Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 369/6871/16-ц
провадження № 61-44313св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач -ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Гуля В. В., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл будинку та земельної ділянки в натурі.
Позов обґрунтований тим, що кожна із сторін є власником 1/4 частини незавершеного будівництва - житлового будинку АДРЕСА_1 . 1/4 частина цього будинку належить ОСОБА_4, через суперечки з якою виникла необхідність у поділі будинку та земельної ділянки в натурі.
З урахуванням уточнених позовних вимог просили суд: виділити ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на 25/100 частини незавершеного будівництвом зазначеного житлового будинку (готовність 86 %), що становить площу 80,55 кв. м, а саме, у підвалі: 1/2 частина приміщення № 1 площею 26,65 кв. м (53,3 кв. м х 1/2), на першому поверсі (площею 53,9 кв. м): приміщення № 1-3 площею 28,9 кв. м, приміщення № 1-4 площею 25,0 кв. м. Виділити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та визнати за ними право власності на 75/100 частини не завершеного будівництвом зазначеного житлового будинку (готовність 86%), що становить площу 240,35 кв. м, а саме, у підвалі (площею 79,95 кв. м): 1/2 частина приміщення № 1 площею 26,65 кв. м (53,3 кв. м х 1/2), приміщення № ІІ площею 53,3 кв. м; на першому поверсі (площею 36,2 кв. м): приміщення № 1-1 площею 17,1 кв. м, приміщення № 1-2 площею 14,3 кв. м, приміщення № 1-5 площею 10,0 кв. м, приміщення № 1-6 площею 5,8 кв. м, приміщення № 1-7 площею 4,8 кв. м; на другому поверсі (площею 108,4 кв. м): приміщення № 1-8 площею 36,6 кв. м, приміщення № 1-9 площею 15,8 кв. м, приміщення № 1-10 площею 25,2 кв. м, приміщення № 1-11 площею 15,4 кв. м, приміщення № 1-12 площею 9,7 кв. м, приміщення № 1-13 площею 5,7 кв. м. Припинити спільну часткову власність ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Виділити частку ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,02905 га за цією адресою. Виділити частку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та визнати за ними право власності на земельну ділянку площею 0,09655 кв. м за цією ж адресою. Залишити у спільному володінні для обслуговування належних частин будинку земельну ділянку площею 0,0093 га. У системі координат СК-63 точки поворотів межі поділу земельної ділянки площею 0,02905 га, довжиною 49,29 м для ОСОБА_4 . - №№ координати довжина ліній, м X У 1 5573840.93 3358828.25 12,32; 2 5573831.23 3358835.84 5,96; 3 5573834.73 3358840.67 7,86; 4 5573828.37 3358845.28 18,69; 5 5573813.24 3358856.25 4,46; 6 5573815.75 3358859.94.
В системі координат СК-63 точки поворотів межі поділу земельної ділянки площею 0,09655 га, довжиною 61,12 м для ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 . - №№ координати ковжина X У ліній, м, 1 5573840.93 3358828.25 12,32; 2 5573831.23 3358835.84 5,91; 10 5573827.75 3358831.05 7,86; 9 5573821.40 3358835.67 1,00; 8 5573821.99 3358836.48 9,87; 7 5573827.78 3358844.47 1,00; 4 5573828.37 3358845.28 18,69; 5 5573813.24 3358856.25 4,46; 6 5573815.75 3358859.94.
В системі координат СК-63 точки поворотів межі поділу земельної ділянки спільного володіння площею 0,0093 га, довжиною 39,46 м для ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .- №№ координати довжина ліній, м X У, 2 5573831.23 3358835.84 5,96; 3 5573834.73 3358840.67 7,86; 4 5573828.37 3358845.28 1,00; 7 5573827.78 3358844.47 9,87; 8 5573821.99 3358836.48 1,00; 9 5573821.40 3358835.67 7,86; 10 5573827.75 3358831.05 5,91.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2018 року, позов задоволено. Виділено ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на 25/100 частини житлового будинку, що становить площу 80,55 кв. м, а саме, у підвалі: 1/2 частина приміщення № 1 площею 26,65 кв. м (53,3 кв. м х 1/2), на першому поверсі (площею 53,9 кв. м), приміщення № 1-3 площею 28,9 кв. м, приміщення № 1-4 площею 25,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та визнано за ними право власності на 75/100 частин житлового будинку, що становить площу 240,35 кв. м, а саме: у підвалі (площею 79,95 кв. м) - 1/2 частина, приміщення № 1 площею 26,65 кв. м (53,3 кв. м х 1/2), приміщення № ІІ площею 53,3 кв. м; на першому поверсі (площею 36,2 кв. м): приміщення № 1-1 площею 17,1 кв. м, приміщення № 1-2 площею 14,3 кв. м, приміщення № 1-5 площею 10,0 кв. м, приміщення № 1-6 площею 5,8 кв. м, приміщення № 1-7 площею 4,8 кв. м; на другому поверсі (площею 108,4 кв. м): приміщення № 1-8 площею 36,6 кв. м, приміщення № 1-9 площею 15,8 кв. м, приміщення № 1-10 площею 25,2 кв. м, приміщення № 1-11 площею 15,4 кв. м, приміщення № 1-12 площею 9,7 кв. м, приміщення № 1-13 площею 5,7 кв. м. Припинено спільну часткову власність ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на житловий будинок та земельну ділянку за цією ж адресою. Зобов`язано ОСОБА_4 між приміщеннями № 1-3 площею 28,9 кв. м і № 1-4 площею 25,0 кв. м влаштувати дверний проріз. Зобов`язано ОСОБА_4 у зовнішній стіні приміщення № 1-4 площею 25,0 кв. м в існуючому віконному прорізі по довгій стороні будинку утворити дверний проріз з влаштуванням вхідної групи до приміщень квартири. Зобов`язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у підвалі приміщення № 1, площею 53,3 кв. м встановити перегородку на відстані 4,52 м від зовнішньої стіни будинку, завдяки якої утвориться два приміщення площею 26,65 кв. м. Зобов`язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у новоствореному підвальному приміщенні площею 26,65 кв. м влаштувати отвір у бетонному фундаменті для заїзду легкового автотранспорту в торцевій стіні будинку. Зобов`язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 між приміщеннями № 1-2 площею 14,3 кв. м і № 1-3 площею 28,9 кв. м, № 1-4 площею 25,0 кв. м і № 1-6 площею 5,8 кв. м закласти (замурувати) дверні прорізи. Зобов`язано ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 розробити проєктну документацію щодо розміщення приміщень за їх функціональним призначенням у квартирах № 1 та № 2 та інженерні внутрішньоквартирні та зовнішні системи. Виділено частку ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на земельну ділянку площею 0,02905 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Виділено частку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та визнано за ними право власності на земельну ділянку площею 0,09655 кв. м за цією адресою. Залишено у спільному володінні для обслуговування належних частин будинку земельну ділянку площею 0,0093 га. У системі координат СК-63 точки поворотів визначено межі поділу земельних ділянок площею 0,02905 га, довжиною 49,29 м, площею 0,09655 га, довжиною 61,12 м та межі поділу земельної ділянки спільного володіння площею 0,0093 га, довжиною 39,46 м.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки між сторонами склались неприязні стосунки, зокрема щодо поділу цього домоволодіння, сторони не можуть добровільно розділити майно, що перебуває у спільній частковій власності, тому суд здійснює поділ житлового будинку відповідно до варіанта № 1 згідно з висновком експертизи від 12 жовтня 2017 року № 37/09-17.
З огляду на те що будинок розділений в натурі, суд першої інстанції згідно зі статтею 367 ЦК України спільну часткову власність сторін на незавершене будівництво припинив.
