УХВАЛА
24 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 359/11387/19
Провадження № 14-111зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Сімоненко В. М.,
суддів: Анцупової Т. О.,Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Штелик С. П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд Великою Палатою Верховного Суду рішень у справі № 359/11387/19 та скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року, постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року та ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту розведення і генетики тварин ім. М. В. Зубця Національної академії аграрних наук України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
УСТАНОВИЛА:
1. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у грудні 2019 року
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця Національної академії аграрних наук України (далі - ІРГТ ім. М. В. Зубця НААН) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
2. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня
2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ІРГТ ім. М. В. Зубця НААН на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 11 березня 2016 року по 28 березня 2016 року включно та з 05 липня 2016 року по 11 листопада 2020 року включно в розмірі 155 566, 50 грн. з утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України, вирішено питання судових витрат. В іншій частині позовних вимог (щодо стягнення середнього заробітку у більшому розмір) відмовлено.
3. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач допустив затримку у виконанні рішення про поновлення позивача на роботі, відтак відповідно до вимог
ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП)має сплатити йому середній заробіток за час такої затримки. Для проведення розрахунку слід враховувати, що затримка у виконанні рішення суду тривала: з 11 березня 2016 року (день ухвалення рішення суду першої інстанції про поновлення на роботі) до 29 березня 2016 року (день, коли був виданий наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 ), а також з 04 липня 2016 року (день звільненні позивача у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції апеляційним судом) до 12 листопада 2020 року (фактичне поновлення позивача на роботі та доведення до неї цього факту). В свою чергу строк
з 11 березня 2016 року по 04 липня 2016 року не підлягає зарахуванню до даного строку, оскільки в цей період позивач відбувалось фактичне виконання
рішення - позивач була поновлена на посаді та перебувала з відповідачем
у трудових відносинах.
4. Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ІРГТ ім. М. В. Зубця НААН залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року в частині суми стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду змінено, визначено суму такого стягнення у розмірі 155 986 грн. 95 коп., в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. Постанова мотивованим тим, що "Правова норма, передбачена
ст. 236 КЗпП, направлена насамперед на забезпечення дотримання права працівника за період, вже не охоплений рішенням про поновлення його на роботі, у випадку, коли роботодавець допустив зволікання виконання такого рішення, яке він мав виконати негайно. І такий обов`язок роботодавця існує весь період з часу початку затримки виконання рішення про поновлення аж до часу фактичного поновлення працівника на роботі". "Середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці". Тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника".
6. 05 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Цивільного касаційного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
8. Ухвала мотивована тим, що відповідно до вимог пункту 1 частини другої
статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, оскаржені рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа відноситься до категорії малозначних.
9. 14 червня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду з касаційною скаргою по справі № 359/11387/19, у якій просить: "переглянути судові рішення у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права"; "визнати справу такою, яка має виняткове значення для позивача, як учасника справи, який подає касаційну скаргу і становить суспільний інтерес".
10. Велика Палата Верховного Суду вважає, що у прийнятті касаційної скарги слід відмовити з огляду на наступне.
11. Відповідно до частини другої статті 6 і частини другої статті 19
Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцієюмежах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією та законами України.
12. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
13. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
14. Згідно із частиною першою статті 36, пунктами 1, 5 частини другої
статті 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), статті 388 ЦПК України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, у тому числі
у цивільних справах. У складі Верховного Суду діють, зокрема,
Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду.
15. Порядок подання касаційної скарги врегульовано в ЦПК України.
У частині першій статті 391 ЦПК України закріплено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким, виходячи з принципу спеціалізації,
є Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
16. Відповідно до змісту статей 393, 394 ЦПК України повноваженнями прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження наділений Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду. Відкриття касаційного провадження передбачає перевірку правильності оформлення касаційної скарги та дотримання порядку її подання, у тому числі сплату судового збору та дотримання строків на касаційне оскарження.
17. У пункті 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII вказано, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
18. Порядок передачі справи до Великої Палати Верховного Суду передбачено
у частинах третій - шостій статті 403 ЦПК України. При цьому саму норму наведено
у параграфі 3 глави 2 розділу V "Касаційний розгляд" ЦПК України.
У ній передбачено, що після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи до Великої Палати Верховного Суду передається відповідна цивільна справа.
19. Тобто питання прийняття касаційної скарги, відкриття касаційного провадження і передачі справи до Великої Палати Верховного Суду віднесено до повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду,
і ці правомочності до повноважень Великої Палати Верховного Суду не відноситься.
20. Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1, поданої до Великої Палати Верховного Суду, вбачається, що позивач фактично не погоджується із судовими рішеннями першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 359/11387/19, просить Велику Палату Верховного Суду переглянути вказані судові рішення, скасувати їх та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
21. Разом з тим, з матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у відповідності до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України оскільки справа є малозначною.
22. Оскільки, Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями вирішувати питання про відкриття та передачу справи їй на розгляд та розгляд повторної касаційної скарги за наявності судового рішення касаційного суду з перегляду судових рішень попередніх інстанцій, то касаційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 388, 391, 393, 394, 403 404 ЦПК України, Велика Палата
Верховного Суду