Постанова
Іменем України
25 червня 2021 року
м. Київ
справа № 201/5333/19-ц
провадження № 61-11069св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство охорони здоров`я України, Державний заклад "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України",
треті особи: Державний секретар Міністерства охорони здоров`я України Янчук Артем Олександрович, голова комісії з реорганізації Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України" Шум Сергій Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства охорони здоров`я Українина рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року в складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2020 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України", треті особи: Державний секретар Міністерства охорони здоров`я України Янчук А. О., голова комісії з реорганізації Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України" Шум С. С., про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом МОЗ України від 11 квітня 2019 року №28-о його звільнено 11 квітня 2019 року з посади головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва. Наказ виданий у відповідності підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267.
Підставою звільнення вказано контракт від 03 грудня 2012 року №677, лист МОЗ України від 11 грудня 2018 року №11.3-15/3001/33023, лист Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 09 листопада 2018 року №49-4506/0/2-18, наказ МОЗ України від 14 вересня 2018 року №1673 "Про реорганізацію Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України", акт Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" від 08 січня 2019 року. Наказ підписаний державним секретарем МОЗ України Янчуком А. О. Вважав наказ незаконним та таким, що прийнятий з порушенням норм трудового законодавства.
Посилався також на те, що незаконним звільненням йому завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні його честі, гідності, престижу, ділової репутації, моральних переживаннях, що стали причиною ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя.
З урахуванням уточнених вимог ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров`я України від 11 квітня 2019 року №28-о про його звільнення з посади головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України", визнати незаконним та скасувати наказ Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" від 11 квітня 2019 року №13/4-ос про його звільнення з посади головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України", вважати його останнім робочим днем перед незаконним звільненням 12 квітня 2019 року, поновити його на посаді головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України", стягнути з Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 107 119,35 грн, стягнути солідарно з Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України", Міністерства охорони здоров`я України на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 11 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства охорони здоров`я України від 11 квітня 2019 року №28-о про звільнення ОСОБА_1, з посади головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України".
Визнано незаконним та скасовано наказ Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" від 11 квітня 2019 року №13/4-ос про звільнення ОСОБА_1, з посади головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України".
Стягнуто з Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 107 119,35 грн.
Стягнуто з Міністерства охорони здоров`я України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати у місячному розмірі на підставі пунктів 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України допущено до негайного виконання.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача, визначений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано вакантні посади, які були наявні у Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України", що стало підставою для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року Міністерство охорони здоров`я Україниподало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд під час розгляду справи безпідставно не застосував до спірних правовідносин статтю 240-1 КЗпП України, правову позицію, викладену у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року у справі № 711/10772/15-ц. Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що у Міністерства охорони здоров`я України як суб`єкта призначення, відповідно до умов контракту від 03 грудня 2012 року № 677, укладеного з позивачем, статті 105 ЦК України, статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", відсутні законодавчо регламентовані право або обов`язок пропонувати позивачу переведення на іншу посаду, у Державній установі "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України". Судами в оскаржуваних рішеннях не встановлено виду завданої моральної шкоди позивачу, якими доказами підтверджується її існування, яким чином здійснено розрахунок позивачем, якими доказами підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - Єременко І. Л. подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що згідно з трудовою книжкою наказом від 12 листопада 1985 року №401 о/с позивача з 01 листопада 1985 року призначено на посаду лікаря-психіатра спеціального лікувального психіатричного закладу РПЛ УВТУ УМВС Дніпропетровського облвиконкому. Згідно з наказом від 20 вересня 1996 року №276-ос призначений головним лікарем Республіканської психіатричної лікарні з суворим наглядом МОЗ України. На підставі наказу від 03 грудня 2012 року №267-о перепризначений головним лікарем Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров`я України" на умовах контракту. Загальний стаж роботи на посаді керівника закладу складає 22 роки та 7 місяців (т.1 а.с. 32-33).
Відповідно до контракту від 03 грудня 2012 року №677 ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України", який у подальшому неодноразово додатковими угодами продовжувався, останньою додатковою угодою від 16 березня 2016 року № 849 дія трудового договору на умовах контракту від 03 грудня 2012 року № 677 продовжена строком до 16 березня 2021 року.
Контракт та додаткові угоди до нього підписані Міністром охорони здоров`я України. Згідно з пунктом 2.2 на підставі контракту виникають трудові відносини між керівником ті Міністерством охорони здоров`я України, яке є органом управління майном.
Згідно з пунктом 6.2 контракт припиняється за ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статтями 40 і 41 Кодексу Законів про працю України та цим контрактом (т.1 а.с.25-31,134-145).
На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 вересня 2018 №1673 "Про реорганізацію Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" було приєднано ДЗ "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" до Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України".
Відповідно до наказу МОЗ України від 14 вересня 2018 року № 1673 директор Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України" Шум С. зобов`язаний забезпечити дотримання трудового законодавства щодо гарантій прав працівників Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" у процесі приєднання до Державної установи "Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України" (т.1 а.с.43-47).
Згідно з листом від 12 грудня 2018 року за вих. №11.3-15/3001/33023 на ім`я головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" позивача ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з посади головного лікаря за пунктом 1 статті 40 у зв`язку із змінами в організації виробництва на підставі пункту 6.2.3 контракту від 03 грудня 2012 року. Лист підписаний державним секретарем А. Янчуком, та зареєстрований канцелярією закладу 08 січня 2019 року за вхід. №06-3 (т.1 а.с.34).
Відповідно до листа від 17 вересня 2018 року №11.3-15/2309/24451 за підписом Янчука А. позивача попереджено про звільнення з посади головного лікаря на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України в зв`язку із змінами в організації виробництва на підставі пункту 6.2.3. контракту від 03 грудня 2012 року №677 (т.1 а.с.156).
11 квітня 2019 року Наказом МОЗ України від 11 квітня 2019 року №28-о позивача звільнено з посади головного лікаря Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва. Наказ підписаний головою комісії з реорганізації Шумом С. С. (т.1 а.с.13).
Згідно з Актом Державного закладу "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" від 12 квітня 2019 року, підписаного працівниками закладу головний лікар закладу ОСОБА_1 ознайомлений з наказом МОЗ України про звільнення та отримав трудову книжку о16.45 (т.1 а.с.37).
Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11 грудня 2019 року Державний заклад "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" значиться як юридична особа в стані припинення.
Встановлено, що ОСОБА_1 є лікарем психіатром вищої категорії, лікарем вищої кваліфікаційної категорії з організації і управління охороною здоров`я. Указом Президента України від 04 листопада 1998 року №2234 йому присвоєно почесне звання "Заслужений лікар України". Кандидат медичних наук з 2009 року. Автор, співавтор більше 50-ти публікацій у фахових виданнях з питань судово-психіатричної профілактики та нейрофармакології. Крім того, має вищу освіту за кваліфікацією магістр державного управління, в 2001 році закінчив Дніпропетровській філіал Української академії державного управління при Президентові України. У 2004 році закінчив Юридичну академію МВС України за спеціальністю "Правознавство" і отримав повну вищу освіту та здобув кваліфікацію юриста ( а.с.49-56).