У Х В А Л А
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 201/10234/20
Провадження № 14-77цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Сімоненко В. М.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р.,
Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди
УСТАНОВИЛА:
1. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2010 року у справі №33-1085/2010 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 185-3 КУпАП.
2. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2010 року постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2010 року відносно ОСОБА_1 приведено у відповідність до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-У1 від 07 липня 2010 року, а саме ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за правопорушення передбачене частиною 1 статті 185-3 КУпАП, від адміністративного арешту звільнено".
3. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2010 року у справі №33-1085/2010 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2010 року та від 03 серпня 2010 року скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 185-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито.
4. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 500 000 грн.
5. Заява мотивована тим, що заявник був незаконно заарештований та підданий стягненню за адміністративне правопорушення за частиною першою статті 185-3 КупАП, що встановлено постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2010 року у справі №33-1085/2010, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 185-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито, а тому просить відшкодувати йому моральну шкоду.
6. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв`язку з недотриманням заявником вимог статті 175, 177 ЦПК України, а саме не зазначено іншу сторону у справі, заява не містила підтвердження позивача, про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача.
7. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України, у зв`язку з неусуненням недоліків.
8. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська залишено без змін.
9. Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" №266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутись до суду за захистом свого порушеного права, а тому така вимога може розглядатись у порядку позовного провадження, а особа повинна звернутись до суду з позовною заявою.
10. У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга від ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано справу з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року справу передано для розгляду Великій Палаті Верховного Суду, з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 403 ЦПК України та пункту 7 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України.
13. Відповідно до частини четвертої 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
14. Відповідно до пункту 7 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного суду, вказав, що існує потреба в уточнені правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18), від 21 листопада 2018 року у справі №146/1091/17 (провадження №14-457цс18) та від 20 березня 2019 року у справі №686/1049/18 (провадження 14-654цс18).
16. Колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 146/1091/17 (провадження № 14-457цс18) Велика Палата Верховного суду зробила висновок, що справа за заявою громадянина про визначення розміру шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду має розглядатися у порядку цивільного судочинства. Вказала, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, оскільки відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною першою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно із частиною першою статті 12 цього Закону. Висновок про вид провадження у постанові не міститься.
17. У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 686/1049/18 (провадження № 14-654цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" установлено, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд за заявою громадянина, про що постановляє відповідну ухвалу. Висновок щодо виду провадження у постанові також не висловлювався.
18. Аналогічна справа № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) розглянута Великою Палатою Верховного Суду та висловлено правовий висновок у постанові від 20 вересня 2018 року.
19. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду також відсутній висновок у порядку якого провадження слід розглядати такі вимоги, у тому числі безспірні та/або за якими виникає спір, хоча зазначені вище справи були розглянуті судами за однаковими обставинами у порядку різних проваджень.
20. Також, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передала дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з підстави, передбаченої пунктом 7 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, а саме для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2017 року у справі №760/23169/14-ц в частині порядку розгляду вимоги про відшкодування моральної шкоди у випадку наявності спору про її розмір.
21. Касаційний цивільний суд, мотивуючи висновок про відступ від постанови Верховного Суду України від 24 квітня 2017 року у справі №760/23169/14-ц, вважає, що наявність у частині 1 статті 13 Закону України №266/94-ВР посилання на те, що це питання вирішується "відповідно до чинного законодавства" дає підстави для висновку, що відповідне звернення про відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною 1 статті 13 цього Закону у випадку наявності спору про розмір відшкодування, вирішується судом відповідно до чинного законодавства та розглядається в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, а не у безспірному порядку, як визначено Законом №266/94-ВР.
22. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, такими що містять обґрунтування необхідності тлумачення зазначених статей 12, 13 Закону України №266/94-ВР в контексті виду судового провадження даної категорію справ, зокрема як у безспірному порядку, так і у випадку виникнення спору про суми відшкодування, а тому вважає за необхідне прийняти справу до розгляду.
23. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
24. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
25. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
26. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
27. У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VII та частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду і зокрема Великої Палати Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, і у суддів відсутні права для не застосування таких висновків.
28. Наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Саме на державу покладається обов`язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми, що нададуть можливість подолати можливі розбіжності в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року у справі "Брезовець проти Хорватії" (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07).
29. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
30. Виходячи з викладеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників.
31. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України)
32. Керуючись частиною першою статті 402, частиною четвертої статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду