Постанова
Іменем України
22 червня 2021 року
м. Київ
справа № 364/546/19
провадження № 61-9270св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка Нова",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі (за первісним позовом) - ОСОБА_2, Комунальне підприємство "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району",
третя особа (за зустрічним позовом) - Міжрайонне управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року у складі судді Моргун Г. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка Нова" (далі - ТОВ "Сільгосптехніка Нова") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Комунального підприємства "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" (далі - КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району") про усунення порушення права оренди з боку інших осіб шляхом визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Сільгосптехніка" (далі - ЗАТ "Сільгосптехніка"), правонаступником якого є ТОВ "Сільгосптехніка Нова", та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,3700 га з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка розташована на території Біліївської сільської ради Володарського району Київської області, терміном на 49 років.
Після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку успадкував його син ОСОБА_1, який 27 жовтня 2017 року уклав договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 .
Оскільки на час укладення ОСОБА_1 договору оренди з ОСОБА_2 був чинним договір оренди земельної ділянки, укладений 12 вересня 2008 року між ТОВ "Сільгосптехніка Нова" і ОСОБА_3, просив:
- визнати недійсним договір оренди землі від 27 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення державного реєстратора КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Іванеця В. В. про державну реєстрацію права та їх обтяження від 06 листопада 2017 року індексний номер 37949773.
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ТОВ "Сільгосптехніка Нова", третя особа: Міжрайонне управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про розірвання договору оренди землі.
Свої вимоги мотивував тим, що після смерті батька ОСОБА_3 він є власником земельної ділянки площею 4,3700 га з цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка розташована на території Біліївської сільської ради Володарського району Київської області.
Після оформлення права власності на вказану земельну ділянку жодного разу не отримував від ТОВ "Сільгосптехніка Нова" орендної плати.
Посилаючись на наведене, просив розірвати договір оренди землі від 12 вересня 2008 року б/н, укладений між його батьком ОСОБА_3 та ЗАТ "Сільгосптехніка".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року первісний позов ТОВ "Сільгосптехніка Нова" задоволено.
Визнано недійсним укладений 27 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221680400:03:001:0042, площею 4,37 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Біліївської сільської ради Володарського району Київська область (номер запису про інше речове право 23192612).
Скасовано рішення державного реєстратора КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Іванця В. В. про державну реєстрацію права та їх обтяження від 06 листопада 2017 року індексний номер 37949773 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3221680400:03:001:0042 площею 4,37 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Біліївської сільської ради Володарського району Київської області.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" на користь ТОВ "Сільгосптехніка Нова" судові витрати у розмірі 40 563,00 грн по 13 521,00 грн із кожного.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив із того, що на час укладання договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 договір оренди землі, укладений між ЗАТ "Сільгосптехніка" та ОСОБА_3, не був припиненим, що свідчить про порушення прав ТОВ "Сільгосптехніка Нова", яке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив із недоведеності ОСОБА_1 неналежного виконання ТОВ "Сільгосптехніка Нова" зобов`язання щодо сплати орендної плати.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року рішення Володарського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що оспорюваний ТОВ "Сільгосптехніка Нова" договір порушує його законне право користування спірною земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 18 червня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, висловлених у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також посилається на порушення норм процесуального права, зокрема суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів(пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не звернули увагу на те, що у наданих документах ТОВ "Сільгосптехніка Нова" на підтвердження проведення розрахунку за договором оренди неправильно зазначений ідентифікаційний номер ОСОБА_3 як отримувача грошових коштів.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ТОВ "Сільгосптехніка Нова" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Володарського районного суду Київської області цивільну справу № 364/546/19 за позовом ТОВ "Сільгосптехніка Нова" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" про усунення порушення права оренди з боку інших осіб шляхом визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Сільгосптехніка Нова", третя особа: Міжрайонне управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про розірвання договору оренди землі.
Обставини справи
Суди встановили, що 12 вересня 2008 року між ЗАТ "Сільгосптехніка", правонаступником якого є ТОВ "Сільгосптехніка Нова", та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,37 га, яка розташована в межах Біліївської сільської ради Володарського району Київської області. Термін дії договору 49 років.
Вказаний договір зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 12 вересня 2008 року за № 04.08.32700254.
12 вересня 2008 року ОСОБА_3 передав зазначену вище земельну ділянку ТОВ "Сільгосптехніка Нова"на підставі акту прийому-передачі, який є невід`ємним додатком до договору.
Відповідно до пункту 9 договору оренди землі від 12 вересня 2008 року орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 945,11 грн або 1000 кг - зерно пшениці, 500 кг - зерно кукурудзи або інші послуги/продукції.
Згідно з видатковим касовим ордером від 07 жовтня 2008 року ОСОБА_3 була виплачена орендна плата у розмірі 23 000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті спадщину прийняв син ОСОБА_1 .
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року за ОСОБА_3 визнано право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на вище вказану земельну ділянку.
Також суди встановили, що 01 листопада 2017 року державним реєстратором КП "Центр розвитку та інвестиції Васильківського району" зареєстрований договір оренди земельної ділянки від 27 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221680400:03:001:0042 площею 4,37 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в Київській області, Володарського району, Біліївська сільська рада.
Обґрунтовуючи підстави первісного позову, ТОВ "Сільгосптехніка Нова" зазначало, що при укладанні оспорюваного договору оренди землі, сторонами недодержані вимоги статей 203, 215 ЦК України та приписи Закону України "Про орендну землі", що є підставою для визнання його недійсним.
Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем допущено невиконання умов договору в частині виплати орендної плати за договором.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 є посилання нанеправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановахВерховного Суду, висловлених у постановах від 02 травня 2018 року у справі №925/549/17, від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення норм процесуального права, зокрема суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".
ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку із передачею її у користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладання договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За приписами статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону України "Про оренду землі").
Встановивши, що на момент укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору оренди землі від 27 жовтня 2017 року продовжував діяти попередній договір оренди тієї ж земельної ділянки, укладений 12 вересня 2008 року між ОСОБА_3, спадкоємцем якого є ОСОБА_1, та ТОВ "Сільгосптехніка Нова", суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існувало у позивача (за первісним позовом) на підставі цього договору оренди землі з ОСОБА_3, спадкоємцем якого є ОСОБА_1, порушено у зв`язку з укладенням договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами (за первісним позовом) і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.
Виходячи з того, що внаслідок укладення договору від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_2 набув право оренди земельної ділянки, що, у свою чергу, стало перешкодою для ТОВ "Сільгосптехніка Нова" у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про порушення права ТОВ "Сільгосптехніка Нова" на оренду спірної земельної ділянки та наявність підстав для визнання оспорюваного договору землі недійсним.
Такий висновок судів відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19).
Аналогічний правовий висновок міститься також у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 563/1207/18 (провадження № 61-7101св19), від 04 вересня 2020 року у справі № 563/1211/18 (провадження № 61-7105св19), від 15 січня 2021 року у справі № 563/1216/18 (провадження № 61-7097св19).
Аргументи касаційної скарги не дають підстав вважати, що суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає заявник у касаційній скарзі.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 зазначав, що з часу реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (26 вересня 2017 року) орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 12 вересня 2008 року він не отримував.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій виходили з їх недоведеності, встановивши, що у даному випадку факт систематичної несплати орендної плати відсутній.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
З огляду на частину першу статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".
Згідно зі статтею 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Таким чином, набувши в порядку спадкування за законом, право власності на передану в оренду ТОВ "Сільгосптехніка Нова" за договором оренди земельну ділянку, ОСОБА_1 набув, відповідно, й усі права та обов`язки орендодавця за цим договором.
Суди під час розгляду справи, яка переглядається, встановили, щовідповідно до пунктів 9-14 договору оренди від 12 вересня 2008 року орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі визначеному договором оренди землі за згодою сторін.
Пунктами 35-36 зазначеного договору визначено підстави припинення договору оренди землі та розірвання.
У пункті 37 зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
В пункті 38 договору оренди від 12 вересня 2008 року сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, переходить до спадкоємців.
Відповідно до видаткового касового ордеру від 07 жовтня 2008 року, довідки від 18 грудня 2019 року, податкового розрахунку за 4 квартал 2008 року, наданих ТОВ "Сільгосптехніка Нова", ОСОБА_3 була виплачена орендна плата у розмірі 23 000 грн.
ОСОБА_3 за життя питання про розірвання укладеного ним договору оренди не порушував.
Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18), від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19 (провадження № 61-15879св19).
Враховуючи положення статті 531 ЦК України, зміст видаткового касового ордера від 07 жовтня 2008 року з підписом ОСОБА_3 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ), який свідчить про те, що ОСОБА_3 погодився на отримання орендної плати за майбутні періоди у загальному розмірі 23 000 грн, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, можливо дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі такий порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря була відсутня заборгованість перед орендодавцем зі сплати орендної плати за користування успадкованою земельною ділянкою.
Встановивши, що ОСОБА_1 не довів порушення ТОВ "Сільгосптехніка Нова" зобов`язань щодо сплати орендної плати, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди від 12 вересня 2008 року у зв`язку з невиконанням товариством умов договору.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди при виборі норм матеріального права не врахували висновків Верховного Суду в аналогічних правовідносинах де зазначено, що систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 у цій справі не доведено факту систематичної несплати орендної плати.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).