Оскільки для завершення поділу та утворення окремих квартир потрібно зробити переобладнання, підвести окремі комунікації, про що вказав експерт, то при поділі житлового будинку суд зобов`язав сторони здійснити певні переобладнання, а також розробити проєктну документацію щодо розміщення приміщень за їх функціональним призначенням у квартирах № 1 та № 2 та облаштувати інженерні внутрішньоквартирні та зовнішні системи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2018 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2018 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення в частині виділення ОСОБА_4 та визнання за нею права власності на 25/100 частини незавершеного будівництвом житлового будинку, а саме, виділити у користування ОСОБА_4 в натурі у вигляді окремої ізольованої квартири такі приміщення: 1-1 площею 17,1 кв. м, 1-7 площею 4,8 кв. м, 1-5 площею 10,0 кв. м, 1-6 площею 5,8 кв. м, 1-2 площею 14,3 кв. м, 1-3 площею 28,9 кв. м, та частину підвального приміщення з урахуванням залишення мансардного приміщення у користуванні позивачів у справі, в незавершеному будівництвом житловому будинку, розташованому на АДРЕСА_1, де загальна проща цих приміщень становить 80,9 кв. м, що дорівнює 1/4 частині належній ОСОБА_4 . Виділити в натурі у користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,02515 га за наданим експертом варіантом № 2 експертного дослідження від 12 березня 2018 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди врахували лише вимоги позивачів, а пояснення, пропозиції і клопотання відповідача щодо поділу житлового будинку між співвласниками з урахуванням розміру належних їм часток суди розцінили критично, нічим не обґрунтовуючи свою позицію до сторони відповідача.
Суди не взяли до уваги, що між сторонами склався певний порядок користування будинком. ОСОБА_4 користувалась першим поверхом, однак позивачів такий порядок користування не влаштовує, а тому вони звернулись до суду про його зміну.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2016 року призначено судову земельно-технічну експертизу, а ухвалою цього ж суду від 14 грудня 2017 року призначено додаткову судову експертизу. Експерт запропонував два варіанти поділу будинку і земельної ділянки. Однак суд обрав той варіант, який влаштовує позивачів, але не влаштовує відповідача, яка вже у похилому віці. Замість того щоб продовжувати користуватись житловими приміщеннями в порядку користування, який був раніше, вона повинна переобладнувати житлові приміщення, влаштовувати в існуючому віконному прорізі дверний проріз.
Також суд провів виділ в натурі 1/4 частини земельної ділянки площею 0,02905 га, довжиною 49,29 м для ОСОБА_4, при користуванні якою на відповідача покладається обов`язок облаштувати хвіртку і ворота для доступу до садиби з вулиці і виходу на вулицю з присадибної ділянки. При цьому експерт, а потім і суди не врахували, що на цьому місці знаходяться каналізаційні водовідводи, на яких заборонено облаштовувати подібні технічні конструкції.
Також при поділі будинку експерт виходив із загальної площі будинку 320,9 кв. м, а саме підвалу, першого та другого поверхів. Однак він не врахував мансардний поверх, який залишився у користуванні позивачів. Неврахування експертом мансардного приміщення спричинило порушення майнових прав ОСОБА_4, оскільки штучно зменшилась вартість належної їй частки у будинку, за рахунок якої їй може бути виділена частина підвального приміщення.
Крім того, експерт пропонував здійснювати вхід до частини будинку ОСОБА_4 через земельну ділянку позивачів, що безумовно буде створювати суперечки між співвласниками будинку і зробить неможливим користування ОСОБА_4 належною їй частиною будинку.
ОСОБА_5, як правонаступник ОСОБА_4, надала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких зазначила про те, що суддя першої інстанції розглянула справу упереджено, виявляла прихильність до іншої сторони сторони у справі. Експерт Чернін Я. О. у висновку від 12 жовтня 2017 року № 37/09:17 надав неправдиву інформацію, яку не могли побачити адвокати, оскільки для цього необхідні спеціальні знання.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 березня 2016 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом кожен на 1/4 частину не завершеного будівництвом житлового будинку (готовність 86 %) за адресою: АДРЕСА_1 .
10 серпня 2016 року ОСОБА_4 також отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частини цього житлового будинку.
