П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/400/20
Провадження № 11-108заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника відповідача - Нарольської Т. С.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року (судді Юрченко В. П., Васильєва І. А., Гусак М. Б., Дашутін І. В., Яковенко М. М.),
УСТАНОВИЛА:
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 3 грудня 2020 року № 3359/0/15-20 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області".
Аргументуючи протиправність оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 послався на те, що воно прийняте ВРП без дотримання процедури розгляду питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, регламентованої Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), а саме вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону щодо належного повідомлення про дату засідання ВРП.
На переконання позивача, ВРП протиправно розглянула питання щодо ОСОБА_1 за його відсутності, проігнорувавши клопотання про зупинення провадження у зв`язку з проходженням суддею військової служби та неможливістю прибуття в засідання, чим порушила його право на захист, участь у вирішенні його питання, заявляти відвід, надавати пояснення, мати захисника.
Крім того, ОСОБА_1 указує на порушення ВРП внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення передбачених частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) гарантій щодо збереження місця роботи та середньомісячного заробітку за особами, які прийняті на військову службу за контрактом під час особливого періоду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 лютого 2021 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень порядку та процедури прийняття ВРП оскаржуваного рішення, а приписи частини третьої статті 119 КЗпП до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки зазначенні в ній гарантії не поширюються на випадки припинення повноважень судді, у якого завершився п`ятирічний строк і якому було відмовлено у внесенні подання на призначення безстроково. ВРП не приймала рішення про звільнення позивача з посади судді, його повноваження припинились у силу дії норм Конституції України.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, щоце рішенняпідлягає скасуванню з огляду на невідповідність викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильність застосуваннясудомнорм матеріального права, а саме частин п`ятої та шостої статті 30Закону № 1798-VІІІ, а також статті39 Закону Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) та статті 119 КЗпП.
Скаржник зазначає, що з 1 жовтня 2020 року він перебуває на військовій службі за контрактом під час особливого періоду за місцем знаходження військової частини (Військової академії (м. Одеса)) і про це заздалегідь було відомо членам ВРП. Проте за місцем проживання (перебування) чи за місцем проходження військової служби повідомлення про засідання ВРП 3 грудня 2020 року відповідачем не направлялись. На переконання скаржника, повідомлення на офіційному вебсайті ВРП не може вважатися повідомленням, яке відповідає приписам Закону № 1798-VІІІ.
Скаржник наголошує, що зазначеним Законом та Регламентом ВРП передбачена можливість зупинення провадження розгляду питання і в схожих випадках ВРП провадження зупиняла на період перебування судді у складі Збройних Сил України.
За твердженням скаржника, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що несвоєчасне повідомленням судді про розгляд питання про його звільнення є самостійною підставою для задоволення позовних вимог та скасування спірного рішення. Позивач зазначає, що такий висновок відображено в постановах Верховного Суду у справах № 800/525/16, 800/520/16, 800/606/16, 800/539/16, 800/535/16, 800/383/16.
Крім того, скаржник наполягає, на протиправності рішення ВРП у зв`язку з його ухваленням під час перебування позивача на військовій службі, адже згідно зі статтею 39 Закону № 2232-ХІІ та статтею 119 КЗпП за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) та середнього заробітку. Обґрунтовуючи наведене, скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 та постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3328/16.
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 наводить інші рішення ВРП від 13 травня 2021 року № 1020/0/15-21, від 1 червня 2021 року № 1198/0/15-21, при ухваленні яких, за твердженням скаржника, ВРП дійшла протилежних висновків щодо застосування до аналогічних правовідносин положень частини третьої статті 119 КЗпП, частини другої статті 39 Закону № 2232-ХІІ щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку на час перебування судді на військовій службі.
ВРП у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
ВРП не погоджується з доводами апеляційної скарги, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було своєчасно та належним чином повідомлено про засідання ВРП, призначене на 3 грудня 2020 року.Наголошує, що не вирішувала питання про звільнення позивача з посади судді, його повноваження припинились у силу дії норм Конституції України і суд першої інстанції, ураховуючи положення законодавства, які регулюють порядок призначення суддів, строк повноваження яких закінчився, дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи частини третьої статті 119 КЗпП.
У судовому засіданні представник ВРП підтримала відзив на апеляційну скаргу танадалапояснення, аналогічні наведеним у зазначеному документі доводам.
Позивач у судове засідання не з`явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі, у якому вказав на підтримання ним вимог апеляційної скарги з викладених у ній підстав.
