Постанова
Іменем України
25 червня 2021 року
м. Київ
справа № 527/1263/20-ц
провадження № 61-3963св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод", товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно-Агротрейд", комісія з припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод",
треті особи: голова комісії з припинення діяльності (реорганізації) товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод" Березовський Андрій Петрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод" на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Пікуль В. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод"), товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Агротрейд" (далі - ТОВ "Зерно-Агротрейд"), комісії з припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод", треті особи: голова комісії з припинення діяльності (реорганізації) товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляцький комбікормовий завод" Березовський Андрій Петрович, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 28 березня 2017 року згідно з наказом № 6-К він працював директором ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод", звідки був звільнений 30 червня 2020 року наказом № 14-К на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства. Позивач вважає, що наказ про його звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а себе - таким, що має бути поновленим на посаді. Вказував, що згідно з пунктом 1 Рішення від 17 лютого 2020 року № 02-/17/2020 учасника ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" ТОВ "Астарта-Київ" припинено діяльність (реорганізовано) ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" шляхом приєднання до ТОВ "Зерно-Агротрейд", яке виступатиме правонаступником прав та обов`язків указаного товариства. Пунктом 8 вказаного Рішення, комісію з припинення зобов`язано повідомити працівників товариства про його припинення шляхом приєднання та подальше звільнення згідно пунктом 1 статті 40, статті 49-2 КЗпП України. Попередженням про вивільнення директора ОСОБА_1 від 29 квітня 2020 року його персонально попереджено про скорочення його посади та подальше звільнення та про відсутність на час попередження у товаристві вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю. У подальшому, після закінчення двомісячного терміну з дати вручення вказаного попередження, відповідачем було видано спірний наказ.
Оскільки відбулася не повна ліквідація підприємства, а його реорганізація шляхом приєднання до іншої юридичної особи, тому в силу частини третьої статті 36 КЗпП повинно було б потягти за собою не припинення дії трудового договору, а у відповідності до частини четвертої статті 36 КЗпП трудовий договір з ним повинен був бути продовженим. У порушення статті 49-2 КЗпП України, йому не пропонувалася інша робота по наявним на підприємстві вакансіями, хоча вони були. Крім того, згідно з пунктом 2.3.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод", у випадку планування звільнень працівників підприємства з ініціативи роботодавця, про таке звільнення письмово попереджаються відповідні працівники не пізніше ніж за 3 місяці до такого звільнення, разом з тим, його було попереджено про подальше скорочення за 2 місяці.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 30 червня 2020 року № 14-К про його звільнення з посади директора ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод". Зобов`язати ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод", у разі його припинення на час прийняття рішення по суті - ТОВ "Зерно-Агротрейд" поновити його на посаді директора "Кобеляцький комбікормовий завод". Стягнути з "Кобеляцький комбікормовий завод", у разі його припинення на час прийняття рішення по суті - ТОВ "Зерно-Агротрейд" на його користь його середній заробіток за час вимушеного прогулу до дати постановлення відповідного рішення суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади директора Адміністративно - господарського відділу ТОВ "Кобеляцький ККЗ" Адміністрація і управління ТОВ "Кобеляцький ККЗ" зазначену в наказі від 30 червня 2020 року № 14-К та вказано наступне формулювання звільнення: "Звільнити ОСОБА_1 з посади директора Адміністративно - господарського відділу (ТОВ "Кобеляцький ККЗ") Адміністрація і управління (ТОВ "Кобеляцький ККЗ") - 30 червня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України".
Додатковим рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з 17 лютого 2020 року відбувається процедура реорганізації ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" шляхом приєднання до ТОВ "Зерно-Агротрейд". Оскільки запис про припинення ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи його цивільна правосуб`єктність не припинилася, тому саме останнє наділене повноваженнями визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Таким чином, оскільки ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" прийнято рішення про скорочення посад та оскільки на ньому були відсутні вакантні посади з моменту вручення позивачу попередження про звільнення та до його звільнення, тому суд вважав, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП із дотриманням строку встановленого частиною першою статті 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги частково.
Визнано незаконним та скасувати наказ від 30 червня 2020 року № 14-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод".
Зобов`язано ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" поновити ОСОБА_1 на посаді директора Адміністративно-господарського відділу (ТОВ "Кобеляцький ККЗ") Адміністрація і управління (ТОВ "Кобеляцький ККЗ").
Стягнуто з ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 191 444,00 грн.
Додаткове рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року скасовано.
Стягнуто з ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод", ТОВ "Зерно-Агротрейд" на користь держави судовий збір у розмірі по 3153,00 грн з кожного.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем порушено порядок звільнення позивача, визначений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано вакантні посади, які були наявні на ТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 рокуТОВ "Кобеляцький комбікормовий завод" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі
№ 295/8529/17, постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, постанові Верховного суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 756/5243/17, постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 200/13877/15-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.