У свідоцтвах вказано, що спадкоємцями по 1/4 частині не завершеного будівництвом житлового будинку (готовністю 86 %) літ. А та огорожі № 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належного померлій ОСОБА_7, є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно з технічним паспортом, копією інвентаризаційної справи від 01 червня 2004 року № 485, виготовленої Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" на житловий будинок за вказаною адресою, що були надані експерту при проведенні експертизи, житловий будинок є двоповерховим з підвалом, знаходиться в стадії будівництва, має загальну площу 320,9 кв. м, складається з таких приміщень: підвал загальною площею 106,6 кв. м, з яких: приміщення № 1 площею 53,3 кв. м, приміщення № II площею 53,3 кв. м; перший поверх площею 105,9 кв. м, з яких: приміщення № 1-1 площею 17,1 кв. м, приміщення № 1-2 площею 14,3 кв. м, приміщення № 1-3 площею 28,9 кв. м, приміщення № 1-4 площею 25,0 кв. м, приміщення № 1-5 площею 10,0 кв. м, приміщення № 1-6 площею 5,8 кв. м, приміщення № 1-7 площею 4,8 кв. м; другий поверх площею 108,4 кв. м, з яких: приміщення № 1-8 площею 36,6 кв. м, приміщення № 1-9 площею 15,8 кв. м, приміщення № 1-10 площею 25,2 кв. м, приміщення № 1-11 площею 15,4 кв. м, приміщення № 1-12 площею 9,7 кв. м, приміщення № 1-13 площею 5,7 кв. м.
Станом на 01 червня 2009 року вартість будинку становила 291 691,00 грн, огорожі - 5 643,00 грн.
При розгляді справи за клопотанням сторін було проведено судову будівельно-технічну, земельно-технічну експертизу від 12 жовтня 2017 року № 37/09-17 та судову будівельно-технічну, земельно-технічну експертизу від 12 березня 2018 року № 16/03-18.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл будинку та земельної ділянки в натурі зупинено до залучення у справі правонаступника ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року у мотивувальній частині ухвали Верховного Суду від 25 квітня 2019 року виправлено описки, а саме: замість "провадження у справі підлягає зупиненню до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_8" зазначено "зупинити до залучення у справі правонаступника ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1".
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року поновлено провадження у справі. Залучено до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, - ОСОБА_5 .
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Згідно зі статтею 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Результат системного аналізу статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників і технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року, справа № 545/3753/16-ц, провадження № 61-40289св18.
Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі статтею 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Ці норми відображають загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового врегулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
Суди встановили, що здійснення поділу спірного майна між сторонами є можливим відповідно до варіанта № 1 згідно з висновком експертизи від 12 жовтня 2017 року № 37/09-17.
Експерт у висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 12 жовтня 2017 року № 37/09-17 зазначив, що за результатами проведеного дослідження, співставлення з вимогами нормативно-правових актів, зазначених у дослідницькій частині висновку, технічно можливо виділити в натурі близькі до ідеальних часток (з відступом від ідеальних часток у праві власності) 3/4 частини не завершеного будівництвом будинку за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності, та 1/4 частину, яка належить ОСОБА_4 .
На розгляд суду запропонував можливі варіанти № 1 і № 2 поділу не завершеного будівництвом житлового будинку на дві відокремлені квартири з відступом від ідеальних часток у праві власності.
За варіантом № 1 житловий будинок можливо поділити так: квартира № 1 загальною площею 80,55 кв. м, у складі приміщень: підвал - 1/2 частина приміщення № 1 площею 26,65 кв. м (53,3 кв. м х 1/2); перший поверх, площею 53,9 кв. м, у т. ч.: приміщення № 1-3 площею 28,9 кв. м, приміщення № 1-4 площею 25,0 кв. м.
Квартира № 2 загальною площею 240,35 кв. м, у складі приміщень: підвал площею 79,95 кв. м, у т. ч.: 1/2 частина приміщення № 1 площею 26,65 кв. м (53,3 кв. м х 1/2), приміщення № II площею 53,3 кв. м; перший поверх площею 36,2 кв. м, т. ч.: приміщення № 1-1 площею 17,1 кв. м, приміщення № 1-2 площею 14,3 кв. м, приміщення № 1-5 площею 10,0 кв. м, приміщення № 1-6 площею 5,8 кв. м, приміщення № 1-7 площею 4,8 кв. м; другий поверх площею 108,4 кв. м, у т. ч.: приміщення № 1-8 площею 36,6 кв. м, приміщення № 1-9 площею 15,8 кв. м, приміщення № 1-10 площею 25,2 кв. м, приміщення № 1-11 площею 15,4 кв. м, приміщення № 1-12 площею 9,7 кв. м, приміщення № 1-13 площею 5,7 кв. м.
