Постанова суду № 637/1024/18 від 22.06.2021 про визнання позивачів жертвами порушення Конвенції

Постанова

Іменем України

22 червня 2021 року

м. Київ

справа № 637/1024/18

провадження № 61-15320св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: Шевченківський районний суд Харківської області, Апеляційний суд Харківської області, Державна казначейська служба України,

третя особа - Вища рада правосуддя,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року у складі судді

Городецького Д. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П.,

Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом

до Шевченківського районного суду Харківської області, Апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання позивачів жертвами порушення Конвенції

з прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція)

та компенсації моральної шкоди, завданої порушенням прав.

Уточнена позовна заява, подана у грудні 2018 року на виконання вимог ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 31 жовтня 2018 року, мотивована тим, що 17 березня 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири. Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 19 березня 2004 року позовну заяву залишено без руху, а в подальшому, ухвалою цього ж суду

від 07 травня 2004 року, - визнано неподаною та повернуто позивачам.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 07 травня 2004 року скасовано, матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 травня 2007 року, як суду касаційної інстанції, касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року відхилено, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року залишено без змін.

Однак, після повернення до Шевченківського районного суду Харківської області справа знищена працівниками канцелярії і до цього часу не розглянута.

У обліково-статистичній картці на цивільну справу результат розгляду справи зазначено - "закрито провадження у справі". Вказані обставини стали відомі позивачам лише у 2012 році з відповіді Вищої ради юстиції України.

Позивачі вважають, що неправомірними діями відповідачів їм завдано душевних страждань у зв`язку з порушенням права на справедливий суд.

Ураховуючи викладене, позивачі просили визнати факт порушення Шевченківським районним судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист основних свобод та прав людини 1950 року, зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування їм моральної шкоди у розмірі

4 000 000,00 грн кожному, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю судових органів, та постановити окрему ухвалу про притягнення винних осіб до відповідальності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 19 квітня 2019 року провадження у справі закрито.

Суд першої інстанції виходив із того, що є судові рішення, які набрали законної сили, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 19 квітня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Верховного Суду від 09 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 частково задоволено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотивуючи постанову, Верховний Суд зазначив, що ціна позову в цій цивільній справі становить 8 000 000,00 грн, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1

та ОСОБА_2 просили суд, у тому числі, зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування їм моральної шкоди у розмірі

4 000 000,00 грн кожному, отже, справа не є малозначною і не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи, що апеляційний суд розглянув справу, ціна позову якої перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду від 08 серпня 2019 року підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, прийнятою за результатами нового розгляду, апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу про закриття провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про стягнення сум на відшкодування моральної шкоди та встановлення факту порушення права на справедливий суд неодноразово були предметом судового розгляду, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі відповідно

до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Обґрунтовуючи свої висновки, Апеляційний суд вказав, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали позовну заяву з подібним складом сторін, предметом

і підставами позову, в кожному із заявлених раніше позовів, які були предметом судового розгляду та закінчені постановлення судових рішень, позивачі просили зобов`язати Державне Казначейство здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування моральної шкоди, при цьому змінена лише ціна позову і лексичне формулювання позовних вимог. Отже, існують такі, що набрали законної сили, рішення суду, які ухвалені стосовно спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що твердження осіб, які подали апеляційну скаргу, про зміну правової сутності підстави позову не може свідчити про нетотожність позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2019 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року

і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а саме: статті 13, 15, 16, 23, 1176 ЦК України та статті 3, 7, 13, 19, 255, 259, 263, 367, 374, 375 ЦПК України.

Також особи, які подали касаційну скаргу, посилаються на те, що апеляційним судом не було враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 372/2230/17 та від 22 травня 2019 року

у справі № 640/7778/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім цього, посилаються на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявники просять передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу в. о. завідувача представництва інтересів Вищої ради правосуддя в судах правового управління секретаріату Вищої ради правосуддя Цуцкірідзе І. Л. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Посилаючись на Конституцію України, ЦПК України та Закон України "Про судоустрій і статус суддів", вказує на недопустимість неповаги до суду, а також впливу на суд або суддів, які діють лише на підставі, в межах повноважень

та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 2 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 637/1024/18, витребувано справу з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 17 березня 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_3

та ОСОБА_2 звернулись до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування майнової

та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 19 березня 2004 року позовну заяву залишено без руху, а в подальшому, ухвалою цього

ж суду від 07 травня 2004 року, - визнано неподаною та повернуто позивачам.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року ухвалу суду першої інстанції скасовано у зв`язку з ненадісланням судового рішення позивачам та матеріали повернуто до суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області як суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року залишена без змін, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Після звернення позивачів до Вищої ради юстиції у 2012 році зі скаргою

на неправомірні дії Шевченківського районного суду Харківської області про надання судових рішень для ознайомлення з`ясувалось, що працівниками суду було складено обліково-статистичну картку та акт про знищення судових рішень у справі за цією позовною заявою за 2011 рік.

У жовтні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися

до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі, який позивачі неодноразово збільшували і остаточно визначили як 600 000,00 грн кожному (справа

№ 636/5302/13).

Підставами позову у справі № 636/5302/13 було те, що 17 березня 2004 року позивачами до Шевченківського районного суду Харківської області було подано позовну заяву до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям належної їм квартири.

Ухвалами Шевченківського районного суду Харківської області їх позовна заява була залишена без руху, а згодом повернута як неподана.

Апеляційним судом Харківської області їх апеляційна скарга була задоволена, ухвала Шевченківського районного суду Харківської області про повернення позовної заяви як неподаної скасована, справа повернута до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області, як суду касаційної інстанції,

24 травня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року залишено без змін.

Після повернення до Шевченківського районного суду Харківської області справа була знищена працівниками канцелярії і до цього часу не розглянута.

Вказані обставини стали відомі позивачам лише у 2012 році з відповіді Вищої Ради юстиції України.

Такими неправомірними діями працівників Шевченківського райсуду Харківської області їм були спричинені суттєві душевні страждання та переживання у зв`язку з порушенням права на справедливий суд.

Справа № 2-265/04 понад дев`ять років не розглянута судом, вони не отримали судовий захист їх прав перед відповідачем. Незаконними діями та бездіяльністю суду їм спричинено моральну шкоду.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20 лютого 2015 року у справі № 636/5302/13 у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Шевченківського районного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 жовтня 2015 року рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 лютого 2015 року скасовано, у позові відмовлено з інших підстав.

Апеляційного суду Харківської області в рішенні від 28 жовтня 2015 року вказав, що за твердженням позивачів моральні страждання їм завдано неправомірними діями та бездіяльністю Шевченківського районного суду Харківської області, які полягають у тому, що справа за їх позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди залишається нерозглянутою впродовж більш ніж 10 років, в результаті чого їх позбавлено доступу до правосуддя, справу знищено, обліково-статистичну картку та акт знищення сфальсифіковано судом. Між тим, суд встановив, що після касаційного розгляду справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної

та моральної шкоди повернулась до Шевченківського районного суду Харківської області 30 жовтня 2007 року, доказів закриття Шевченківським районним судом Харківської області провадження у справі № 2-265/04

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди немає, своїм процесуальним правом звернутись до суду для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 не скористались, що було неодноразово їм роз`яснено, а за відсутності обвинувального вироку суду неможна вважати доведеним факт фальсифікації документів посадовими особами суду.

У грудні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися

до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Шевченківського районного суду Харківської області, Апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (справа 637/1195/15-ц).

На обґрунтування позовних вимог у справі 637/1195/15-ц позивачі посилались на те, що 17 березня 2004 року вони звернулися до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям належної їм квартири.

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 19 березня 2004 року їх позовна заява була залишена без руху, а в подальшому ухвалою цього ж суду від 07 травня 2004 року позовна заява була визнана неподаною

та повернута позивачам.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 07 травня 2004 року, повернуто матеріали до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, як суду касаційної інстанції, від 24 травня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року відхилено, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року залишено без змін.

В обліково-статистичній картці на цивільну справу результат розгляду справи зазначено - закрито провадження у справі.

Вказані обставини стали відомі позивачам лише у 2012 році з відповіді Вищої ради юстиції України. Позивачі вважають, що неправомірними діями відповідачів та у зв`язку з порушенням права на справедливий суд

їм спричинено суттєві душевні страждання та переживання. Справа протягом

12 років не розглянута судами, вони не отримали судовий захист їх прав,

їх позбавлено доступу до правосуддя, обліково-статистичну картку та акт знищення сфальсифіковано судом. Незаконними діями та бездіяльністю відповідачів їм спричинена моральна шкода.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили визнати факт порушення відповідачами, а саме: Шевченківським районним судом Харківської області

та Апеляційним судом Харківської області права позивачів у цивільній справі

№ 2-265/04, передбаченого статтею 6 Конвенції. З урахуванням доповнень

до позовної заяви, позивачі просили стягнути з Шевченківського районного суду Харківської області на їх користь в рахунок відшкодування моральної шкоди

по 1 000 000,00 грн, а також з апеляційного суду Харківської області

по 1 000 000,00 грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої судами першої й апеляційної інстанцій та їх працівниками, зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування позивачам моральної шкоди по 2 000 000,00 грн кожному.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області

від 03 жовтня 2016 року у справі 637/1195/15-ц, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 12 липня 2017 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 серпня 2016 року та ухвала апеляційного суду Полтавської області від 03 жовтня 2016 року у справі 637/1195/15-ц залишені без змін.

В ухвалі від 12 липня 2017 року у справі 637/1195/15-ц Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку,

що провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям належної їм квартири, судом не відкривалось

та остаточне рішення у справі не ухвалювалось. Позивачі не позбавлені права звернутись до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права про відшкодування шкоди, завданої їм відповідачем, порушивши питання про поновлення процесуального строку.

Обставини, якими обґрунтовано позов до судових установ, позивача

не доведено, не надано доказів на підтвердження завдання їм моральної шкоди. Зокрема, не наведено в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди.

У серпні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Шевченківського районного суду Харківської області, Апеляційного суду Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Вища рада правосуддя, про встановлення факту порушення права на справедливий суд, відшкодування моральної шкоди (справа № 637/869/17).

Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2004 року вони звернулись

до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою

до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям належної їм квартири.

та повернута позивачам.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 07 травня 2004 року скасовано, матеріали повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 24 травня 2007 року, як судом касаційної інстанції, касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року відхилено, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року залишено без змін.

В обліково-статистичній картці на цивільну справу результат розгляду справи зазначено - закрито провадження у справі. Вказані обставини стали відомі позивачам лише у 2012 році з відповіді Вищої ради юстиції України.

Позивачі вважають, що неправомірними діями відповідачів їм були спричинені суттєві душевні страждання та переживання, у зв`язку з порушенням права

на справедливий суд. Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати факт порушення відповідачами, саме: Шевченківським районним судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області, права, передбаченого статтею 6 Конвенції, та зобов`язати Казначейство здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування їм моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн кожному.

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2017 року, провадження у справі закрито.

Судові рішення мотивовані тим, що є судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене стосовно спору між тими самими сторонами, про той самий предмет

і з тих самих підстав.

Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року вказані судові рішення залишено без змін.

Залишаючи без змін судові рішення, прийняті судами попередніх інстанцій

у справі № 637/869/17 без змін, Верховний Суд дійшов висновку,

що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 обґрунтовували свої вимоги у раніше розглянутій справі тими ж самими обставинами, з посиланням на ті ж самі норми закону, що й у цій справі. Суб`єктний склад сторін у справі, предмет та підстави позовів є тотожними, а тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року.

Звернувшись у серпні 2018 року з позовом у справі № 637/1024/18, судові рішення в якій переглядаються у цьому касаційному провадженні,

та ОСОБА_2 просили суд визнати факт порушення Шевченківським районним судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області права, передбаченого статтею 6 Конвенції, зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування їм моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю судових органів, в розмірі

4 000 000,00 грн кожному та постановити окрему ухвалу про притягнення винних осіб до відповідальності.

Позов мотивували тим, що 17 березня 2004 року вони звернулися

до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою

до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям належної їм квартири.

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 19 березня 2004 року подану ними позовну заяву залишено без руху, а в подальшому, ухвалою цього ж суду від 07 травня 2004 року, позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачам.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 07 травня 2004 року, матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 травня 2007 року, який діяв як суд касаційної інстанції, касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року відхилено, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 жовтня 2004 року залишено без змін.

Після повернення до Шевченківського районного суду Харківської області справа знищена працівниками канцелярії і до цього часу не розглянута.

Позивачі вважають, що неправомірними діями відповідачів їм завдано суттєвих душевних страждань у зв`язку з порушенням права на справедливий суд.

Позивачі просили визнати факт порушення Шевченківським районним судом Харківської області та Апеляційним судом Харківської області права, передбаченого статтею 6 Конвенції, зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити заходи до безспірного списання коштів з відповідного рахунку державного бюджету на відшкодування їм моральної шкоди в розмірі

................

Перейти до повного тексту