Окрема думка (спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Григор`євої І. В. та Князєва В. С.
на ухвалу від 15 червня 2021 року у справі № 127/11125/17
(провадження № 13-107зво21)
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата), керуючись статтями 429, 461, 462, 464 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), через пропущення засудженим передбаченого законом процесуального строку на подання заяви та відсутність клопотання про його поновлення 15 червня 2021 року повернула заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвал Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року й Апеляційного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року.
Погоджуючись із висновком про недодержання заявником приписів ст. 462 КПК, водночас вважаємо, що виходячи з принципу юридичної визначеності у ситуації в цій справі Велика Палата повинна була відмовити у відкритті провадження за вказаною заявою ОСОБА_1 .
Положення ч. 3 ст. 464, п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, якими керувалася Велика Палата постановляючи ухвалу, дійсно передбачають повернення без розгляду заяви про перегляд судового рішення у разі, якщо її подано після закінчення строку оскарження і питання про його поновлення не порушується. Наведені положення фактично унеможливлюють також відкриття провадження за заявою. Разом із цим процесуальний закон не встановлює перешкод для повторного звернення заявником до суду, у тому числі з клопотанням про поновлення пропущеного строку.
На нашу думку, повернення заяви лише з формальних підстав без урахування суті вимог, змісту конкретного рішення, на яке посилався заявник, наполягаючи на здійсненні перегляду за виключними обставинами, є необґрунтованим з огляду також на усталену позицію Великої Палати у подібних справах. Таке повернення може створити у заявника невиправдані очікування, хибне уявлення про подальшу позитивну для нього перспективу в разі повторного звернення з клопотанням про поновлення пропущеного строку.
Проте у цій категорії справ указане питання не є вирішальним, адже для усунення констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 березня 2021 року порушень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року необхідно вжити за