При поділі не завершеного будівництвом житлового будинку за варіантом № 1 необхідно здійснити такі види будівельних робіт: у підвалі приміщення № 1 площею 53,3 кв. м встановити перегороду на відстані 4,52 м від зовнішньої довгої стіни будинку, завдяки якій утворюються два приміщення площею по 26,65 кв. м для гаражів по одній машині; у заново утвореному підвальному приміщенні площею 26,65 кв. мвлаштувати отвір у бетонному фундаменті для заїзду легкового автотранспорту в торцевій стіні будинку; між приміщеннями № 1-2 площею 14,3 кв. м і № 1-3 площею 28,9 кв. м, № 1-4 площею 25,0 кв. м і № 1-6 площею 5,8 кв. м закласти (замурувати) дверні прорізи; між приміщеннями № 1-3 площею 28,9 кв. м і № 1-4 площею 25,0 кв. мвлаштувати дверний проріз; у зовнішній стіні приміщення № 1-4 площею 25,0 кв. м в існуючому віконному прорізі по довгій стороні будинку утворити дверний проріз з улаштуванням вхідної групи до приміщень квартири № 1 ; розробити проєктну документацію щодо розміщення приміщень за їх функціональним призначенням у квартирах № 1 і № 2 та інженерні внутрішньоквартирні та зовнішні системи (розроблення проєктної документації щодо реконструкції житлового будинку не входить до завдань будівельно-технічних експертиз).
На поверхових планах (рисунок 1, 2, 3) графічно зображено поділ приміщень будинку на дві відокремлені квартири № 1 і № 2 за варіантом № 1 .
За варіантом № 1 вартість часток для: квартири № 1 становить 195 932,00 грн, що на 791 грн більше за її ідеальну частку, та становить 25/100 часткок, або 1/4 частку; квартири № 2 становить 584 633,00 грн що на 791,00 грн менше за її ідеальну частку, та становить 75/100 часткок, або 3/4 частки.
Отже, власнику квартири № 1 необхідно сплатити грошову компенсацію на користь власників квартири № 2 у розмірі 791,00 грн.
За варіантом № 2 житловий будинок можливо поділити так: квартира № 1 загальною площею 76,85 кв. м, у складі приміщень: підвал - 1/2 частина приміщення № 1 площею 26,65 кв. м (53,3 кв. м х 1/2); перший поверх площею 25,0 кв. м, у т. ч.: приміщення № 1-4 площею 25,0 кв. м; другий поверх площею 25,0 кв. м, у т. ч.: приміщення № 1-10 площею 25,2 кв. м.
Квартира № 2 загальною площею 244,05 кв. м, у складі приміщень: підвал площею 79,95 кв. м, у т. ч.: 1/2 частина приміщення № 1 площею 26,65 кв. м (53,3 кв. м х 1/2), приміщення № II площею 53,3 кв. м; перший поверх площею 80,9 кв. м, у т. ч.: приміщення № 1-1 площею 17,1 кв. м, приміщення № 1-2 площею 14,3 кв. м, приміщення № 1-3 площею 28,9 кв. м, приміщення № 1-5 площею 10,0 кв. м, приміщення № 1-6 площею 5,8 кв. м, приміщення № 1-7 площею 4,8 кв. м; другий поверх площею 83,2 кв. м, у т. ч.: приміщення № 1-8 площею 36,6 кв. м, приміщення № 1-9 площею 15,8 кв. м, приміщення № 1-11 площею 15,4 кв. м, приміщення № 1-12 площею 9,7 кв. м, приміщення № 1-13 площею 5,7 кв. м.
При поділі не завершеного будівництвом житлового будинку за варіантом № 2 необхідно здійснити такі види будівельних робіт: у підвалі приміщення № 1 площею 53,3 кв. м, встановити перегороду на відстані 4,52 м від зовнішньої довгої стіни будинку, завдяки якій утворюються два приміщення площею по 26,65 кв. м для гаражів по одній машині; у заново утвореному підвальному приміщенні, площею 26,65 кв. м,влаштувати отвір в бетонному фундаменті для заїзду легкового автотранспорту в торцевій стіні будинку; між приміщеннями № 1-4 площею 25,0 кв. м і № 1-6 площею 5,8 кв. м та приміщеннями № 1-10 площею 25,2 кв. м і № 1-8 площею 36,6 кв. м закласти (замурувати) дверні прорізи; у зовнішній стіні приміщення № 1-4 площею 25,0 кв. м, в існуючому віконному прорізі по довгій стороні будинку утворити дверний проріз з улаштуванням вхідної групи до приміщень квартири № 1 ; між приміщеннями № 1-4 площею 25,0 кв. м і № 1-10 площею 25,2 кв. мвлаштувати сходи; розробити проєктну документацію щодо розміщення приміщень за їх функціональним призначенням у квартирах № 1 і № 2 та інженерні внутрішньоквартирні та зовнішні системи (розроблення проєктної документації щодо реконструкції житлового будинку не входить до завдань будівельно-технічних експертиз).
На поверхових планах (рисунок 4, 5, 6) графічно зображено поділ приміщень будинку на дві відокремлені квартири № 1 і № 2 за варіантом № 2 .
За варіантом № 2 вартість частки для: квартири № 1 становить 186 932,00 грн, що на 8 209,00 грн менше за її ідеальну частку, та становить 24/100 частки, або 1/4 частку; вартість квартири № 2 становить 593 633,00 грн, що на 8 209,00 грн більше за її ідеальну частку, та становить 76/100 часток або 3/4 частки.
Отже, власникам квартири № 2 необхідно сплатити грошову компенсацію на користь власника квартири № 1 у розмірі 8 209,00 грн.
За результатами проведеного дослідження на розгляд суду експерт запропонував можливі варіанти № 1 і № 2 щодо поділу земельної ділянки площа 0,1349 га, кадастровий номер 3222485801:01:027:0018, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до варіантів поділу житлового будинку та часток у праві власності на земельну ділянку: 3/4 частини, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності, та 1/4 частину, що належить ОСОБА_4 .
За варіантом № 1 земельна ділянка загальною площею 0,1349 га в межах встановлених координат кутів поворотів зовнішніх її меж поділяється на три земельні ділянки: для: ОСОБА_4 - земельна ділянка № 1, площею 0,02905 га; для ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - площею 0,09655 га; у спільне володіння для обслуговування належних частин будинку - площею 0,0093 га.
Координати точок поворотів меж поділу земельної ділянки наведені у таблицях 5, 6, 7. Для уявлення графічно план поділу земельної ділянки відповідно до варіанта № 1 відображено у додатку № 3.
За варіантом № 2 земельна ділянка загальною площею 0,1349 га, в межах встановлених координат кутів поворотів зовнішніх її меж поділяється на три земельні ділянки: для ОСОБА_4 - земельна ділянка № 1, площею 0,03135 га; для ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - площею 0,09885 га; у спільне володіння для обслуговування належних частин будинку - площею 0,0047 га.
Координати точок поворотів меж поділу земельної ділянки наведені у таблицях 8, 9, 10. Для уявлення графічно план поділу земельної ділянки відповідно до варіанта № 2 відображено у додатку № 4.
За результатами дослідження встановлено, що технічно можливе влаштування окремої ізольованої квартири з відповідними приміщеннями за їх функціональними призначеннями (кухня, житлова, санвузол тощо): 1-1 площею 17,1 кв. м, 1-7 площею 4,8 кв. м, 1-5 площею 10,0 кв. м, 1-6 площею 5,8 кв. м, 1-2 площею 14,3 кв. м, де її площа буде становити 52,0 кв. м та відповідати нормативній площі.
Для облаштування цих приміщень у складі окремої квартири від інших приміщень будинку необхідно замурувати існуючі проходи між приміщеннями № 1-1 площею 17,1 кв. м і № 1-2 площею 14,3 кв. м, № 1-6 площею 5,8 кв. м і № 1-4 площею 25,0 кв. м. Також необхідно розробити проєктну документацію відповідно до законодавства для здійснення перепланування цих приміщень під кухню, санвузол, житлові тощо та облаштування інженерних систем опалення, водопостачання, водовідведення, електрики. Ця квартира буде становити 16/100 частин (52,0 кв. м : 320,9 кв. м), або 1/6 частину загальної площі будинку.
За вартістю 52,0 кв. м площі буде становити 126 486,00 грн (780 565,00 грн: 320,9 кв. м х 52,0 кв. м), що становить 16/100 частин або 1/6 частину загальної вартості будинку.
Оскільки земельна ділянка площею 0,13444 га за вказаною адресою не обліковується у Державному земельному кадастрі, межі її не встановлені (не визначені), а обліковується земельна ділянка площею 0,1349 га з кадастровим номером 3222485801:01:027:0018, то немає можливості надати відповідь на це питання.
У висновку експерт вказав, що в результаті порівняння отриманих даних під час проведення огляду житлового будинку на АДРЕСА_4 з вище наведеними даними, встановлено, що за цією адресою фактично знаходяться не завершений будівництвом двоповерховий житловий будинок за літерою "А" та збірна залізобетонна огорожа з металевими воротами і хвірткою № 1; фундаменти житлового будинку виконані зі збірних залізобетонних фундаментних блоків, стіни з черепашнику та звичайної цегли, які зовні обкладені силікатною цеглою; перекриття із збірних залізобетонних плит; горище з дерев`яних кров; покрівля з оцинкованого металевого листа; віконні прорізи заповнені на першому поверсі деревинними віконними блоками, на другому поверсі металопластиковими віконними блоками; на першому поверсі опоряджувальні роботи не виконувались; на другому поверсі опоряджувальні роботи виконані частково (80 %); в будинку є системи газопостачання (окремі лічильники обліку), опалення, водопроводу (від власної свердловини, дозвільних документів немає) та водовідведення в локальний вигріб, електрики (окремі лічильники обліку). Першим поверхом житлового будинку користується ОСОБА_4, другим поверхом користуються ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ; на території земельної ділянки розташована господарська будівля, на яку в матеріалах справах немає дозвільних документів з її будівництва (можливо класифікувати як самочинне будівництво), тому в розрахунках ця будівля експертом не враховувалась.
Згідно зі статтею 152 Житлового кодексу Української РСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Тому правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про покладення на сторін обов`язку здійснити певні переобладнання, а також розробити проєктну документацію щодо розміщення приміщень за їх функціональним призначенням у квартирах № 1 та № 2 та облаштування інженерних внутрішньоквартирних та зовнішніх систем, оскільки для завершення поділу та утворення окремих квартир потрібно зробити переобладнання, підвести окремі комунікації, про що вказано експертом.
Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Аналізуючи законодавство та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, Верховний Суд виходить з того, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
Суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеного в постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки між сторонами склались неприязні стосунки, зокрема щодо поділу цього домоволодіння, сторони не можуть добровільно розділити майно, що перебуває у спільній частковій власності, то суд здійснив поділ житлового будинку відповідно до варіанта № 1 згідно з висновком експертизи від 12 жовтня 2017 року № 37/09-17. Водночас суд визнав право власності сторін на відповідні частини не завершеного будівництвом будинку.
Обираючи варіант поділу № 1 суди врахували, що цей варіант є найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників та з найменшою виплатою компенсації, обсягом необхідних робіт для влаштування окремих ізольованих квартир з урахуванням інтересів усіх співвласників. Також суди врахували похилий вік відповідача і наявність неповнолітніх дітей у позивачів.
Проте Верховний Суд не може погодитися з висновками судів щодо визнання права власності на частини незавершеного будівництвом будинку, з огляду на таке.
Суди встановили і підтверджується матеріалами справи, що ступінь незавершеного будівництвом житлового будинку становить 86 %.
Отже, будівництво будинку незавершене, він не введений в експлуатацію та не зареєстрований, тому не набув статусу нерухомого майна, як об`єкта цивільного права. •
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц, провадження № 14-83цс19 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що визнання ж права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Відповідний правовий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду ( постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 08 лютого 2019 року у справі № 915/1344/17, постанови від 29 березня 2018 року у справі №909/935/15, від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц).
З огляду на те, що ступінь готовності незавершеного будівництвом житлового будинку, який становить 86 %, технічну можливість його поділу, Верховний Суд дійшов висновку про зміну резолютивної частини оскаржуваних судових рішень.
З огляду на встановлені обставини справи, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, порушене право підлягає захисту шляхом виділення сторонам відповідних частин незавершеного будівництвом житлового будинку.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги похилий вік відповідача, а також що між сторонами склався порядок користування об`єктом незавершеного будівництва, оскільки визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників і технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень в частині зобов`язання відповідача - особи похилого віку здійснювати переобладнання для можливості зробити відокремлені квартири в будинку, оскільки суд зобов`язав здійснити переобладнання усіх сторін справи. Крім того, покладення таких обов`язків лише на одного співвласника при виділенні обом сторонам часток будинку які є ідеальними, не відповідало б принципу справедливості.
Доводи касаційної скарги про те, що у користування ОСОБА_4 суд мав виділити весь перший поверх незавершеного будівництвом житлового будинку, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з висновками експертиз площа першого поверху значно перевищує площу, яка припадає на частку будинку, що належить відповідачу, отже, виділення їй всього першого поверху призвело би до порушення права позивачів на виділ із спільної часткової власності належних їм 3/4 часток.
Доводи касаційної скарги про не врахування експертом при поділі будинку мансардного приміщення та ігнорування судами цієї обставини Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
Сторони є власниками об`єкта незавершеного будівництва.
Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину на ім`я сторін, якими підтверджується їх право власності на незавершене будівництво, не завершений будівництвом будинок (готовністю 86 %) належав померлій ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого 31 липня 2009 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Баландіним В. В. за № 1406 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" 20 серпня 2009 року за номером 508 у книзі № 2, відповідно до витягу № 23640251 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до інвентаризаційної справи № 485 на будинок АДРЕСА_1, виготовленої Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області", в якій станом на 01 червня 2009 року міститься план незавершеного будівництва та його опис, зокрема, будинок має 2 поверхи площею 214,3 кв. м та підвал 106,6 кв. м, загальною площею 320,9 кв. м. Інвентаризація будинку проведена станом на час набуття у будинку власність ОСОБА_7 у 2009 році. Даних про зміну відсотка готовності будинку матеріали інвентаризаційної справи не містять.
Єдиним документом, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва, відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України, є вказана інвентаризаційна справа. Саме її брав до уваги експерт, який зазначив у висновку, що відповідно до матеріалів справи, які були надані судом, а саме інвентаризаційної справи № 485 на будинок АДРЕСА_1, будинок складається із двох поверхів та підвалу.
Враховуючи наведене, експерт не міг при поділі незавершеного будівництвом будинку брати до уваги будь-які приміщення та споруди, яких не було в документах опису об`єкта нерухомості, тобто які не були зареєстрованими і є самочинними. Із цих же підстав експерт не врахував також господарську споруду, яка збудована на земельній ділянці, але на яку немає необхідних документів.
Доводи касаційної скарги, що ОСОБА_4 для входу в будинок змушена користуватись земельною ділянкою позивачів, є помилковими, оскільки суд залишив частину земельної ділянки площею 0,0093 га в спільному користуванні, і саме ця земельна ділянка розташована біля входу в будинок, яким має користуватись ОСОБА_4 .
Верховний Суд зазначає, що додаткові пояснення ОСОБА_5, як правонаступника ОСОБА_4, не спростовують висновків судів, з огляду на таке.
ОСОБА_5 брала участь у судах як представник ОСОБА_4 . Крім того, представником ОСОБА_4 у суді першої інстанції була адвокат Михайленко З. Д., а у суді апеляційної інстанції - адвокат Старов В. Ю.
Ухвалою від 19 квітня 2018 року суд першої інстанції відмовив у призначенні повторної експертизи, вказавши, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження доводів заяви про призначення повторної експертизи.
Верховний Суд зазначає, що з огляду на поставлені на вирішення експерта питання, викладені у клопотанні від 19 квітня 2018 року, висновок суду про відсутність підстав для призначення повторної експертизи є обгрунтованим.
Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у призначенні повторної судової будівельно-технічної експертизи з урахуванням наявного в будинку мансардного приміщення, тимчасового приміщення та погреба на території присадибної земельної ділянки, є необгрунтованими, оскільки Апеляційний суд Київської області в ухвалі від 10 липня 2018 року мотивовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Клопотання ОСОБА_5 про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін суд касаційної інстанції відхилив, з огляду на відсутність необхідності заслухати пояснення сторін (статті 43, 402 ЦПК України).