У ході розгляду справи установлено такі фактичні обставини справи.
ОСОБА_1, громадянин України, 1984 року народження, Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 571/2013 призначений на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області строком на п`ять років.
Строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився 18 жовтня 2018 року.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1
ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 86,625 бала. За результатами виконаного практичного завдання ОСОБА_1 набрав 73,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 160,125 бала.
Суддя ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 вересня 2019 року № 805/ко-19 суддю Тарутинського районного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано таким, що відповідає займаній посаді.
21 жовтня 2019 року до ВРП з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшли рекомендація та матеріали про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 21 жовтня 2019 року вказану рекомендацію разом з матеріалами передано для проведення перевірки члену ВРП ОСОБА_2 .
За результатами перевірки вказаних матеріалів 22 липня 2020 року членом ВРП ОСОБА_2 складено висновок про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області.
Листом за підписом керівника секретаріату ВРП від 25 жовтня 2019 року за вих. № 39247/о/9-17 позивача повідомлено про засідання ВРП, призначене на 12 листопада 2019 року.
Суддя ОСОБА_1 прибув на засідання ВРП, призначене на 12 листопада 2019 року, однак розгляд питання було відкладено на 23 липня 2020 року з метою отримання додаткової інформації від Офісу Генерального прокурора та Військової прокуратури Південного регіону України.
22 липня 2020 року на електронну адресу ВРП надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення засідання ВРП у зв`язку з хворобою.
На засіданні ВРП 23 липня 2020 року розгляд питання про рекомендацію відкладено. Наступне засідання було призначено на 29 вересня 2020 року, про що належним чином повідомлено суддю ОСОБА_1
28 вересня 2020 року на електронну адресу ВРП надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення засідання у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на особливий період та прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Питання щодо розгляду рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області не включено до порядку денного засідання ВРП, призначеного на 29 вересня 2020 року, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості членів ВРП.
13 жовтня 2020 року на електронну адресу ВРП надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому зазначено про неможливість участі в засіданні ВРП, призначеному на 20 жовтня 2020 року, з огляду на те, що ним укладено контракт про проходження військової служби в лавах Збройних Сил України.
Також у вказаному клопотанні зазначено, що наказом голови Тарутинського районного суду Одеської області від 1 жовтня 2020 року № 20-ос/гс на підставі частини третьої статті 119 КЗпП, частини другої статті 39 Закону № 2232-XII суддю ОСОБА_1 відряджено для виконання обов`язків військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.
19 жовтня 2020 року на адресу ВРП надійшло ще одне клопотання ОСОБА_1 про відкладення засідання, призначеного на 20 жовтня 2020 року, у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби в лавах Збройних Сил України.
Питання щодо розгляду рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області не включено до порядку денного засідання ВРП, призначеного на 20 жовтня 2020 року, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості членів цього органу. Засідання ВРП призначено на 5 листопада 2020 року.
2 листопада 2020 року на адресу ВРП надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому суддя, з огляду на проходження ним військової служби, просить, до отримання інформації про можливість взяти участь у засіданні ВРП, зупинити розгляд питання стосовно його призначення на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області.
Питання розгляду рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області не включено до порядку денного засідання ВРП, призначеного на 5 листопада 2020 року, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості членів ВРП. Засідання призначено на 3 грудня 2020 року.
Про засідання ВРП, призначене на 3 грудня 2020 року ОСОБА_1 повідомлявся шляхом надіслання письмових запрошень для участі в засіданні та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному вебсайті ВРП. Крім того, позивачу було запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.
30 листопада 2020 року на електронну адресу ВРП надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому суддя повторно просить зупинити розгляд питання стосовно його призначення на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області.
У засідання ВРП, призначене на 3 грудня 2020 року, суддя ОСОБА_1 не прибув, розгляд питання останнього здійснювався за його відсутності. ВРП на засіданні 3 грудня 2020 року дійшла висновку, що укладення суддею ОСОБА_1 контракту про проходження військової служби в лавах Збройних Сил України не може перешкоджати розгляду ВРП рекомендації та матеріалів про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області. Указане не є також обґрунтованою підставою для повторного відкладення чи зупинення розгляду рекомендації ВРП, оскільки суддя ОСОБА_1 міг скористатися законним правом на представництво його інтересів, у зв`язку із чим у задоволенні клопотань було відмовлено.
Рішенням ВРП від 3 грудня 2020 року № 3359/0/15-20 відмовлено у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області.
Мотивами такого рішення стало встановлення ВРП обставин, що негативно характеризують суддю ОСОБА_1 і вказують на недотримання ним високих стандартів поведінки судді, які забезпечують зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Так, ВРП було виявлено факт звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора Білгород-Дністровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України та органів прокуратури за порушення присяги працівника прокуратури, вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури, що підтверджується наказом прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 17 вересня 2012 року № 150к, про що позивач не повідомив під час зарахування його на посаду судді вперше, а також не відобразив відповідні твердження під час заповнення відомостей у пункті 20 Декларації доброчесності судді за 2016 рік.
У рішенні ВРП зазначено, що ОСОБА_1 мав намір умисно та свідомо приховати попереднє місце роботи та підстави звільнення з посади старшого прокурора Білгород-Дністровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України. Зазначені обставини, за висновками ВРП, дають підстави для обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді ОСОБА_1 критерію доброчесності, що в сукупності може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням позивача на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області.
Рішення ВРП від 3 грудня 2020 року було прийнято у складі 15 членів цього органу, які одноголосно проголосували "за" пропозицію члена ВРП ОСОБА_2 відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Тарутинського районного суду Одеської області, що підтверджується витягом з протоколу засідання ВРП від 3 грудня 2020 року № 94.
Зазначене рішення ВРП і є предметом оскарження в цій справі. Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи щодо передумов для його скасування, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 128 Конституції України передбачає, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП в порядку, встановленому законом.
Законом № 1798-VІІІ визначено статус ВРП, яка відповідно до статті 1 цього Закону є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
У підпункті 2 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII) повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
Відповідно до пункту 17 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв`язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Абзацом шостим пункту 13 розділу 13 Закону № 1798-VIII передбачено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п`ять років до набрання чинності Законом № 1401-VIII, повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, може бути призначений на посаду за поданням ВРП за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За правилами статті 79 Закону № 1402-VIII відповідно до внесеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рекомендації ВРП на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду (частина вісімнадцята цієї статті).
ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей (частина дев`ятнадцята статті 79 Закону № 1402-VIII).
Стаття 37 Закону№ 1798-VIII встановлює, що рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП.
Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП в передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
Таким чином, вирішення питання призначення судді, повноваження якого припинилися у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку, на який його було призначено, віднесено до компетенції ВРП, яка з підстав та в порядку, передбачених законом, може ухвалити рішення про внесення Президенту України відповідного подання або про відмову в його внесенні.
Згідно зі статтею 30 Закону № 1798-VIII:
- інформація про дату, час і місце проведення засідання ВРП, а також проект порядку денного засідання, крім випадків, передбачених регламентом ВРП, оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП (частина четверта);
- особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом (частина п`ята);
- особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП (частина шоста).
Матеріалами справи підтверджено, що питання щодо позивача неодноразово виносилось на засідання ВРП, при цьому в першому засіданні, яке відбулося 12 листопада 2019 року, він був присутній. Про наступні засідання ВРП позивач повідомлявся в такий же спосіб, як і на засідання 3 грудня 2020 року.
Так, листом від 20 листопада 2020 року вих. № 41606/о/9-20 за підписом в. о. керівника ВРП, який було надіслано позивачу за адресою суду: АДРЕСА_1, ВРП повідомила його про засідання 3 грудня 2020 року, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 20 листопада 2020 року.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, позивач, який у кожному випадку був обізнаний про дати засідань ВРП, у своїх письмових зверненнях до ВРП про відкладення засідання та про зупинення розгляду його питання не вказував місце перебування чи адресу для листування або іншу контакту інформацію, яка б надала змогу ВРП звернутись до позивача безпосередньо.
Тому ВРП, направляючи 20 листопада 2020 року запрошення позивачу на засідання 3 грудня 2020 року на адресу саме Тарутинського районного суду Одеської області, де позивач обіймав посаду судді, не допустила порушень вимог статті 30 Закону № 1798-VIII.
До того ж відповідна інформація була розміщена на офіційному вебсайті ВРП. Наведене в розумінні частини шостої статті 30 Закону № 1798-VIII дає підстави для висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату засідання ВРП.
Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи позивача про порушення його права на захист, зокрема надання пояснень, адже в засіданні ВРП 12 листопада 2019 року він давав пояснення, правом відводу не скористався. Скаржник не наводить обставин, які б унеможливлювали подання ним до ВРП додаткових пояснень, зокрема й у спосіб, яким він надсилав відповідачу згадані вище звернення. У ході судового розгляду ОСОБА_1 також не вказав на обставини, пояснення про які він мав намір дати та які протиправно не враховані ВРП при вирішенні питання відповідності судді займаній посаді, хоча могли б спростувати викладені в оскаржуваному рішенні висновки.
Слід також зауважити, що за правилами частини п`ятої статті 36 Закону № 1798-VIII, яка регламентує порядок розгляду ВРП рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Причини, які перешкоджали позивачу особисто з`явитися на засідання ВРП чи взяти участь у ньому в режимі відеоконференції, загалом можуть вважатися поважними. Проте навіть поважні причини неявки згідно з наведеною нормою не є перешкодою для розгляду питання.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Закон № 1798-VIII не встановлює обов`язку ВРП відкладати засідання чи зупиняти розгляд питання лише з огляду на подання його учасником відповідного клопотання, у кожному конкретному випадку такі рішення приймаються ВРП на власний розсуд.
Ураховуючи наведене, право ОСОБА_1 на участь у засіданні ВРП під час вирішення питання щодо внесення подання про призначення його на посаду судді не можна вважати порушеним. Його відсутність на засіданні не мала наслідком ухвалення протиправного рішення, а доводи позивача про недотримання ВРП встановленої законодавством процедури розгляду рекомендації ВККС не підтвердились.
Наведене спростовує посилання скаржника на невідповідність оскаржуваного рішення висновку Верховного Суду, висловленому у справі № 800/383/16, у якій, на відміну від справи, що розглядається, судом було встановлено недотримання порядку повідомлення судді про засідання ВРП.
У справах № 800/525/16, 800/520/16, 800/606/16, 800/539/16, 800/535/16, на які також послався скаржник, спірні правовідносини (щодо правомірності звільнення суддів на засіданні Верховної Ради України 29 вересня 2016 року) мали інакше нормативно-правове регулювання, зокрема й питання належного повідомлення суддів про дату засідання та їх обов`язкової участі в ньому.
Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про помилковість твердження позивача стосовно порушення ВРП внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення вимог частини третьої статті 119 КЗпП.
Так, частиною третьою статті 119 КЗпП визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб -підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Таким чином, за громадянами України, зокрема прийнятими на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
З огляду на особливий статус судді, правове регулювання питання звільнення судді з посади визначається винятково Конституцією України та Законом № 1402-VIII.
За правилами статті 112 Закону № 1402-VIII рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
Відповідно до статті 125 Закону № 1402-VIII припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
У цій справі ВРП не вирішувалось питання звільнення позивача, а повноваження судді ОСОБА_1 припинились у силу дії наведених вище норм Конституції України (підпункт 2 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).
З огляду на приписи законодавства, якими врегульований порядок призначення суддів безстроково, строк повноваження яких закінчився, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення частини третьої статті 119 КЗпП не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, закріплені в названій статті Кодексу гарантії не поширюються на випадки припинення повноважень судді, у якого завершився п`ятирічний строк і якому було відмовлено у внесенні подання на призначення безстроково. Продовження повноважень судді в згаданому випадку у спосіб, інакший, ніж установлено підпунктом 2 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції Українита абзацом шостим пункту 13 розділу 13 Закону № 1798-VIII, законодавством, яке визначає статус суддів, не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про протиправне незастосування судом першої інстанції в цій справі висновків Верховного Суду, викладених у справах № 813/402/17 та 826/3328/16, оскільки висловлені в них висновки стосуються застосування статті 119 КЗпП у правовідносинах щодо правомірності звільнення зі служби цивільного захисту особи, призваної на військову службу під час дії особливого періоду, а також можливості застосування до прокурора, з огляду на встановлені в цій статті гарантії військовослужбовцям, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади".
Не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення ВРП й ухвалені цим органом в інших справах рішення від 13 травня 2021 року № 1020/0/15-21, від 1 червня 2021 року № 1198/0/15-21, предметом перевірки відповідачем у яких було питання дотримання встановлених частиною другою статті 54 Закону № 1402-VIII вимог щодо несумісності суддями, що проходять військову службу за контрактом та отримують грошове забезпечення.
Ураховуючи наведене,Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування рішення ВРП від 3 грудня 2020 року № 3359/0/15-20зроблені за повного з`ясування судом обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, відповідають установленим судом обставинам та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального й процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд прийняв правильне і законне рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду