Постанова
Іменем України
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 751/7941/20
провадження № 51-514 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Чернігівської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою судді Чернігівського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, на підставі положень ч.4 ст.399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до статей 307, 309 КПК України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.
В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, що стосуються незаконності ухвали слідчого судді, а також зазначає про безпідставність відмови апеляційного суду у відкритті провадження за його скаргою.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Шевченко О.О. просила вимоги скарги задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому, він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі оскаржує одночасно ухвалу слідчого судді про відмову в задоволенні його скарги на бездіяльність керівника прокуратури, а також ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження.
При цьому, відповідно до вимог ст. 310 КПК України, оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Тому, з огляду на приписи ст.310 КПК України, а також положення ст. 424 цього Кодексу, суд касаційної інстанції не має повноважень на перегляд ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2020 року.
Водночас, доводи ОСОБА_1 про безпідставну відмову Чернігівського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за його скаргою заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення ( ч. 2 ст. 152 Конституції України).
Так, 17 червня 2020 року, Конституційний Суд України ухвалив рішення № 4-р(II)/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Із матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його скарги на бездіяльність керівника Чернігівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення вимог скарги.
Суддя апеляційного суду, ухвалою від 29 грудня 2020 року, відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на положення ч.4 ст.399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на рішення, яке відповідно до ч.3 ст. 307, ст. 309 КПК України не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Однак, постановляючи таке рішення, суддя-доповідач проігнорував той факт, що положення ч.3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 4-р(II)/2020, тобто з 17 червня 2020 року.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19) зробила висновок про те, що оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, а саме з 17 червня 2020 року.
Беручи до уваги те, що перед апеляційним судом ставилось питання про перевірку ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 грудня 2020 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника прокуратури, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, яка була постановлена більш ніж через півроку після визнання неконституційними положень ч.3 ст. 307 КПК України, тому підлягала оскарженню в апеляційному порядку, відтак рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі ч.4 ст.399 КПК України є помилковим.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а ухвала апеляційного суду - скасуванню, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.