Постанова
Іменем України
25 червня 2021 року
м. Київ
справа № 359/5238/19
провадження № 61-11572св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на добудову до житлового будинку.
Позов мотивовано тим, що житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами
АДРЕСА_1, належить позивачу та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності з визначенням часток кожного із співвласників, де його частка становить 7/16, а частка відповідачки - 9/16 у спільній частковій власності на об`єкт нерухомого майна.
У період з 1975 року по 1977 рік позивач власними силами та за рахунок особистих грошових коштів здійснив добудову до житлового будинку, яка позначена літерою "а1" та "а2" в технічному паспорті на житловий будинок, виготовленому станом на 1989 рік. Позивач вважав, що будівництво добудови до житлового будинку під
АДРЕСА_1, позначеної літерою "а1", що включає в себе приміщення: ванна 1-7 площею 4,2 кв.м., прихожа 2-2 площею 6,4 кв.м., житлова 2-3 площею 19,4 кв.м.; та "а2", що включає в себе приміщення: коридор 8,4 кв.м., прийняте ОСОБА_1 в експлуатацію в установленому законом порядку, на підставі норм, які були чинні на час такого будівництва, з дотриманням будівельних норм, протипожежних, санітарних та інших правил, які діяли під час будівництва та після його завершення. Право власності ОСОБА_1 на добудову підтверджується Актом державного приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння державною приймальною комісією від 02 листопада 1993 року та рішенням виконкому Бориспільської міської ради народних депутатів від 02 листопада 1993 року про затвердження цього Акту.
Позивач зазначав, що відповідач не визнає право позивача на добудову до житлового будинку, оскільки вважає, що ця добудова була набута ним, як і іншими співвласниками на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері.
ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на добудову до житлового будинку під АДРЕСА_1, позначену літерою "а1" в розділі "характеристика будинку, господарських будівель та споруд", який є складовою технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого 28 серпня 2018 року КП "Бориспільське бюро технічної інвентаризації".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на добудову до житлового будинку під АДРЕСА_1, позначеної літерою "а-1" в розділі "характеристика будинку, господарських будівель та споруд", який є складовою технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого 28 серпня 2018 року КП "Бориспільське бюро технічної інвентаризації".
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 770,00 грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказану добудову " а1", виходив з доведеності того факту, що ця добудова була побудована позивачем за особисті кошти.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року скасовано та постановлено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що спірне приміщення було побудоване у 1975 році і стало невід?ємною частиною будинку та увійшло до складу спадщини.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року та залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2020 року.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду України від 13 червня 2012 року у справі № 6-54цс12, постанові Верховного суду України від 18 грудня 2013 року у справі
№ 6-137цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
20 листопада 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Батьку сторін по справі ОСОБА_4 належав на праві особистої приватної власності житловий будинок
АДРЕСА_1, площею 45,10 кв.м., на підставі договору дарування, посвідченого Бориспільською державною нотаріальною конторою 04 травня 1972 року за реєстровим № 1796 та зареєстрованого в Бориспільському міжміському бюро технічної інвентаризації
05 травня 1972 року.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, спадкоємцями житлового будинку АДРЕСА_1 площею 45,10 кв.м., стали його дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_1, син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_2, в рівних частках - по ј, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 червня
1979 року державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Фартушною Н. К. та зареєстрованого в реєстрі за № 3287.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, спадщину після смерті якої у вигляді належної їй ј частини будинку АДРЕСА_1 прийняли її дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_6 згідно заповіту спадкодавця. Зокрема, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 13 вересня 1989 року державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Кужель Л. В., підтверджується факт набуття ОСОБА_2 у власність 1/8 частини спадкового будинку після смерті матері ОСОБА_5 . Інший спадкоємець ОСОБА_6 спадщину після смерті матері прийняв шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном, однак свої спадкові права не оформив та свідоцтво про право на спадщину не отримав. При цьому, у вищевказаному свідоцтві зазначено, що розмір жилої площі всього житлового будинку, розташованого на земельній ділянці розміром 600 кв.м., згідно рішення виконкому Бориспільської міської ради народних депутатів від 20 червня 1989 року № 89 складає 58,8 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, спадщину після смерті якого у розмірі 3/8 (1/4 + 1/8) частин спадкового домоволодіння
АДРЕСА_1 прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зокрема,
15 січня 2010 року державним нотаріусом Бориспільської міської нотаріальної контори Київської області Сіпко Л. М. видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/16 частки житлового будинку
АДРЕСА_1, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-62. 23 грудня 2009 року державним нотаріусом Бориспільської міської нотаріальної контори Київської області Сіпко Л. М. видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/16 частки житлового будинку
АДРЕСА_1, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-2403. У вищевказаних свідоцтвах в характеристиках спадкового майна зазначено: на земельній ділянці розташовано один житловий будинок житловою площею 58,8 кв.м., загальною площею 104,0 кв.м., зазначений в плані літерою "А-1" та надвірні будівлі і споруди: сарай "Б", убиральня "В", убиральня "Д", сарай "Г", огорожа № № 1, 2, душ "Е", погріб "Ж". Зведено самочинно: Г/сарай, Ж/сарай.
Таким чином, встановлено, що на час розгляду справи домоволодіння АДРЕСА_1 належить сторонам по справі на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 належить 7/16 частин, а ОСОБА_2 - 9/16 частин домоволодіння.
У будинку АДРЕСА_1 було здійснено ряд прибудов: прибудова "а" у 1970 році, прибудова "а1" у 1975 році, прибудова "а3" у 2013 році, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, виданим на ім?я ОСОБА_1 28 серпня 2018 року.
Прибудова "а1" площею 37,90 кв.м. складається з приміщень: ванна 1-7 площею 4,2 кв.м., прихожа 2-2 площею 6,4 кв.м., житлова 2-3 площею 19,4 кв.м
Згідно архівного витягу від 23 липня 2019 року № 24-06-56/169, рішенням виконкому Бориспільської міської ради народних депутатів від 05 серпня 1985 року № 122-а затверджено акт про закінчення будівництва та ввід в експлуатацію житлового будинку ОСОБА_5 : житловою площею 19,40 кв.м., корисною площею 38,40 кв.м.,
Згідно архівного витягу від 23 липня 2019 року № 24-06-56/171, рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради депутатів трудящих від
22 грудня 1975 року № 26 дозволено ОСОБА_5, АДРЕСА_1 добудову розміром 6 х 4.