посилаючись на його незаконність. Стверджує, що ОСОБА_1 не був жодним чином причетний до вчинених злочинів.
Перевіривши заяву на відповідність вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вважаю, що необхідно залишити заяву без руху з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом є виключною обставиною.
Частиною 5 ст. 33 вказаного Кодексу передбачено, що кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу, - Великою Палатою.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 461 КПК заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 459 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів із дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Статтею 462 КПК регламентовано вимоги до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Згідно з п. 5 ч.2 зазначеної статті заявник має навести обґрунтування своєї позиції з посиланням на обставини, що підтверджують наявність таких обставин.
На обґрунтування своєї позиції про необхідність перегляду постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, адвокат посилається на рішення ЄСПЛ "Дебелий та інші проти України" від 27 травня 2021 року, у якому констатовано порушення ст. 3 Конвенції.
При цьому, в заяві не зазначено, як встановлені ЄСПЛ порушення вплинули на загальну справедливість судового розгляду і ухвалених судових рішень. Це свідчить про відсутність у заяві обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин (п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК).
Окремо слід зазначити, що хоча Сапожнікова О. Є. як на підставу для перегляду постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень зазначає рішення ЄСПЛ "Дебелий та інші проти України", проте, наводить аргументи, які зводяться до її незгоди із постановленими щодо останнього судовими рішеннями.
Також відповідно до вказаної статті закону заяву може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення. Як констатовано ЄСПЛ мати померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має право продовжити провадження від його імені. Однак вказана заява підписана захисником, а з долучених до заяви матеріалів не вбачається, що вона подана від імені ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 КПК.
Враховуючи викладене, недоліки заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами позбавляють можливості вирішити питання про відкриття провадження і є підставою для залишення заяви без руху та надання строку для усунення зазначених недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 429, 462, 464 КПК, суддя