Постанова
Іменем України
24 червня 2021року
м. Київ
Справа № 715/930/20
Провадження № 51-1697 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
захисника (в режимі
відеоконференції) Бурдяка А.Х.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020260080000062 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 10 листопада 2014 року за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,
за касаційною скаргою захисника Бурдяка А.Х. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 червня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили ухвалено залишити у вигляді тримання під вартою, і строк покарання йому обчислювати з 8 лютого 2020 року.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року вищевказаний вирок районного суду залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим, маючи не зняту і не погашену судимість, 8 лютого 2020 року приблизно о 02 год. 00 хв. діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою групою осіб з громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (які засуджені вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2020 року), завідомо приготувавши знаряддя для вчинення злочину, а саме транспортний засіб марки "RENAULT LAGUNA" д.н.з. НОМЕР_1 та причіп марки "П-2" д.н.з. НОМЕР_2, реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом відкриття дерев`яних воріт, проникли до приміщення вівчарні, яка розташована в межах с. Коровія Глибоцького району Чернівецької області, яка належить громадянину ОСОБА_4, звідки викрали вісім овець загальною вартістю 40 000 грн., погрузивши їх до вищевказаних засобів, після чого залишили місце пригоди, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
В результаті вищевказаних незаконних дій потерпілому ОСОБА_4 заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 40 000 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження за ч. 3 ст. 185 КК України щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вважає, що як у вироку суду, так і в ухвалі апеляційної інстанції не доведено наявність суб`єктивної сторони складу злочину як крадіжка, а також і умислу на скоєння даного правопорушення. На думку сторони захисту, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що у ОСОБА_1 був корисливий мотив і що він скоїв крадіжку разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки він не знав, що скоював крадіжку, оскільки його попросили допомогти знайомому в перевезенні овець.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Прокурор вважала доводи касаційної скарги захисника необґрунтованими, просила відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення, окрім інших, апеляційні скарги сторони захисту, в яких обвинувачений та захисник заперечували проти висунутого обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілого ОСОБА_4, які підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, наданими в суді першої інстанції про обставини вчинення злочину. Також судом обґрунтовано покладено в основу вироку показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були допитані в порядку ст. 225 КПК України, які вказали на вчинення злочину разом з ОСОБА_1 та його роль у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб. Крім того, показання свідків в своїй сукупності узгоджуються між собою та з письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України як таємневикрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення, за кваліфікуючими ознаками: вчиненаповторно, за попередньою змовою групою осіб.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника щодо відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме відсутності суб`єктивної сторони складу злочину, колегія суддів касаційної інстанції визнає необґрунтованими, оскільки вказані доводи сторони захисту були предметом ретельної перевірки судів обох інстанцій, які належним чином їх розглянули, визнали ці доводи неприйнятними, навівши обґрунтовані мотиви своїх висновків.
Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновком колегії суддів апеляційного суду, що обстановка та час вчинення злочину і обставини при яких було його вчинено свідчать про те, щоОСОБА_1 не міг не усвідомлювати, що ним вчиняється саме крадіжка, а пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що у нього не було умислу викрадати овець, не знайшли свого підтвердження ні в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції та спростовуються дослідженими в суді першої інстанції доказами, зокрема показаннями свідків.
Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника щодо неможливості обґрунтування висновків суду на показаннях, отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Наведені захисником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції, викладених в оспорюваних судових рішеннях, та не ставлять під сумнів їх законність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не встановлено.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд